І знову класика

Сум лягає на клавіші органа.
І серцевий стук пронзає тишу…
Священний звук концерту Йоганна
минаючи слух, прагне в глибину.
Безцінний дар святого Себастьяна
впкаже шлях серцю й розуму…
Лікуватиме страх, він зцілить усі рани…
Поки є музика, я знаю, що вона жива!
Олена Макитрюк

Приємно, що в Очакові є справжні цінителі класичної музики. Чим більше граєш класику, тим більше переконуєшся в її безсмертності та незбагненності. Постійна гонитва за новими сучасними засобами виразності, що відповідають нашому часу, пошук нових методів навчання, виконавства і композиції знову й знову повертають нас до незабутньої класики, яка випередила свій час на кілька століть. І справді, не можна забувати, що нове — це давно забуте старе, яке є міцним фундаментом для прогресивного мислення.

Експеримент з об’єднання трьох фортепіанних концертів в одному заході вдалося! Глядачі виявилися підготовленими. Ніхто не втомився від монотонного звучання фортепіано, бо всі чули симфонічний оркестр. Швець Ольга Олександрівна змогла використати всі можливості рояля, який справді є королем музичних інструментів.

Експеримент з об’єднання трьох фортепіанних концертів в одному заході вдалося! …

Бережливе і навіть благоговійне ставлення до інструментів прививають своїм вихованцям викладачі-професіонали з 40-річним стажем. Вони розповідають, як у давні часи навіть на репетицію в зал приходили у взутті, бо чоботи «оскверняли» концертну естраду. Ось це виховання! Така дитина у майбутньому не зможе ламати лавки, гойдалки, руйнувати пам’ятники і їздити по новій тротуарній плитці. Адже перш за все культурний рівень визначає свідомість і формує справжнього патріота свого міста та країни в цілому. А дітям, зайнятим у школах естетичного виховання, по великому рахунку просто не вистачає часу, та й у голову не приходить цим займатися. Вони живуть високим мистецтвом і всім своїм існуванням прагнуть до прекрасного, перетворюючи все навколо. І тільки дефектні люди здатні на вандалізм.

Спробуємо уявити собі картину майбутнього. Міграція для Очакова є природною. Роботи немає, кваліфікація не цінується, зарплати невеликі, молодь шукає роботу в великих містах і більше не повертається. Залишаються в Очакові одиниці. І якщо на вільні місця в музичній школі не брати охочих займатися музикою (а таких величезна кількість), через кілька років школи просто не стане. Молоді спеціалісти не будуть працювати з такою невеликою навантаженістю, вони просто підуть, а досвідчених викладачів до того часу скоротять. Припустімо: у музичній школі залишиться 50 учнів (у кращому випадку), у художній — 100. Інші розберуть тротуари і знищать усе, що було збудовано з таким трудом. Енергію куди-небудь потрібно витрачати, не лише за комп’ютером сидіти. І хто буде винуватий у тому, що всьому підростаючому поколінню закон не писаний?

А ось що робить класична музика з дітьми та підлітками, показав концерт. Найменші та найбездатніші на запитання, що їм найбільше сподобалося, відповіли: «Усе!» А випускники Куцурубської ДМШ самі прочитали оголошення в газеті і організовано приїхали на концерт. А могли б провести вечір удома і відпочити після школи. Відчуваєте різницю у мисленні? До речі, були запрошені всі депутати, прийшов один. Ось вам приклад для підростаючого покоління. І ось чому міська рада повинна дбати про дозвілля дітей. Не можна економити на культурі та дітях! Адже на інші потреби гроші є, і немалі. Так, спорт — це добре, але особистість повинна розвиватися гармонійно! Не можна піклуватися лише про тіло! А як же дух? І якщо немає поваги до старшого покоління, не буде й патріотизму, адже це основа, на якій формується особистість. Досвід старших — база для розвитку молодих. До речі, музика робить людину вічно молодою, справжні музиканти ніколи не старіють. Яскравий тому приклад — 110-річна піаністка Аліса Херц-Зоммер, авторка книги «Музика врятувала мені життя».

Ось такі думки виникли у мене після концерту, на якому директор Шеховцева Л.К. підкреслила, що в Миколаївській області 43 музичні школи, але такий фортепіанний дует — єдиний! Це предмет особливої гордості. Зараз в Інтернеті можна послухати все, що завгодно, але живу музику ніщо не замінить! Завідуюча міським відділом культури Мироненко Т.Я. зізналася, що не хоче залишати концертний зал, хочеться жити вічно, а не вирішувати нескінченні проблеми зі світлом та опаленням. На що ми їй відповіли: «Ви переконалися, що ми можемо грати й без світла», бо під час концерту світло вимикали саме на найдивовижнішому місці створення Бетховенського концерту. І виявилося, що ми знаємо його на пам’ять, а ноти стоять суто символічно.

Якби зал був побільше, людей прийшло б ще більше. Нам обіцяли новий концертний зал, але поки тільки скорочують. І така ситуація лише в Очакові — культурно-історичному центрі Північного Причорномор’я.
Тетяна Яківлівна попросила всіх вносити свої пропозиції до роботи відділу культури. Так ось ми пропонуємо не руйнувати те, що є доброго в нашому місті й створювалося десятиліттями, а саме – установи культури. Їх потрібно берегти та примножувати, збільшуючи контингент і надаючи матеріальну підтримку.

Ще багато хто хотів висловити свої думки й почуття, адже серйозна музика надихає, захоплює, змушує роздумувати, аналізувати та робити висновки.

Робулець С.А.,
керівник Очаківської дитячої філармонії