Острів Кінбурн

Щоб зрозуміти історичні процеси того часу, ще до нашої поїздки на Кінбурн я вирішив спробувати перенести висновки, зроблені відповідно до палеогеографічної реконструкції району сучасного Белгород-дністровського лиману на район Дніпровсько-Бузького лиману, Тендровської коси та Ягорлицького заливу. Ці результати виявилися дуже цікавими, і їх варто навести в цій главі.

Приблизно 2,5 тисячі років тому після закінчення Фанагорійської регресії, коли рівень вод Чорного моря, за різними оцінками, був нижчим за сучасний аж до 12 метрів, починається досить швидкий підйом рівня моря.

У той переломний момент дельта Дніпра (Борисфен) та впадаючого в нього Південного Бугу (Гіпаніс) виглядали зовсім інакше, ніж сьогодні.

Фрагмент карти дніпровського повіту таврської губернії склав землемер таксатор Ф. Самсони Тодоров 1894 року

Ягорлицький залив не існувала, на його місці була піщана мілина, з'єднана з Тендровською косою з одного боку і Кінбурнською косою з іншого. Через цю мілину протікав один з рукавів Дніпра, що проходив уздовж Ягорлицького заливу і впадав у море юго-західніше сучасного острова Довгий. Імовірно річка впадала в море у районі кінця Тендровської коси. І сьогодні на місці колишнього русла глибини в Ягорлицькому заливі досягають 4-х метрів.

Інше русло Дніпра проходило по території сучасного Дніпровсько-Бузького лиману, і річка також протікала по піщаній мілині, оскільки лиман тоді не існував. Сьогоднішній фарватер для проходу сучасних кораблів проходить саме туди, де проходило русло ріки, і глибини в ньому сягають 5 метрів і більш.

Сучасна Кінбурнська коса була значно більшою і становила правий берег Дніпра, лівим же був Очаківський берег від сучасного міста Очаків до Березанського лиману. Це русло впадало у море у районі острова Березань, який тоді був півостровом і з'єднувався з материковим берегом. На виході в море це русло Дніпра з'єднувалося з сучасним Березанським лиманом, на місці якого тоді протікала річка. Сьогодні це обміліла річка Березанка.

Між двома указаними руслами Дніпра існувала дуже велика масив суші у вигляді пологого острова, що втричі перевищував сучасну Кінбурнську косу та ряд дрібних островів. Усе це низьке за висотою простір перетинали не лише два основних русла ріки, але й численні протоки. Подібну картину можна бачити й сьогодні на виході сучасного гирла Дніпра у Дніпровсько-Бузький лиман. Вихід цей заповнений десятками великих і малих піщаних островів. Таку ж картину міг спостерігати давній чоловік трохи менше ніж дві з половиною тисячі років тому, але західніше сучасної дельти Дніпра.

Почався досить стрімкий підйом, коли за століття вода піднялася майже на 3 метри, призвів до різкого зміни ландшафту всієї дельти. Утворюється Ягорлицький залив, від піщаної мілини залишиться лише його правий берег у вигляді Тендровської коси, яка спочатку була вище решти мілини через намивання морем піску на її морську межу. Русло річки затоплюється, і його гирло від кінця Тендри переміщується у район південніше урочища, яке сьогодні називається Армянські Кучугури. Це права сторона гирла, ліва ж проходить у районі південніше сучасного села Геройське.

Між Геройським і селом Васильівка простираються піщані мілини до ряду підвищень, що відокремлюють нижчу частину Кінбурну від більшої. Говорити про нижчу та вищу частини півострова можна досить умовно, бо й сьогодні лише кілька пагорбів або, як їх називають на Кінбурні, кучугури або гати, підносяться над рівнем моря на 10 метрів. Але й ця висота цілком достатня, щоб зупинити рух морської стихії.

Інше русло, що проходило на місці сучасного Дніпровсько-Бузького лиману, зазнає не менш значної трансформації. Вода затоплює нижчу праву мілину, перетворюючи дельту на морський залив. Гирло цього русла Дніпра піднімається у район, де нині у Дніпровсько-Бузький лиман впадає Південний Буг.

Зменшується відповідно й південна частина величезного острова, що раніше знаходився між основними руслами Дніпра. Сучасна кінцева частина Кінбурнської коси перетворюється на невеликий острів, назвімо його умовно Кінбурнським островом. Він підноситься над водою кучугурами та піщаними мілинами. Форма цього острова чимось нагадує острів Зміїний; у нього теж будуть дві бухти – північна велика, з боку лиману, і невелика південна, з боку затоки. Підйом рівня моря триває аж до Нової ери і в перші століття після її початку. Вода стає все вище, змінюючи навколишній ландшафт, це період, коли Тендровська коса складається з ряду островів, острів на місці Кінбурнської коси стискається до своїх мінімальних розмірів, а гирло Очаківського рукава Дніпра піднімається у район сучасного Херсона.

Після чергової регресії до X століття Нової ери починає формуватися лиман, південний рукав Дніпра, що протікав повз Кінбурнський острів, мелеє, з ним відбувається те ж саме, що й з правим рукавом Дністра. Острів з'єднується з берегом, на місці південного рукава утворюється пересип. Але й на цьому трансформації не закінчуються. Останні трансгресії та регресії призводять до того, що в XV–XVI століттях Кінбурнський півострів знову на час перетворюється на острів, що зафіксували середньовічні карти та портолани.

Найбільш заплутана історія, але без розуміння палеогеографічної реконструкції неможливо зрозуміти й давніх авторів, а без розуміння того, що вони писали, неможливо локалізувати ті чи інші населені пункти, згадані в їхніх творах.

Ігор Мельник «Таємниці Ахіллеса»

підготував Сергій Кузнєць
газета «Очаківський тиждень» №113 від 07.11.21 р.