3D-візуалізація Кінбурнської фортеці

 

�Представляю вашему вниманию своє невелике дослідження про Кінбурнську фортецю! За результатами дослідження була створена візуалізація за планами, гравюрами та кресленнями, що збереглися до наших днів. Візуалізація є особистим уявленням, створеним на основі знайдених матеріалів, знахідок та досліджень території.

У історії Кінбурна існує чимало загадок та таємниць від часів скіфської Гілеї до фортифікаційних укріплень, що переходили з рук у руки, відстоюючи інтереси багатьох держав! Сьогодні піде мова про Кінбурнську фортецю!

Перш за все, варто зазначити, що на Кінбурні існувало дві фортеці, збудовані в різний час, у різному місці! До великого, на жаль, від них не залишилося ані сліду! Тільки величезний вал та історичні довідки нагадують про їхнє існування.

А тепер по порядку!

Вперше на цих землях, під час завоювань Північного Причорномор’я, у XV столітті турками була зведена фортеця Кіл-Бурун, для контролю над виходом із Дніпра у Чорне море.

А вже в XVIII столітті внаслідок боїв та занепаду фортеці була зведена нова фортеця на новому місці.

А тепер по порядку.

Кінбурнська фортеця, ймовірно, є найдивовижнішою спорудою часів Османської імперії. Археологам відомо про неї досі дуже мало. І це незважаючи на те, що фортеця була важливим стратегічним об'єктом.

Разом з тим археологи відзначали, що Кінбурнська фортеця не була суто воєнною спорудою. Поряд із укріпленнями розташовувався великий порт, куди часто заходили не лише військові, а й торгові судна. У місті був великий ринок та квартали ремесників.

Всередині фортеці. Гравюра

Мечеть, переделана у православний храм. Візуалізація

Колодязь всередині фортеці. Візуалізація

Усе це свідчить про те, що Кінбурн відігравав значну роль у економічному та культурному житті тієї епохи.

Однак з XVIII століття фортеця занепадає — у 1736 році її захоплюють російські солдати та повністю знищують. Після цього турки знову відбудовують Кінбурн, відновлюють на новому місці, але повернути колишню потужність і велич не вдається.

Гравюра панорами всередині фортеці

На цьому історія старої фортеці закінчується, починається історія нової!

У 1774 році Кінбурн стає російським містом — цього разу його не спалюють, а навпаки ще більш укріплюють. З цього часу там розташовується російський гарнізон, а в порті постійно базуються кілька військових суден.

Однак турки не залишають спроб знову захопити Кінбурн — адже той, хто володіє ним, володіє й усім Кримом. У 1787 році Османська імперія вимагала повернення Криму та ліквідації Кучук-Кайнарджійського договору і, отримавши відмову, 13 вересня оголосила Росії війну.

Саме в цей період відбулася славнозвісна Кінбурнська битва під керівництвом Олександра Суворова, у якій турецький десант зазнав поразки.

Картина бою з турецьким десантом

Війна з турками закінчилася підписанням мирного договору в Яссах. Він, зокрема, підтверджував положення Кучук-Кайнарджійського договору про приєднання до Росії Криму та Кубані.

Бій під Кінбурном 1 жовтня 1787 року. Гравюра.

Кінбурн устояв. Однак пройшло лише трохи більше піввіку, і фортеця знову зазнала атаки. Цього разу з боку англо-французького десанту під час Кримської війни 1853 року.

У підсумку по фортеці було випущено 3 177 ядер зі 50-фунтових гармат французьких плавучих батарей «Девастасьон», «Лав» і «Тоннан».

Півтори тисячі необучених російських резервістів протистояли союзному десанту з 4000 французьких і 6000 англійських піхотинців. Всього в полон здалися близько 1100 російських солдат. Гарнізон Кінбурна зазнав 45 загиблих та 130 поранених.

У 1857 році фортеця була ліквідована і більше ніколи не відбудовувалася.

Фото Жана Батиста Дюран-Бранжа

За описами французького художника, гравера, фотографа першої половини дев'ятнадцятого століття Жана-Батиста Дюран-Бранжа, його фотографій та гравюр, а також креслень, виконаних на основі рукописного плану 1775 року, я спробував зробити невелику реконструкцію фортеці.

�Фортеця мала чотири батареї з кам'яними стінами, що утворювали прямокутну форму. Усередині розміщувалися казарми, два колодязі, порохові склади та турецька мечеть. На озброєнні гарнізону числилося 62 застарілі гармати, серед яких було 10 мортир. Перед замком зводилася оборонна стіна, з двома батареями, але її так і не було добудовано.

Загальний вигляд фортеці. Візуалізація

Вид із бастіона. Візуалізація

Згодом фортецю розібрали, із її матеріалів було насипано штучний острів Батарейний, нині Первомайський. Збереглися земляні вали та рів, що перетинають косу з півночі на південь за межами села Покровка.

Сьогодні зруйновані земляні вали нагадують нам про славні та трагічні сторінки історії півострова.

Ігор Титаренко Facebook

Використані джерела:

1. Warspot.ru

2. Проєкт «Шукач»

3. Віртуальний музей Миколаєва

Література:

1. Bowen Stilon Mends. Life of Admiral Sir William Robert Mends G.C.B. London: John Murray, 1899
2. Andrew Lambert. The Crimean War: British Grand Strategy against Russia, 1853-56. New York: Routledge, 2011
3. Eric Gille. Cent ans de cuirassés français. Nantes: Marines, 1999
4. César Lecat de Bazancourt. L’expédition de Crimée jusqu’à la prise de Sébastopol, 1857
5. William Howard Russell. The British Expedition to the Crimea. London, 1877
6. Géraldine Barron, L’hivernage de Kinburn: mise à l’épreuve de la «marine nouvelle» // Marine, science, technique, 06.08.2013
7. С. Гаврилов, «Последний успех» // Вечерний Николаев №92 (3108), 20 августа 2011 года
8. Гравюры из французской газеты L’illustration, 23 février, 1856