Інтерв’ю з Робулець С.А. — керівником філармонії Очакова

Першого жовтня все міжнародне співтовариство буде святкувати Міжнародний День музики, який за ініціативою ЮНЕСКО було встановлено у 1975 році. Напередодні свята ми поспілкувалися з викладачем музичної школи міста Очакова, завідувачкою фортепіанного відділу Світланою Олександрівною Робулець і попросили її відповісти на ряд запитань.

- Світлано Олександрівно, чи дійсно в Очакові існує філармонія?

- Так, з 2000 року на базі фортепіанного відділу Очаківської музичної школи існує шкільна філармонія, керівником якої я й являюся. Але чесно кажучи, вона існує вже дуже давно.

- Коли вона виникла і як?

- У 1984 році після закінчення Миколаївського музичного училища ми виїхали за напрямом в Очаківську ДМШ III. У той час музичне життя Очакова кипіло! Існувало багато різних колективів — інструментальних, вокальних, хорів, оркестр народних інструментів під керівництвом Н.Ф. Касьянова, якому було присвоєно звання «народного». Концерти проходили постійно, майже щотижня. Нам доводилося виступати як солісти, концертмейстри, ведучі, співати у хорі, грати на народних інструментах, вести «музичний календар» та ін. Ми намагалися зберегти традиції безкорисного служіння мистецтву, які були закладені в музичному училищі. Раніше воно мало назву — Миколаївське Імператорське училище і було засноване Його Імператорською Високістю Великим князем Константином Константиновичем у 1900 році, і ці високі традиції зберігаються й дотепер.

Щоб підняти виконавчий рівень дітей, педагоги завжди намагалися виконувати для них найкращу музику, організовували концерти класичної музики, яка постійно звучала і на батьківських зборах, виховувався смак не лише дітей, але й батьків, хоча це вимагало дуже багато часу й зусиль. Крім того, у Миколаєві систематично проходили конкурси не лише серед учнів, але й серед педагогів. Крім сольних програм, ми готували й колективні виступи. Так виникло трио: (скрипка — В. Кислий, віолончель — Г. Прохорова, фортепіано — С. Робулець), а також фортепіанний дует із Єленою Логвиновською. З лекціями-концертами ми обходили усі школи, дитячі садки, філіали, інтернат та дитячий дім. Але це було само собою зрозуміло. А от за дитячий музичний театр Н.Ф. Касьянова нам висловив особливу подяку; це була його давня мрія. Разом із художньою школою ми виготовляли розкішні декорації, придумували костюми і ставили справжні дитячі опери: Абрамов «Лягушка і Пелікан», російська народна казка «Теремок», Якушенко «Зайка-поштар» та ін. Коли в музичну школу привели своїх дітей колишні «артисти», ми відновили цю традицію і поставили з ними також дитячу оперу.

Згодом Е. Н. Логвиновська вступила до Київської аспірантури і виїхала, але повернулася О. П. Кузьміна і з нею ми вирішили зіграти найвідоміші концерти для фортепіано з оркестром: І. Гайдн, В. Моцарт, Л. Бетховен та Е. Григ. Так виникла «Антологія фортепіанного концерту». А для чотирьох рук ми зіграли балет П. І. Чайковського «Лебедине озеро», «Угорські танці» І. Брамса, а також «Пригоди Буратіно» Ж. Металліді з театральною постановкою. З В. А. Домбровською ми виконали фортепіанний цикл М. Равеля «Матушка-гусыня». Цю традицію підхопили діти і в 2005 році, разом з А. Бауковою була виконана «Фантазія» Ф. Шуберта у чотири руки та «Лебедине озеро» П. Чайковського, а також друга частина з концерту В. Моцарта №23 та інші.

Багато учнів зіграли концерт Я.Б. Гайдна у ре мажорі — Л. Подопригора, І. Мурленко та ін. Але в 2008 році вперше Хадіжат Гемаєва виконала всі три частини концерту І. Берковича, навчаючись всього в 3 класі. Тепер же партію оркестра виконує не викладач, а учениця 6-го класу Іванна Мурленко, яка, до речі, була найактивнішою учасницею дитячої філармонії як за фортепіанного, так і за бандурного класів. Іванна брала участь у благодійних акціях князя А.А. Горчакова за пропаганду Очакова як культурно-історичного центру та отримувала від нього іменну стипендію. Жанна Доценко разом з Макою Гемаєвою брали участь у такій акції в місті Одеса, виконавши повну програму у літературному музеї спільно зі своїми викладачами, отримавши високу оцінку одеситів. Крім того, Ж. Доценко вперше серед учнів виконала Концерт для фортепіано з оркестром Е. Гріга і стала лауреатом міжрегіонального конкурсу «Пролісок» у місті Суми. Зараз разом з Іванною Мурленко вони закінчили Миколаївське державне вищe музичне училище та вступили до Одеської національної музичної академії імені Нежданової, і донині не забувають рідну школу, беручи участь у багатьох заходах.

Крім того, на благодійному концерті в нашій школі були виконані концерти І.С. Баха сестрами Гемаєвими — Макою та Імами (клас викладача М.М. Богатикової) та Концерт українського композитора Й. Шукайло (Богдан Муштук та В.А. Домбровська). Але по-справжньому розквіт фортепіанного мистецтва в Очакові настав з появою Ю.Н. Нікітіної, яка одразу після Одеської консерваторії була в прекрасній виконавській формі. З нею було зіграно найбільшу кількість концертів: І.С. Баха у ре мінорі, Ф. Ліста №1, ч.1, Ф. Шопена №1, С. Рахманінова №2. Крім того, Юлія Нікітна «заразила» нас сучасною музикою: ми зіграли сюїту О. Мійо «Скарамуш» та «Варіації на тему Н. Паганіні» М. Лютославського для двох фортепіано та ін.

У 2009 році в нашій школі зазвучала флейта. З Н.С. Забенко (Чудной), яка згодом стала педагогом нашої школи, а згодом і завучем, ми зіграли концерт А. Вівальді ля мінор, Сонату І.С. Ба-хa №5 та ін. Її концертмейстером деякий час була А.А. Зелінко, яка завжди була активною учасницею наших концертів, як і багато інших випускників нашої школи (Людмила Мороз, Надія Кулікова та ін.).

Згодом наш дует із флейтою переріс у тріо, яке увійшов соліст Миколаївської філармонії, відомий флейтист, художник і скульптор Віктор Макушин. Тепер географія концертів розширилася і нас стали запрошувати на сольні виступи до Миколаєва. Так, з 2012 р. ми провели ряд концертів у музичній вітальні музею В.В. Верещагіна, у Миколаївській школі мистецтв №1, музичній школі №1 ім. Н.А. Римського-Корсакова, університеті ім. В.О. Сухомлинського, науковій бібліотеці ім. А.Гмирева.

Колектив неодноразово брав участь у презентаціях Очаківської музичної школи та значно підняв її престиж.

Репертуар дуету «Натхнення» найрізноманітніший: сонати та концерти І. Вівальді, А. Кореллі, Г. Телемана, І. Кванца, Д. Перголезі, В. Моцарта, М. Блазне, Ф. Борна, Ж. Кирнберґера, Ж. Мюке, А. Вьєтана, Ф. Пуленка, К. Болінга, С. Рахманінова, М. Глинки, А. П’яццолли, Д. Фостера та ін. З появою Марини Карапетовни Саакян, яка гармонійно влилась у колектив, замінюючи другу флейту скрипкою при потребі, склад тріо гнучко змінюється, а синтезатор дає можливість використати звучання клавесина, органа та інших інструментів. А її вміння імпровізувати дає необмежені можливості. Разом із чоловіком Олегом Кулешовим, відомим аранжувальником та композитором, вони дуже нам допомогли під час атестації школи, і ми дуже надіємося на подальшу співпрацю.

Збілилася наша мрія, і в Очакові звучав поки що «міні»-оркестр.

З приходом до школи Ольги Олександрівни Швець з’явилася можливість грати абсолютно всю фортепіанну музику, твори будь-якої складності, адже це по-справжньому «людина-оркестр». Наш фортепіанний дует став називатися «Ренесанс».

Окрім складніших другий концертів Рахманінова та першого Шопена, ми зіграли концерти для фортепіано з оркестром Е. Гріга, І. Баха, В. Моцарта, Ф. Мендельсона, а також вперше прозвучав джазовий концерт — «Рапсодія в блюзових тонах» Д. Герша-віна, а також «Романс» К. Гуаставіно для двох фортепіано, незвичайна обробка миколаївського композитора Олега Таганова «Ліберт-танго» А. П’яццоли та киянина В. Журавицького «Варіації на тему В. Моцарта», «Угорські танці» І. Брамса та багато чотирьручної літератури.

Крім того, ми прагнемо запрошувати до Очакова не лише наших випускників, але й талановитих дітей з інших музичних шкіл. Так у вересні 2012 року до нас приїжджала учениця Іллічівської (Чорноморської) школи мистецтв Марія Клименко (10 років) — член Міжнародного благодійного фонду В. Співакова, стипендіат фонду Юрія Розума, переможець міжнародних конкурсів у Києві, Харкові, Чернігові, Ялті, Сімферополі, Мелітополі, Одесі, Москві, Санкт-Петербурзі та інших міст, яка у свої 10 років зіграла з чотирма симфонічними оркестрами і планує співпрацювати з В. Співаковим та Хобартом Ерлом. З нею проводили майстер‑класи професор Московської консерваторії — рівень невідомий для Очакова. У нас Машенька виконала солідну програму з 15 творів різних епох і стилів. Разом зі своїм викладачем О.В. Головчанською вони провели обласний семінар невідомого рівня для всіх піаністів Миколаївської області.

Люблять до нас приїжджати також викладачі Миколаївського музичного училища зі своїми учнями та студентами. До таких концертів ми давно звикли.

Існують пропозиції щодо співпраці з Одеською консерваторією та школою Столяровського.

Звичайно, на всі ці заходи ми запрошуємо й викладачів сільських шкіл, яким постійно надаємо методичну допомогу. Очолює Куцурубську ДМШ творча і цілеспрямована людина — А.Ф.Шевченко, яка досягла значних результатів у підвищенні професійного рівня як учнів, так і педагогів. Ми також приїжджаємо до них з концертами і плануємо продовжувати співпрацю.

Зазвичай філармонія розпочинає роботу вже в серпні. Традиційно сезон відкриває випускник Київської ДМШ №74 Євген Логвиновський — учень нашої випускниці Е. Логвиновської та відомого українського композитора В. Годзяцького, який навчав Женю не лише імпровізувати, але й писати серйозну музику. Зараз Женя навчається в Київському музичному училищі та в Політехнічному університеті на факультеті комп’ютерних технологій, і, незважаючи на зайнятість, бере участь у багатьох концертах та конкурсах.

Але, напевне, найнезабутнішою була творча зустріч із харківським композитором В.М. Птушкиним, який назвав Очаків «маленьким Парижем» і запропонував провести у нас міжнародний конкурс «Фортиссімо».

Співпраця з Княжим Домом Горчакових дала новий і потужний імпульс для розвитку. Викладачі та учні беруть участь у численних міських заходах – концертах, презентаціях, ювілеях, творчих зустрічах у всіх установах культури, створюючи таким чином синтез мистецтв. Адже музика, живопис та художнє слово мають величезну силу впливу, доповнюючи один одного. Як і за давніх часів, практично щотижня відбувається якесь заходи. Не кажучи вже про виступи в Одесі, які стали вже традиційними. Ви запитаєте, навіщо все це? І відповімо вам: щоб розкрити весь творчий потенціал наших учнів, ми можемо виховуватися лише власним прикладом. Наставник‑викладач, який виступає разом зі своїм учнем у одному концерті, надихає його на нові досягнення, а юні артисти набувають професійний досвід, дарують нам перші успіхи, розвивають музичний інтелект, естетичний смак, емоційну чутливість, сценічну витримку, вимогливість до якості виконання.

Шкільна філармонія також готує слухачів до сприйняття великого мистецтва з дитячих років. Результатом нашої праці є нові та нові студенти в середніх та вищих навчальних закладах, які продовжать розпочате нами і ще більше піднімуть престиж нашої школи. Директор Л.К. Шеховецьова всебічно сприяє нашому професійному зростанню і завжди повторює: «Потрібно, щоб школа звучала!»

- Скажіть, Світлана Олександрівно, чи є подібні філармонії в нашій області?

- Наскільки я знаю — у Первомайську. Але там оплачується праця не лише виконавців, але навіть ведучих. Ми всі ці роки працюємо на громадських засадах, можна сказати, на ентузіазмі. Усі поїздки здійснюємо за власний кошт. Але це ніщо порівняно з тією радістю, яку ми несемо людям і яку отримуємо самі.

- Які ваші плани на майбутнє?

- Знаєте, планів дуже багато. Нам обіцяють новий концертний зал. А ми мріємо про концертний рояль. Можливо, наші діти будуть грати концерти з справжнім оркестром. Головне — не зупинятися на досягнутому, а завжди рухатись вперед до нових творчих досягнень. Інакше шлях до деградації.

Розмову вела Ірина Кірієнко