Очаківська мілина. Мілина-подорожниця
Вивчаючи старі карти Дніпрово-Бузького лиману, можна помітити, що осадки, вимивані з гирл Дніпра та Південного Бугу, відкладалися тут же поблизу. Створювані ними мілини складаються з піску та раковин, глибше — із мулу. Їхні обриси дельтообразні. Сприятливим цьому є відсутність у Чорному морі припливів та відливів, через що відкладені бари не висихають швидкою водою відливу, як це трапляється в дельтах річок, що впадають в океани. Ці мілини покриті незначним шаром води (до метра), поступово до середини лиману занурюються вглиб (у деяких місцях досить круто: від 60 см до 3 м).
Місце (край мілини), де здійснюються такі переходи, має місцеву назву “загреба”. Мілини лівого берега лиману недалеко уходять у лиман (1,5 км, не більше) й здебільшого простягаються на південь. Таке їхнє положення обумовлює нейтралізуюча зустріч двох течій: лиманного та морського. Ці мілини складаються з піску, а далі всередині — із піску та ракушок (на глибину від 1 м до 4 м).
Однією з таких природних наносів була Очаківська мілина (банка). І славилася вона своєю непередбачуваністю — не раз вона змінювала своє розташування, чим постійно неприємно «дивувала» моряків.
«Вперше ми дізнаємося про дрейфуючу мілину із письма-розпорядження очаківського паші своєму прикордонному сираскерку: «… Біля моїх південних воріт на мілині зібралася банда піратів із глибин річки (Дніпро). Прийшов корабель, потрібно їх розігнати до приходу каравана з Генуї…». Річ, мабуть, йдеться про казачих чайках, які підстерігали торговельні судна з товаром.
У 1688 році Очаківська мілина «спливла» у зв'язку зі знаменитим «киднеппінгом». Маленькому Баязеду — племіннику турецького султана Сулеймана II — стало погано під час морської подорожі. Жорстока буря заколихала 11-річного підлітка. Капітан турецького фрегата наказав причалити до Кінбурнської коси, щоб хлопчик трохи відпочив. Тут охорону побили, а хлопчика викрали невідомі розбійники на човнах. Організована погоня закінчилася трагічно. Воєнний корабель з глибоким осадом сів на мілину прямо навпроти давньої Гілеї. А це означає, що Очаківська мілина «віддрейфувала» на схід на цілих чотири милі.
Карта 1931 р.
Неодноразово мілини намагалися після вимірювань «закріпити» на лоцманських картах. Однак постійні переміщення «мілини-подорожниці» стали справжнім головним болем для капітанів. Тим ціннішими були очаківські лоцмани — досконало знали ці води. Власникам суден доводилося терпіти витрати заради безпеки суден та вантажів.
Мешканець нашого міста Р.Г.Судковський, знаючи історію мілини й її коварний характер, написав картину «Очаківська мілина» («Очаківська мель»). Зберігши таким чином місцеву пам'ятку для нащадків.
Однак зафіксувати мандрівницю на одному місці все ж вдалося в 19 столітті. Подолати Очаківську мілину вдалося простим способом - на ній побудували острів. Тепер це острів Первомайський. З того часу її подорожі по Дніпрово-Бузькому лиману закінчилися.
С. Кузнєць
державний інспектор з охорони
навколишнього середовища Чорного моря
