Сім чудес Миколаївської області

По за підсумками туристичного сезону 2016 Миколаївська область, на жаль, значно відстає від Одеської та Херсонської областей за кількістю туристів. Що дивно, бо туристичних місць, які варто відвідати бодай раз у житті в Миколаївській області, вистачає. Деякі пам'ятки у своєму роді унікальні. Вони привертають увагу не лише українців, але й іноземних туристів.

Ольвія

Село Парутино на Очаківщині є ніби невидимою рисою, що відділяє теперішній день від далекого минулого. Ця межа проходить якраз по кордоні Ольвійського історико-археологічного заповідника. Хоча давніх руїн тут майже не залишилося, слід від минулої великої цивілізації все одно помітний. Вчені ще на початку ХХ століття знаходили у цих північних Причорноморських землях нефритові сокири, майже ідентичні знаряддю, знайденому в легендарній Трої Генріхом Шліманом.

Крім того, Ольвія претендує на звання історичного міста України у всеукраїнській у всеукраїнській акції «Сім чудес України». 

Трикратський ліс

Це надзвичайне місце неподалік від села Трикрати є великим парком площею 247 га з численними стежинами, мостами та красивим озером у центрі. Його висадив у 70-ті роки XIX століття граф Віктор Скаржинський. Найбільшою цінністю Трикратського лісу є 350 старовинних дубів, які вже відзначили 120–200-річний ювілей. А в «Мироновому саду» навіть мешкають колонії сірих чапель.

Дитячий містечко «Казка»

Цей парк по праву можна назвати українським «Діснейлендом». Кожна будівля, розташована у центрі мальовничого куточка міста, належить до якоїсь казки або казкового персонажа. Іншого такого культурно-ігрового комплексу не знайдеш по всій Україні. Раніше тут була ринкова площа з кіосками та ларьками. А коли ринок перенесли, на його попередньому місці вирішили побудувати розважальний майданчик.

Містечко відкрили ще в 1982 році. Тоді тут з'явилися великий павільйон для концертів, дерев'яна фортеця та середньовічний кам'яний замок, а також морська гавань з парусником, який є макетом першого судна, побудованого в Миколаєві. Крім того, тут є й два маяки, справжній паровоз, карусель з вченим котом та русалкою з казок Пушкіна. Так парк виглядає й зараз.

Кінбурнська коса

Саме тут Дніпро впадає в Чорне море. На Кінбурнській косі з незапам'ятних часів у первозданному вигляді зберігся рослинний і тваринний світ. Довжина берегової лінії становить близько 40 км, а ширина – від кількох міліметрів до 10 км.

Унікальний мікроклімат коси — морська вода з одного боку, річкова з іншого, а також переважання соснового лісу — породжує ще одну особливість коси. Тут росте велика кількість лікарських трав, через що її прозвали «аптекою під відкритим небом».

Білі чаплі, лелеки, лебеді та пелікани — кого тільки не зустрічаєш у цьому надзвичайному місці! І ще тут близько 300 озер із солоною, прісною водою та з лікувальною гряззю. А згідно давньої легенди, біля берегів коси відбулася битва, у якій переміг Ахіллес, після чого він урочисто організував атлетичні змагання. Згодом греки стали називати косу «Ахіллесів Біг». А скіфи на цій землі зберігали своє золото. Мабуть, його можна знайти й зараз, якщо добре пошукати.

Шуховська вежа

На одному з найвищих місць у Миколаєві, на вершині Спаського пагорба, понад сто років стоїть водонапірна вежа, особливість якої полягає у її гіперболоїдній конструкції. Незважаючи на вигнутість, її будували з прямих балок. Першу таку форму впровадив у архітектуру відомий російський інженер Володимир Шухов, на честь якого цю вежу й прозвали. За його проектом було збудовано чимало подібних конструкцій у Росії та за кордоном, зокрема й знаменитий телевізійний вежа в Москві на вулиці Шаболовської. Питання про потребу будівництва водонапірної вежі виникло в Миколаєві у липні 1904 року. Міська громада тоді витратила на здійснення проекту більш ніж 35 тис. рублів. Коли місто було окуповане фашистами, споруду підірвали. Незабаром після його визволення пам'ятку відновили. Зараз вежа не використовується за прямим призначенням, але досі залишається гордістю Миколаєва. Висота будівлі становить 25 м, а загальний об'єм бака – 50 тисяч відер.

«Долина диявола»

Незважаючи на назву цього заповідника, колись вважали, що саме тут були ворота до раю.

Приблизно 4 млрд років тому тут бушував вулкан, який досі не охолов, тому взимку на горах цвітують фіалки. Холоди приходять пізно, а весна настає рано. Флора і фауна перебувають у повній гармонії, тому до сих пір тут можна зустріти багато фазанів, черепах, яструбів, ондатр, кротів, бизонів, диких кабанів і навіть олені. А у диких голубів є своя скеля – так зване «Голубине гніздо». Серед гірських каньйонів течуть три найкрасивіші ріки: Арбузинка, Мертвовод, Соплінка, яких немає на карті. До речі, у 1825 році археологи тут знайшли кістки мамонтів.

Давнє городище «Дикий сад»

Це єдине степове поселення людей пізньої бронзи — 1300–900 рр. до нашої ери, знайдене в Україні. Між іншим, це городище виникло за півтисячоліття до заснування грецького міста-держави Ольвія й просуществовало цілих 300 років. «Дикий сад» — єдиний із збережених пам'яток чорноморського міста-порту часів легендарної Троянської війни. Відкрили його археологи наприкінці 20-х років минулого століття. На території поселення вони знаходили уламки керамічного посуду, кістки тварин, залишки кам'яних фундаментів стін давніх приміщень, бронзовий посуд, а також знаряддя праці.

За матеріалами «Миколаївської правди»