Сірководень у Чорному морі
Мабуть, найвідоміший факт про наше море — майже все його життя зосереджене у поверхневому шарі завтовшки 100 метрів. Далі зустрічаються лише кілька видів бактерій. Іншого життя немає, бо кисню немає. Живучі там бактерії, розкладаючи рештки, що потрапляють з поверхні, виділяють сірководень. Сірководень є отрутою для тварин і рослин — паралізує клітинне дихання у мітохондріях.
Діяльність бактерій у Чорному морі відбувається з великою інтенсивністю, і під час бродіння вони проявляють високу активність. Дослідження цього питання у 1890—1891 рр. провела перша чорноморська дослідницька експедиція, на чолі з академіком Н.Д. Зеленським та лікарем Брусиловським.
академік Зеленський Н.Д.
Під час експедиції було з'ясовано, що Чорне море на 10% складається з чистої води, а на 90% — з сірководню.
Нижній шар Чорного моря практично безжиттєвий. Туди не спроможні вижити ні риби, ні водорості. Але існують окремі види бактерій. У 1890 р. вчені виявили особливий рід бактерій «Microspira aestuarii», які й «винні» у формуванні сірководню.
1890—1891 рр. Перша чорноморська експедиція.
Глибина Чорного моря майже 2000 метрів.
І лише 100–150 метрів (а десь всього 50 метрів) верхнього шару води придатні для життя. Інша вода, що потрапляє у більш високі шари, завдає немало шкоди морським мешканцям.
Це найчастіше відбувається в спекотну та тиху погоду, коли утруднюється природне перемішування шарів води та формується дефіцит кисню. У цей час настає загибель риби. Але у цей час перша буря знову відновлює хитку природну рівновагу.
У 1927 році кримчани могли спостерігати страхітливе й лякаюче явище. Горіло море. Причиною цього став землетрус біля берегів Ялти силою 9 балів. Свідки цього явища описували величезні стовпи полум'я висотою кілька сотень метрів та жахливий запах протухлих яєць.
Причини накопичення сірководню в глибинних шарах Чорного моря — кілька. Це й анаеробні бактерії, що беруть участь у розкладанні решток живих організмів. І специфічний обмін моря з Мировим океаном через вузький протоку Босфор. Багато хто пояснює це зростанням кількості сірководню, що потрапляє через стоки життєдіяльності людини.
У 20-ті роки минулого століття вчені вивчили утворення сірководню й довели, що увесь сірководень, який накопичується у глибоких частинах Чорного моря, має біогенний характер. Активний шар Чорного моря становить 13% об'єму, 88% — середовище існування бактерій. За нормальної кількості кисню сірководень не може розвиватися, якщо відбувається вертикальна циркуляція.
Вирішення проблеми.
Людство не звикло «чекати милостей від природи», тому питання накопичення сірководню в Чорному морі хвилює багатьох вчених. Пропонуються варіанти вирішення проблеми.
Ось два основних. Сірководень під час згоряння виділяє велику кількість тепла, тому вчені запропонували варіант використання сірководню Чорного моря як палива.
Група вчених із Херсона запропонувала таке рішення щодо «доставки» палива. Передбачається опустити на глибину близько 80 метрів міцну трубу та один раз підняти по ній воду. Внаслідок різниці тисків утвориться фонтан, що складається з газу та води. Простіше кажучи, станеться ефект, подібний до відкриття пляшки шампанського.
У 1990 році автори ідеї проводили експеримент, що доводив можливість роботи такого фонтана протягом тривалого періоду, поки не вийде сірководень.
Розроблено й інший спосіб підняття сірководню на поверхню моря. Учені запропонували пропустити по трубах прісну воду з меншою щільністю, ніж у морській воді. Кілька таких труб, що створюють ефект штучної аерації, дозволили б зупинити процес поширення сірководню та поступово повністю його усунути. Такі маніпуляції вже зараз ефективно застосовують для очищення акваріумів та невеликих водойм.
С. Кузнєць,
державний інспектор з охорони
навколишнього середовища Чорного моря
Використані матеріали інтернету
