Подорож німецькими колоніями: захоплення з гіркуватим присмаком

З кінця XVIII століття на південь України масово почали селитися німці. За історичними даними, сумне економічне становище тодішньої Німеччини змушувало залишати улюблені місця й шукати краще життя за горизонтом. У той же час, після перемоги в російсько-турецькій війні степи півдня України зі своєю родючою землею вселяли надію в майбутнє. Крім того, маніфестами Катерини II, а згодом Олександра I, всім бажаючим освоювати землі видавалися пільги, субсидії, безвідсоткові кредити.

Ось так, прибувши на голе місце, німці стали облаштовувати свій побут. Спочатку голод і хвороби знищували людей цілими поселеннями, але доріг назад не було, і в кінці XIX століття на території нинішніх Березанського, Веселинівського, Миколаївського, Новобузького, Новоодеського, Снігурівського районів існували кілька десятків колоній, і найкрупніші з них Раштадт (нині Поре́чче), Рорбах (Новосветлівка), Катериненталь (Єкатериновка), Ландау (Широколанівка), Ватерлоо (Ставки), Александрфельд (Олександрівка) і багато інших.

Один із найближчих населений пунктів, де ще збереглися стіни католицької церкви Святого Антонія Падуанського, збудованої в 1893 році — с. Новоселівка (колишня колонія Гальбштадт).

Центральна траса через Надбузьке, Сливине, Кринички зносна. Так уже склалося у нас: дорогу вважають придатною, якщо на ній є ями, але їх можна об’їхати. Першою несподіванкою була відсутність вказівника на Новоселівку з боку Криничок, а зі Степового він був. Тож поворот праворуч ми не пропустили лише завдяки пильності. Другою несподіванкою була сама дорога до села, а точніше її відсутність.

Вона практично вся розбита, яма за ямою в ямі, а самe село дуже сумне, одне з багатьох вимираючих. І разом з ним руйнуються стіни костелу. Раніше в приміщенні німецької церкви з її арочними віконними та дверними прорізами, склепінчастими стелями, візерунчастою лепниною розташовувався склад. Тепер же він заріс травою, дах давно обвалився, покосившаяся залізна двері лише створює враження, що входу всередину, а на фасаді з’явилася знущальна напис «Німецька церква ХІХ століття. Пам'ятник архітектури. Охороняється законом». Але, знаєте, будівля не здається, і десь високо, під самою покрівлею ще зберігається фрагмент ніжно-блакитного оздоблення.

Але якщо храм у Новоселі́вці ще залишив на собі тінь колишньої краси, то від величі трьох-алтарної католицької церкви Святого Рафаїла, збудованої у 1863 році в Широколановці (німецька колонія Ландау) майже нічого не залишилося.

Розташована вона на території місцевого ПТУ, перебудовувалася в майстерню, переобладналася до невпізнання. І, дивлячись на фасад будівлі, навіть не скажеш, що це колишня церква одного з найбільших німецьких поселень.

Також у Широколановці були гімназії для хлопців і дівчат, збудовані у стилі еклектики.

Але час повністю стер сліди гімназії для дівчат, а от школа для хлопців ще лишилася. Однак, скільки вона ще зможе простоїти без вікон, дверей, даху, повністю заросла травою, але гордо підноситься своїм другим поверхом над усією сірою села.

Але не все так у нас погано. Все так само прекрасний католицький храм Святого Петра і Павла в с. Степове (Карлсруе), заснований у 1811 році. Це не просто культова будівля, а одa готики в степах України.

Тільки уявіть, колись там стояв навіть орган. І навіть за нинішніми мірками, без шпиля й дзвіниць, цей храм виглядає монументально. Високі стелі, величезні аркові вікна, башти біля парадних дверей…

Храм розташований у центрі села, поруч із місцевою православною церквою. Можливо, саме це сусідство й зберегло його від руйнування та безгосподарності. Сьогодні там зачинені двері й вікна, скажу чесно, нам довелося через дірку у кладці підглядати внутрішню частину храму.

Хоча, за словами місцевих жінок, ключ від дверей має батюшка, і він із радістю відчиняє їх мандрівникам. Однак у нашому випадку його кликали на весілля, тож двері нам відкрити було нікому. Будівля потребує реставрації, інакше повторить долю попередніх храмів. Як же не хочеться, прямо до болю в дусі, щоб храм Святих Петра і Павла перетворився на чергові руїни німецьких колоній.

Отже, висновок: подорож найближчими (не всіма) німецькими поселеннями зайняла у нас 7 годин, із дорігою та зупинкою на обід.

Головна траса, повторюся, справна, але виїзди на грунтові дороги жахливі. Плануючи подорож, ніяких додаткових підготовок не потрібно. Обов’язково візьміть із собою дітей, можливо, вони й не зрозуміють всього значення цих місць, але для загального розвитку та вивчення свого краю це просто необхідно. Я вас прекрасно зрозумію, якщо ви не бажаєте заїжджати до Новоселівки та Широколанівки, ремонт ходової частини зараз дорогий, але обов’язково заїдьте в Степове. Там надзвичайно гарний храм, який просто потрібно побачити на власні очі.

Т. Лупул
Фото автора

Газета «Чорноморська зірка» № 39 від 13.09.2019