Маргарита Лагранж (Судковська) – штрихи до біографії

�

�Другий рік поспіль у музеї ім. Р.Г. Судковського відбувається виставка робіт його доньки Лагранж (Судковської) Маргарити Руфінівни (1884-1972). Це, без сумнів, чудова традиція. 1 лютого — 135-річчя від дня її народження.

Мені завжди хвилювала її доля, і я збирав крихти збереженої інформації про неї.

Отже, кілька штрихів до біографії.

Про дитинство Маргарити Судковської відомо небагато.

Дочка Є. П. Самокиш-Судковської Маргарита Руфінівна Судковська стала пасербицею Н. С. Самокиша. Вона не здобула закінченого художнього освіти. (Андрєєва Л. Ю.)

Н.С. Самокиш у майстерні

Микола́й Семенович Самокіш (рос. дореф. Николай Семеновичъ Самокиш, 13 (25) октября 1860 года, Нежин, Черниговская губерния, Российская империя — 18 января 1944, Симферополь) — російський та радянський художник-баталіст та педагог, працював також у галузі анімалістичного жанру та книжкової графіки.

Але спілкування з двома висококласними художниками, як з матір'ю Є. П. Самокиш-Судковською, так і з вітчимом Н. С. Самокишем, зробило своє діло. Маргарита стала професійним художником. Вони навчили її всім технікам образотворчого мистецтва, якими володіли. А володіли вони практично всі.

Маргарита мала твердий, рішучий характер. Її приваблювали техніка та ремесла. За проханням дівчинки батьки запрошували до неї як учителів майстрів слюсарського, столярного та сапожного ремесел. Внаслідок цього вона самостійно виготовила меблі для своєї спальні, пошила чоботи офіцерові, який відправлявся у 1914 році на фронт; у 1915‑му першою серед жінок Петрограда сіла за кермо автомобіля. Усі ці навички стали корисними Маргариті в тяжкі повоєнні роки. (В.Н. Топорова)

Ото як описує її захоплення онук В.Р. Лагранж: «У цій кімнаті було царство інструментів: молотки, плоскогубці, викрутки… Комната була маленькою - служила бабусі й житлом, і майстернею.»

Володимир Руфінович Лагранж (род. 1939, Москва) — радянський та російський фотограф та фотожурналіст, класик вітчизняної фотографії. Він — онук Лагранжа (Судковської) Маргарити Руфінівни — 1930-і роки.

12 листопада 1906 р. «была повенчана первымъ законнымъ бракомъ съ корнетом запаса гвардейской кавалеріи, потомственным дворянином» Владимиром Владимировичем Лагранжем в домовой Благовещенской церкви Министерства внутренних дел. (Андреева Л. Ю.)

Молодший син Володимир Володимирович (Лагранж) закінчив Миколаївське кавалерійське училище за першим розрядом, був призначений корнетом у Л.-Гвардійський Кирасирський полк Її Імператорської Величності з обов'язковим відслужити строкову службу за виховання в училищі три роки. У 1892 році він був зачислений до запасу… Високий, стрункий, широкоплечий, могутній, він мав дар гіпнозу, йому пропонували лікувати сина Миколи II, але він відмовився.

У шлюбі народились сини Ростислав (1911–1963), Руфін (1912–1948) і донька Любов (1917–1983). (В.Н. Топорова)

Шлюб був щасливим, але не тривалим. Усе зруйнував Жовтневий переворот 1917 року.

Академік, професор майстерні батальної живопису Н. С. Самокиш, який читав лекції в Академії мистецтв з 1911 р., з міркувань безпеки був вимушений на початку 1917 р. відправити дружину з дочкою, онуками та тещою до Криму. Він сподівався одразу після закінчення навчального року в Академії мистецтв возз'єднатися з сім'єю, але доля розпорядилася по-іншому. (Андрєєва Л. Ю.)

У 1918 році від іспанського грипу помер чоловік Маргарити.

Голод, нужда та відомість про смерть чоловіка В. В. Лагранжа стали причиною надзвичайно тяжкого душевного стану Маргарити Лагранж-Судковської. Мати всіма силами намагалася підтримати доньку з онуками. Вона писала: «Маргуся впала в повне розчарування, страждала майже від розумового занепаду, втратила пам'ять, волю і думала про самогубство». (Андрєєва Л. Ю.)

Є. П. Самокиш-Судковська влаштувалася на роботу в школу, але за свій труд практично не отримувала оплати. Зате була зобов'язана «рисувати для Ревкому плакати як маляр», вона втомлювалася страшенно. Нестача продуктів харчування, знецінення грошей, практично перехід на натуральний обмін, що наступив після цього хвороби не могли зламати цю сильну жінку. «Муки, крупи у нас ні краплі. Голод уже настав», – у відчаї писала вона чоловікові, звертаючись із «молитвою про допомогу в щирих словах заохочення та підтримки» (Андрєєва Л. Ю.)

Пытаясь сохранить семью от разорения и спасти остатки средств, Е. П. Самокиш-Судковская продала все имеющиеся ценности и «купила дом в 4 комнаты с доходным фруктовым садом». Она писала: «бриллиантов нет, расстались со многим не ради дома, а для жизни». Но их постигла неудача, приобретённый при поддержке мужа маленький татарский домик был отобран (В 1923 г. специальным постановлением, все сделки заключённые в период голода были аннулированы) (Андрєєва Л. Ю.)

Маргарита вирушила з дітьми до Москви. Більшовицьке душіння знову повернуло її в Крим. По суті, для неї це була еміграція.

Завдяки зусиллям рідного брата В. П. Бенарда вдалося домогтися виклику Маргарити з дітьми до міста Москви «заведуючої художньої студією». Згодом вона повернулася до м. Алупки, де підробляла, розписуючи портрети на камінцях (гальці). (Андрєєва Л. Ю.)

Збереглося дуже цікаве свідчення про життя Маргарити в Криму:

«З моєї тітки Єлизавети Іванівни Таль (1904–1964) у мене залишився її портрет, виконаний масляними фарбами на плоскій морській гальці й вставлений у рамку з потрісканого шкіряного ремінця. Одного разу, відсунувши край ремінця, я знайшла автограф художника: «М. Лагранжc, а вгорі ледь помітний напис: «Ялта». Колись тітка розповідала, що в 1920-х роках в Ялті на пляжі до неї підійшла жінка, яка назвалася художницею, і запропонувала написати портрет - мабуть, потребувала грошей». (В.Н. Топорова)

Самокиш-Судковська, повна планів на майбутнє, померла в 1924 р. У листі до Н. С. Самокишу донька М. Р. Лагранж-Судковська повідомляла: «Я здорова фізично, але смерть мами, зовсім знищила дух». Н. С. Самокиш, ставши вдовцем, продовжував допомагати дочці М. Р. Лагранж-Судковській та її дітям, які проживали спочатку в Алупці, а згодом в Москві, і так до самого початку Великої Вітчизняної війни. (Андрєєва Л. Ю.)

Інформація про життя Маргарити до війни 1941-1945 рр. надзвичайно скудна, як і після війни.

Але порятунок прийшов з несподіваного боку: бабусі замовили портрети керівників партії та уряду. І ось поруч із натюрмортами стояли величезні портрети т.т. Сталіна, Ворошилова, Молотова, Андрєєва. Портрет Сталіна стояв у нас і в Дихтярному. Ми були поза політичних підозр. (В.Р. Лагранж)

Але це не спасло від репресій.

Доля її дітей також складалася непросто. Як тільки стало можливо, родина переїхала до Москви, щоб діти могли навчатися в столиці. Мати змогла дати синам та доньці гарну освіту, залучити до мистецтва. Проте уникнути загальної сумної долі російської інтелігенції їм не вдалося. Ростислав — науковець-океанолог, кандидат наук, любитель живопису та музики, ерудит і красень — двічі відбував терміни у сталінських таборах і, знеможений хворобою, помер в Астрахані незабаром після реабілітації. Життя Руфіна — успішного фото- та кіножурналіста — також обірвалося в 40-і роки.

Любов Володимирівна – красива дівчина, талановита особистість, успішно закінчила інститут геодезії, — все ж не змогла реалізувати себе, створити свою долю. До кінця своїх днів прожила у страху та тривозі. (Н.Д. Сафонова)

Ростислав і Руфін Лагранжі - сини Лагранж (Судковської) Маргарити Руфінівни 1930-і роки

Я хочу показати кілька картин Маргарити, знайдених на різних арт-аукціонах, щоб продемонструвати багатогранність її таланту. Навіть непрофесіональний читач побачить вплив, який на неї справили мати та вітчим.

Парадних портретів лідерів я не знайшов, але цікавий портрет Покришкіна, швидше за все повоєнного періоду.

Звичайно, важко уявити собі професіонала, який виконує свою роботу, обвішаний орденами та медалями.

Тут, без сумніву, вплив великого анімаліста Н. С. Самокиша.

Ілюстрування художніх творів – безсумнівно, вплив матері.

І два чудові натюрморти, звичайно - Лагранж (Судковська) Маргарита Руфінівна.

Автор: Лагранж (Судковська) Маргарита Руфінівна. 1956р., полотно, олія, 50x70.

Судковська-Лагранж Маргарита Руфінівна «Букет з краплями»
Матеріали: Полотно, олія Розміри: 77х98

Статтю хочеться закінчити словами В.Р. Лагранжа:

«Бабуся для мене досі лишилася прикладом. У чому його суть? Не здаватися, весь час зайнятися справою, шукати – творити, створювати. Мені здається, що цей заповіт торкнувся й серця мого сина Євгенія, телеоператора, який трагічно загинув в Італії. Під час останнього приїзду до Москви я бачив, як він цікавився історією, архівними документами, листами, старовинними фотографіями, публікаціями, пов’язаними з нашим родом, тим більше що він працював в Італії, де сімейні корені Лагранжів. Не здійснилося. Наче якийсь рок іде по п’ятах – у тридцять з лишнім років не стало художника Судковського, у тому ж році пішов із життя мій батько, здатний кінокореспондент і от тепер мій син.»

Можна назвати по-різному те, що відбувалося з родом Гавриїла Судковського. Але очевидно одне: по ньому проїхав катком ленінсько-сталінський режим, про який геніально сказав невинно вбитий Осип Мандельштам: «Власть отваротна, як руки брадобрея…»

Список використаної літератури:

1. Андрєєва Л. Ю. Невідомі сторінки біографії Е. П. Самокіш-Судковської: до 150-річчя з дня народження. Серія «Історичні науки». – 2013. – Т. 26 (65), № 2 – С. 15–25.
2. Н.Д. Сафонова Руфін Гаврилович Судковский. Николаев 2005г.
3. Элла Матонина Бунин, Дзержинский и Я. Издательство: М. У Никитских ворот, 2018

p.s. Маргарите Судковской, я посвятил цикл стихотворений. Одно из них:

3.
Ялта 1920р.

На камешке морском
Иизобрази печаль
В глазах корнета.
Его нимб смерти увенчал,
Ты видишь это.
Заколет сына в ноябре
Матросик бравый.
И оборвётся род его
Во тьме кровавой.

В 1920р. херсонським ВЧК був розстріляний син Олексія Гавриловича Судковського, Яків,- двоюрідний брат Маргарити.

Такі паралелі.

Робулець Ю.Н.