Композитор моєї мрії – Фридерик Шопен
Рояль мерехтить у півтемряві, і погляд наш спрямований на сцену,
Де тонкою димкою в тиші народжується ноктюрн Шопена…
Минуло 208 років від дня народження великого польського композитора Фридерика Шопена, про якого Норвид говорив: «Походження варшав’янин, серцем поляк, а за талантом громадянин світу». Не даремно кажуть, що великий художник подібний до дерева, корені якого глибоко тягнуться у рідну землю, а гілки обіймають увесь світ.
Слухаючи музику Ф. Шопена, ми відчуваємо зустріч із дивом, яке назавжди залишається з нами. Хотілося б думати, що й 19 вересня всі, хто побував на концерті «Композитор моєї мрії – Фридерик Шопен», занесли в свої серця це диво. Його мужня духовна одухотвореність допомагала жити й боротися не одному поколінню людей, що прагнуть до справжньої духовної свободи.
Видатні піаністи Святослав Ріхтер, Еміль Ґілельс, Генрі Нейгауз та багато інших — кожен по-своєму трактував музику польського генія. Свою безмежну любов до його фортепіанної музики передала нам і очаківська піаністка Ольга Олександрівна Швець, під пальцями якої шопенівські шедеври ожили з новою силою. Вся гамма людських почуттів пройшла перед нами: героїчний порив і сум'яття почуттів, гімн людині та гіркота втрат, зіткнення ідеалу з дійсністю. І навіть найтрагічніші моменти звучать без тіні розриву, з безпомилковим відчуттям міри та абсолютним смаком.
Перший твір маленького Фридерика «Полонез соль мінор» був опублікований, коли хлопчикові виповнилося 7 років. А в 8 років відбулося його перше публічне виступ з захопленими відгуками у пресі. І наш концерт відкрився блискучим «Полонезом ля мажор», який став своєрідною візитівкою польської музики, адже в перекладі він означає «польський». У XVIII столітті полонез розповсюдився по всій Європі, перетворившись із народного танцю на придворний урочистий монументальний танець, яким відкривалися танцювальні вечори та придворні бали.
«Ноктюрн» означає «нічна пісня», а творцем фортепіанного ноктюрна був Джон Фільд. Але Шопен переробив цей жанр, наділивши його величезною силою ліричного почуття, трагічного пафосу, ніжної елегійності та меланхолії. З чисто моцартівською щедрістю розсипає він у них свої прекрасні мелодії, що ллються, як живий людський голос. Таковий «Ноктюрн мі мінор».
Чарівно-привидний мінор, у якому тема зазвучала,
Вів м’яку розмову, окутуючи межі залу.
Прообраз вальса — австрійський лендлер. А справжнім королем вальса вважається Штраус-батько та його сини Йозеф і особливо Іоганн. Але вальси Шопена переростають із танцю у масштабні концертні твори, натхненні та глибокі, витончені й блискучі, в яких майстерно використано весь арсенал сучасної техніки та віртуозного піанізму. Найпопулярніший із 15—«Вальс до дієз мінор» №7.
Весняним ранком рано-рано звучить запрошуюче фортепіано,
Співають балкони, вікна, стіни, лунає вальс Шопена.
Несе музика над садом, над суєтою бренних днів,
Легко долаючи всі перешкоди, звучить Шопен у серцях людей.
Шопен ставить перед кожною п'єсою свою творчу задачу, і її рішення завжди індивідуальне. Чарівні звуки «Ноктюрну Фа-дієз мажор» №5 заворожують своєю недосяжністю. У цих звуках по-справжньому народжується неповторна творча індивідуальність.
У 16 років Шопен вступає до Варшавської консерваторії, а в 21 рік покидає Варшаву, і як виявилося, назавжди. Як і С. Рахманінов, він усе життя прожив за межами Батьківщини з пекучою тугою в серці. Як піаніст і композитор він був визнаний одразу й беззаперечно. Усі сподівалися, що він стане засновником польської національної опери, але Шопен обмежився лише фортепіанною музикою: 3 сонати, 25 прелюдій, 20 ноктюрнів, 20 полонезів, 60 мазурок, 15 вальсів, 27 етюдів, 4 балади, 4 експромти, 4 скерцо.
Написав у 1828 та 1830 роках два концерти для фортепіано з оркестром, він більше не повернувся ні до цього жанру, ні до симфонічної музики взагалі. Саме ці юнацькі концерти принесли йому славу, і в тому ж році він залишив Батьківщину назавжди, проживши всього 39 років.
Поети не живуть, вони згорають, вони не доживають до сивини
І першими під постріл попадають, бо не згинають своїх спин.
Поети наші душі очищають, дають зрозуміти, що значить Людина,
Вони нам повертають нашу совість, що розгубили ми за ціле століття.
Звучить Перший концерт для фортепіано з оркестром мі мінор у переложенні для двох фортепіано. Хтось передає пряму трансляцію на «Очаківський портал» з чудовою акустикою. Не хочеться йти, хочеться слухати і слухати. Не набридатиме суто фортепіанна музика. Але кінець концерту не означає кінець концертів. Буде продовження з виконанням нових вальсів, етюдів, мазурок, прелюдій…
Кожен концерт — це перемога над собою, інертністю та рутиною, технократією та бюрократизмом. Це очікування дива. Ось чому існує в нашому маленькому місті філармонія. На громадських засадах.
Наступні наші концерти відбудуться:
5 жовтня о 16.00 — до Дня музики та Дня вчителя; 12 жовтня о 16.00 — концерт студентів Миколаївського музичного коледжу та учнів педагогічної практики класу старшого викладача Марини В’ячеславівни Матвеєвої за адресою вул. Микольська 7, 2-й поверх, концертний зал Очаківської музичної школи.
Робулец С.А.,
Керівник Очаківської дитячої філармонії
