На Кінбурні цвіте казкова «сон-трава»
Квітка, яку в народі називають «сон-трава», а за науковим — «прострел», мабуть, найпрекрасніший і казковий первоцвіт і один із найкрасивіших квітів на цій планеті. Щойно зійде сніг, її блакитні пелюстки на пухнастих стеблах, мов яскраві самоцвіти, піднімаються серед минулорічної трави, колихаючись під легеньким весняним вітерцем та ясним сонечком.
Якщо хтось побачив ці квіти разу, його назавжди зачаровує їхня краса — важко знайти більш миле й зворушливе явище ранньої весни. Без сумніву, коли творець створював сон-траву, він був у особливому натхненні. З цією травою пов'язано багато легенд різних народів. За стародавніми переказами квіти цієї трави клали дівчатам під подушку, щоб прийшов хороший сон, чтобы уві сні побачити свого нареченого.
Іноді його використовують у лікарських цілях як ефективний заспокійливий засіб при підвищеній нервовій збудливості (безсоння, обмороки, головний біль, судоми, невралгія, істерія).
А головна мета його створення - споглядання. У світі чорних труб і брудних міст маленькі блакитні небеса з маленькими сонцями, впалі на весняну землю, продовжують мовчазно сяяти відблисками вічної краси.
Сон-трава або прострел прихований – Pulsatilla nigricans Stork. Кілька слів про цю квітку.
Багаторічна трав'яниста рослина висотою до 40 см. Стебло просте, прямостояче, м'яковолосисте. Листя прикореневі, з'являються до цвітіння або одночасно.
Квітки одиночні 2-4 см в діаметрі, темно-фіолетові, пониклі. Цвіте в квітні — травні, плодоносить у червні (у 2013 році початок цвітіння зафіксовано 20 квітня, а цьогоріч — кінець березня). Сон-трава виглядає оригінально й після цвітіння: її суцвіття мають вигляд капелюшка. А при легкому дотиканні — плодики відокремлюються від материнської рослини та розноситься вітром. Насіння падає і одразу занурюється в ґрунт. Воно не має періоду спокою і швидко проростає.
Цю квітку можна зустріти на лісових опушках, протипожежних ровах, вздовж дороги.
На жаль, занесений до Червоної книги прострел зустрічається все рідше...
Зараз помітити цю незвичайну квітку має можливість мешканці Кінбурнської коси — працівники Національного природного парку «Белобережжя Святославa».
Ольга Марчинська – Андрєєва,
науковий співробітник НПП
Фото: Наталія Каліна,
начальниця Васильівського природоохоронного відділення
