Півострів Березань. 1937 р. Куточок старого Очакова

У скіфські часи Березань ще не був островом. Лівий, пологий берег річки Березанки упирався в цю червоно-бурую масу, не розмито донині прибійною хвилею. Колись тут була степ: буйствували степові різнотрав'я та котився хвилями ковили. Це був півострів — обривистий ріг між морем і степом.

Чорне море має природні циклічні коливання. Коли море наступає на сушу, то поступово затоплює великі території та створює нові лимани. Коли відступає, то залишає за собою болотисту рівнину та непридатні ґрунти. Такий цикл триває кілька тисячоліть, і для життя одного покоління він непомітний. Але протягом кількох століть у прибережному середовищі відбуваються вражаючі зміни.

Наступання моря на сушу відбулося й під час колонізації еллінами Північного Причорномор'я — з VI—V ст. до н.е. Лоскуток за лоскутком море «з'їло» чималу територію. Обривистий мис водою перетворився на острів, а річка Березанка, укріпивши лиман, зникла з гирла. А в період короткочасної регресії в XIII—XIV ст. н.е. острів знову з'єднався з материком вузьким перешийком.

Нова інґресія моря, що триває і сьогодні, з XIV—XV ст. остаточно визначила стан унікального ландшафтного утворення. Але природа бере своє: через неотектонічні процеси, тобто трансгресивні рухи, щороку зникає близько 20 см смуги островних берегів.

Але іноді трапляються випадки (струм, згонний вітер) — і зниклий перешийок іноді проявляється. На світлині 1937 р. видно, що острів з'єднувався з сушею у районі Рибаківки. Тоді ще можна було дійти пішки, місцеві там навіть випасали коней.

За матеріалами Інтернету. Фото Карла Хайне
ред. С. Кузнєць
Газета «Очаківський тиждень» №96 від 08.03.2020 р.