«Казковий світ» п’ятиповерхівки біля кладовища

Східні цілителі стверджували й стверджують, що багато хвороб зароджуються у наших думках, емоціях, поведінці. І якщо не занурюватися в наукові роздуми з цього приводу, то без сумніву можна стверджувати, що наш настрій, загальне самопочуття та життєрадісність однозначно залежать від нас самих. А також залежить від наших думок, емоцій та поведінки і навколишній світ. Нещодавно випадкове знайомство допомогло нам у цьому переконатися.

Минулого тижня в мерії відбулася зустріч, яку місцеві чиновники провели з представниками об'єднань співвласників багатоквартирних будинків на вулиці Курортній. Поводом для зустрічі стали факти самовільної забудови та самозахоплення.

На зустрічі говорилося багато. Питання піднімалися спірні, стосувалися інтересів як міста в цілому, так і мешканців окремих будинків, що розташовані у парковій зоні. Тут давно потрібно було навести порядок, і руки міської влади нарешті дійшли.

Емоції, що переважали на цій зустрічі, з зрозумілих причин не назвеш позитивними. Спори завжди викликають негатив, навіть якщо правота однієї з сторін очевидна.

Після чергової порції негативу на зустрічі, ми, так би мовити, вирушили на місце події, щоб зафіксувати факти самовільної забудови та самозахоплення на підтвердження слів місцевих чиновників. Факти за адресами, зазначеними під час наради, були очевидні, і відповідних фотознімків вдалося зробити чимало.

Можливо, вони колись знайдуть своє місце на сторінках газети. Адже, судячи з того, скільки років тут безкарно розростає «шанхай», а також з урахування настроїв «забудовників», ця історія ще не скоро втратить свою актуальність. Сьогодні багато хто, зайнятий задоволенням особистих матеріальних інтересів, прагне встигнути урвати більше, захопити, захапати. Але хотілося б розповісти про інше.
Зроби з підручних матеріалів, старих побутових предметів та залишків рослин стали сьогодні прикрасою для багатьох дворових територій. Там, де живуть ініціативні та не ледарі люди, є на що зупинити погляд. У поєднанні з дбайливо висадженими рослинами такі об'єкти садово-паркового мистецтва виглядають милими.

У дворі п’ятиповерхівки на Курортній поселилися й традиційні лебеді, й жирафи, й крокодил у капелюсі, й чарівна лісова красуня заввишки людини.
Як з'ясувалося, усе це, а також прилеглі клумби — справа рук місцевих умільниць.

Світлана Петрівна Ахромєєва, Валентина Володимирівна Кузнєцова і Галина Олександрівна Сушина — уже не перший рік пенсіонерки. До виходу на заслужений відпочинок вони трудилися в різних галузях. Світлана Петрівна пройшла шлях від швеї та закрійщиці до бригадира фабрики «Чайка». Валентина Володимирівна виходила на пенсію з посади головного бухгалтера школи-інтернату. Галина Олександрівна трудилася на різних підприємствах оператором газових котельень.

За роки трудової діяльності, проведені з користою, жінки вирішили додати роки, проведені з задоволенням, прикрашаючи пенсіонерські будні улюбленою справою.

Валентина Володимирівна дбайливо доглядає за рослинами. Оформляючи квітники, вона зі смаком підбирає їх за кольоровою гамою та висотою. Світлана Петрівна захопилася вишивкою хрестиком. Сьогодні в її домашній колекції понад тридцять різноформатних вишитих картин. А Галина Олександрівна надихнулася вишивкою бісером, відзначаючи, що перебуває лише на початку свого творчого шляху.

Скромні трудівниці не одразу згодилися на те, щоб їх хвалили публічно. Сором'язливо відмовляючись від спільного фото, вони з радістю провели для нас цілу екскурсію по прилеглій дворівій території.

Неймовірний казковий світ розкинувся на дбайливо створених клумбах і грядках цих працьовитих жінок. Тут, між яскравими весняними квітами, оселилися цілі «сімейства» милих персонажів, створених рукодільницями.

Вражає те, з якою очевидною любов'ю та турботою все продумано. У руках Світлани Петрівни та Галини Олександрівни будь-яка гілочка або корінець, стара пляшка чи кришка від каструлі одразу перетворюються й оживають. У хід ідуть речі та взуття.

Може, хтось подумає, що все це мотлох і не варто аж краплі уваги. Проте нам таких людей щиро шкода. Адже майстерні руки та надзвичайна фантазія цих працьовитих жінок насправді створили дивовижні речі.

Як будь-якому мистецькому твору притаманне вражати, дивувати та залишати в пам'яті незгладимий слід, праці Світлани Петрівни, Галини Олександрівни та Валентини Володимирівни — справжні шедеври. І унікальність їхня не в ціні матеріалів, з яких вони створені, а в тій неймовірно позитивній енергетиці, яку вони несуть людям.

Ні на одну зі скульптур наших нових знайомих неможливо дивитися без усмішки. Вони не просто гарні, вони освітлюють навколишню територію своїм присутністю. І навіть досить сумне сусідство старого кладовища стає вже не таким пригнічуючим…

Без сумнівів, усе, що створене руками людини, відображає її внутрішній світ. І та доброта, яку несуть садові скульптури, безумовно, притаманна й самим рукодельницям. Так само й тонке відчуття гумору, що надає неповторний шарм кожному персонажу, що оживає у їхніх руках.

Уміння прикрашати своє життя — це талант. Уміння прикрашати життя інших — це Боже дар. Наші нові знайомі точно обдаровані Богом. Адже вони напевно знають, у чому криється їхня життєва енергія та з чого черпати позитив, щоб його вистачало й для oточуючих. А ми тепер знаємо, що якщо випадок знайомить із такими людьми, то він справді щасливий.

Н. Заборова

Газета «Очаків» №17-18 від 3.05.2018