Повітряні бої над Очаківом. 1941 р.
Багато років, коли йшлося про початок війни, обов'язково згадувалось ім'я Л.Ф. Шамборського, який загинув під час виконання службового обов'язку 13 серпня 1941 року. Першою смертю в боях за Очаків вважалась саме загибель начальника штабу 2-ї БТК. Необхідно одне уточнення: Леонард Францевич, дійсно, став першим загиблим серед захисників Очакова, але як представник флоту.
У загальному рахунку до сьогодні ніхто не може назвати навіть приблизної кількості загиблих під час оборони Очакова. Наскільки наполегливо тримався місто, чи виправдана була його оборона — не про це йдеться.
Місто зустріло ворога, боролося, а значить були солдати і були полеглі в боях. Були й ті, хто зрадив товаришів, злякався, змінив Батьківщину, перейшов на бік ворога. Так було й буде завжди.
У циклі своїх статей я спробую назвати імена всіх тих, кого оминула увагою офіційна історія, імена тих, хто дійсно боровся з вероломним ворогом і хто віддав життя за Батьківщину тут, в Очакові.
Першими із очаківського гарнізону зустрілися з ворогом лицем до лиця пілоти 9-го ІАП. І вони ж стали першими жертвами війни.
З початком війни Очаків практично не зазнавав ударів із повітря. Німецька авіація з’являлася біля Очакова ночами аж до липня, коли мінувався фарватер. З 24 червня пілоти 9-го Істребительного авіаційного полку (ІАП) постійно вилітали на завдання в напрямку Одеси, на перехоплення німецьких бомбардувальників, але літаків противника не зустрічали.
Через три тижні після початку війни полк майже повністю перебазувався на аеродром Кульбакино. 9‑му ІАП ставилась основна задача — охороняти з повітря Миколаївський корабельний завод «Марти». На Очаківському аеродромі приземлились кілька бомбардувальників СБ та штурмовиків Су-2 для нанесення ударів по наступаючим на Одесу румунським частинам. Одиночні нальоти Люфтваффе на Очаків відзначались з липня, головним чином, розвідників.
Перший бій над Очаковом прийняв на початку липня майбутній Герой Радянського Союзу старший лейтенант Константин Олексійович Алексєєв, який збив на своєму І-16 бомбардувальник Ju-88, що впав у море далеко від берега. Перемогу льотчику не зарахували, бо не надійшли надійні підтвердження.
Але справжні повітряні бої над Очаковим розпочалися в серпні, коли німецька авіація почала завдавати ударів караванам, що прямували лиманом у напрямку до Криму.
10 серпня, керуючи І-15 бис, у районі Кінбурнської коси здобув перемогу над винищувачем Bf-109 старший лейтенант Селянкін Михаїл Олексійович (1918-1944), а молодший лейтенант Качалка Павло Єсентьович (1919-1941), також на І-15 бис, у тому ж бою знищив Do-217.
12 серпня 1941 року лейтенант Добров Василь Трофимович (1916-1986) на «застарілому» І-16 збив прямо над містом німецький істребитель Bf-109 із групи супроводження бомбардувальників. Атакував «сталінського сокола», який перевершував ворога за усіма параметрами, сміливо й рішуче. Зайдя зі сторони сонця, Добров у крутій піке наблизився до цілі й майже впритул розстріляв німця, і тут же знову відійшов за хмари. Атака «яструбка» була настільки стрімкою та несподіваною, що другий «Мессершмітт» помітив його занадто пізно й не наважився переслідувати радянського пілота. Трофею Доброва кількісно невелика кількість свідків «приписала» зенітникам Очакова та Березані, які також брали участь у відбитті нальоту ворожої авіації. Німецького пілота, який приземлився на парашуті в зоні оборонних позицій попереду міста, взяли в полон без бою.
Результат повітряних дуелей для інших пілотів склався трагічно.
Облік втрат 9-го ІАП розпочався 10 серпня 1941 року. У той день загинув в повітряному бою над Очаковим Черенков Олександр Іванович (1920-1941), сержант. Наймолодший та найменш досвідчений пілот полку. Льотчики довідкового випуску 1941 року надходили до війська сержантами — без присвоєння офіцерських звань.
Лазарєв Георгій Тимофійович (1917-1941), лейтенант, пілот 5-ї авіаескадрильї; 7 та 8 серпня 1941 року вдало провів штурмовку цілей. 10 серпня здійснив останній виліт. У той день його збили вогнем зенітної артилерії над Михайлівкою. Літак впав у скупчення бойової техніки ворога. Підвиг пілота не був забутий. За серпневі дні 1941 року пілот через півроку був представлений до своєї першої та єдиної нагороди — Ордену Бойового Червоного Знамени — посмертно.
11 серпня 1941 року. Збитий в повітряному бою над Очаковим Колобков Олексій Петрович (1908-1941), капітан, командир ескадрильї.
У одному бою з ним загинула Данченко Леонід Тимофійович (1919-1941), лейтенант.
13 серпня 1941 року загинув Лавров Олександр Степанович (1912-1941), військовий інженер 3-го ранга.
15 серпня 1941 року. У бою над лиманом, захищаючи караван, загинув Грек Володимир Федорович (1920-1941), молодший лейтенант.
За підтвердженими даними, загинули смертю герої з 17–20 серпня 1941 року в небі Очакова ще дванадцять льотчиків:
Гудін Петро Васильович (1920-1941), лейтенант.
Калашников Валентин Іванович (1920-1941), лейтенант.
Карпиченков Василь Єгорович (1917-1941), молодший лейтенант.
Качалка Павло Єсентьович (1919-1941), молодший лейтенант.
Козельський Микола Іванович (1920-1941), сержант.
Косенко Сергій Іванович (1919-1941), лейтенант.
Могучев Василь Акимович (1919-1941), лейтенант.
Ніколаєв Василь Федорович (1919-1941), лейтенант.
Писаненко Григорій Кузьмич (1920-1941), лейтенант.
Романов Андрій Григорович (1916-1941), молодший лейтенант.
Терновий Олександр Кузьміч (1919-1941), лейтенант.
Фейтен Ізраїль Михайлович (1920-1941), лейтенант.
Зверніть увагу на роки народження героїв — полеглі у боях ледве переходили третій десяток… І це — ще не повний список.
Гинули у сутичках з ворогом та більш досвідчені товариші. Вилетівши у напрямку Одеси, не повернувся із завдання:
Глухов Іван Абрамович (1906-1941), старший лейтенант.
Пілотом 9-го ІАП, який показав зразок майстерності, став Шапошников Федір Денисович (1907-1942), капітан, командир взводу 9-го ІАП. Вважався найбільш результативним льотчиком полку на початку війни. У повітряних боях за Очаків збив кілька літаків противника. Але після одного важкого повітряного бою був неправомірно звинувачений у боягузтві. При розслідуванні обставин бою не було взято до уваги, що у пілота закінчилися боєприпаси, і він вимушено вийшов із бою. “Льотна пригода” дорого обійшлася пілоту: Шапошникова звинуватили у боягузтві та розжалували до рядового. Згодом його відновили в званні та допустили до польотів. З цієї причини його ім'я було вилучено з історії, незважаючи на здійснений останній подвиг.
10 вересня 1942 року, вийшовши на зв'язок у 17:55, Шапошников своїм Як-1 таранив ворожого розвідника - FW-189 («Раму»). Але літак Шапошникова отримав серйозні пошкодження, втратив управління і впав у районі Кабардынкі-Геленджика. Льотчик загинув. Місце падіння літака відшукали через 72 роки, а останки пілота з почестями перепоховані.
Случалися в полку й не бойові втрати. Без льотних пригод в авіації не обходиться. Нервозність на початку війни позначалася на дотриманні льотної дисципліни.
На перехоплення нічних бомбардувальників відправляли пілотів, не маючих досвіду польотів уночі. Такі виліти не принесли позитивних результатів. Врешті-решт загинули, розбивши бойові літаки, досвідчені льотчики-винищувачі. Бершак Іван Андрійович (1914-1941), старший лейтенант, пілот 1-ї авіаескадрильї. Вночі 23 червня 1941 року загинув під час посадки на свій аеродром. Пронин Іван Степанович (1911-1941), старший лейтенант, заступник командира 5-ї авіаескадрильї. Загинув за аналогічних обставин 27 червня 1941 року.
Обслуговуючий персонал залишався на землі, але й його не оминула смерть. Під час нальотів на аеродром загинули:
Аксенов Андрій Дмитрійович (1913-1941). Військовий технік 2-го рангу 4-ї авіаескадрильї
Балешев Василь Архипович (1911-1941). Молодший лейтенант, військовий технік з озброєння 3-ї авіаескадрильї.
За офіційними даними, місце поховання всіх загиблих пілотів та техніків — м. Очаків (?) Де їх могили й кому відомі їхні імена? ...
Якщо не буде пам'яті тому, що було до нас, не буде її й після — такий непохитний закон. Виправити все — ще є час, але чи з'явиться воля?
Льотні частини за правом вважалися елітою Червоній Армії. У них служили найстійкіші та віддані справі Леніна-Сталіна офіцери, а точніше, вірні військовому обов'язку та присязі. Фактично, це був єдиний вид військ, укомплектований професіоналами, на 100% складався з комсомольців та комуністів. Не всім льотчикам вистачало бойового досвіду (за нього платили високу ціну), але вони відрізнялися високим бойовим духом та відвагою.
5 пілотів 9-го ІАП стали Героями Радянського Союзу.
Поряд із подвигом з'являється безвольність та слабкість. Не витримавши напруження, у липні 41-го року двадцятирічний технік полку покінчив життя самогубством.
Один із пілотів полку, який не повернувся з завдання у 1941 році, у 1943 році був встановлений як перебіжчик, який здався противнику разом із машиною…
В. Шпилевой
За матеріалами книги
«Очаків. Невідомі сторінки»
