Хлопці з гітарою

4 вер. 2020 р.

Переклад не завершено

�Різноманітних розваг у 70-ті роки у молоді не було, та й матеріально прості сім'ї забезпечені не були. Тому дозвілля організовували самостійно — хто як міг.

Найпопулярнішими розвагами того часу були танці та пісні під гітару. У той час, у будь-якій компанії «на вагу золота» був той, хто грав на гітарі. Він користувався повагою та популярністю. На всі дні народження й на всі свята, на проводи в армію та в похід хлопця із гітарою обов'язково запрошували. Співати пісні під гітару було важливим пунктом таких заходів. Звуки гітари зачаровували, зближували і торкалися у саме серце.

Літом, траплялося, молодь гуляла часто й до ранку. А як же без гітари? Збиралися де тільки могли: у дворах, на дитячих майданчиках, на пляжах, у парках. Загалом там, де можна було сісти й зручно розміститися великій кількості друзів.

Співали пісні, жартували, щось обговорювали, пустували, закохувалися, будували плани. Усе було доброзичливим, веселе й наївне. Ніхто нікого не виганяв. З вікон не кричали: мовляв, пора спати, йдіть геть. Можливо, подобалося співати, можливо, боялися висловлюватися проти — все ж часи були не дуже спокійні.

Ці колективні посиденьки запам'ятовувалися на все життя. Коли хочеться погуляти, посидіти в компанії однодумців, а потрібно йти додому. «І хочеться, і колеться, і мама не велить».