Очаків. Вулиця Фанагорійська-Бухаріна-Горького-Фармаковського

Є центральні вулиці високі й важливі,
З вітринами дзеркальними й гірляндами вогнів.
А мені миліші тиші, мені миліші одноповерхові.
Від їхніх лагідних назв світлішає світ.

Юрій Антонов – Є Центральні Вулиці

Одна із тихих і затишних вулиць нашого міста. Перше (відоме) її назва - вул.Фанагорійська.

Фанагорійська вулиця на карті Очакова 1909 р.

Фанагорійський гренадерський полк. 20 квітня 1790 року в армії князя Потьомкіна сформовано новий Фанагорійський гренадерський полк. Формував полк сам граф А.В.Суворов, він же був шефом з першого дня існування полку. Відомо, як він любив і шанував чудо-богатирів, своїх Фанагорійців, зі слізами захоплення згадував їх завжди і нерідко говорив:

У ті роки ще не існувало Фанагорійської фортеці на Тамані: її збудують тільки через чотири роки. Але там, на Таманському півострові, століттями існувало містечко з грецькою назвою Фанагорія. Її ім’ям і назвали створений полк. До речі, не перший з такою назвою. У 1780-х фанагорійцями називали 10-й гренадерський полк, який з 1790 року набуде назви Малоросійського. Цей полк також пов’язаний з військовою славою Суворова і нашим містом: він брав участь в облозі та штурмі фортеці Очаків 6 грудня 1788 р. Саме на честь 10-го гренадерського Малоросійського полку й була названа наша вулиця.  

На плані штурма фортеці полк розташований угорі – найвіддаленіший від лиману

Про те, як участь полку у самому штурмі можна дізнатися з «Короткої історії 10-го Гренадерського Малоросійського полку» Правикова Р. І.

Перше назва вулиці пройшла недовго – Революція, Громадянська війна. У нової влади були свої герої. Очаківський ревком своїм Приказом від 17 серпня 1920 р. у революційному порядку перейменовує Фанагорійську вулицю на вулюцю Бухаріна.

Бухарін Микола Іванович (1888-1938) Радянський політичний, державний та партійний діяч. Член ЦК партії (1917—1934), кандидат у члени ЦК ВКП(б) (1934—1937). Кандидат у члени Політбюро ЦК РКП(б) (1919—1924), член Політбюро ЦК ВКП(б) (1924—1929).

Академік АН СРСР (1929). У 1917-18 рр. лідер «лівих комуністів». У 1918-29 рр. редактор газети «Правда», одночасно в 1919-29 рр. член Виконкому Комінтерна. У 1929-32 рр. член Президіуму Вищого ради народного господарства СРСР, з 1932 р. член колегії Наркомтяжпрома. У 1934-37 рр. редактор «Известий». У кінці 20-х рр. Микола Бухарін виступив проти застосування надзвичайних заходів під час проведення колективізації та індустріалізації, що було оголошено «правим ухилом у Всеросійській КП(б)». Був арештований у лютому 1937 р. і засуджений до розстрілу в останньому з трьох гучних Московських процесів у березні 1938 р. Посмертно реабілітований у 1988 р.

Після оголошення Бухаріна ворогом народу вулицю було терміново перейменовано. Тепер вона стала вулицею Горького.

Максім Горький (1868-1936) Справжнє ім'я - Пешков Олексій Максимович, російський письменник, прозаїк, драматург. Один із найвідоміших у світі російських писатів і мислителів. На рубежі XIX і XX століття прославився як автор творів із революційною тенденцією, особисто близький соціал-демократам і що перебував у опозиції царському режиму.

На відміну від Миколи Івановича Бухаріна, який у нашому місті ніколи не був, нова назва була в тему. Горький відвідав наші краї в на початку 90-х рр. XIX століття.

Літо 1891 р. У той час 23-річний Олексій Пешков розпочинає своє мандрівку Руссю. Ось його приблизний маршрут. Виходить із Нижнього Новгорода. Обійшов Поволжя, Дон, Україну, Крим, Кавказ. Відвідує Казань, Царицын, живе на станції Філоново Грязе-Царицьинської залізної дороги. У Ростові-на-Дону працює вантажником. З Ростова йде до Харкова. … Іде до Миколаєва. Приходить до села Кандівобо Миколаївського повіту. Побитий чоловіками. Після Миколаївської лікарні їде в Одесу.

Проходячи Очаків, працює на видобутку солі на Дніпровському лимані (точніше на оз. Тузла біля с. Рыбаковка). Робота була адська, люди ненавиділи всіх – і одних, і чужих, – і підсунули Пешкову тачку з розщепленими рукоятками: вона здерла йому шкіру з долонь. Там він вперше побачив, що й артелярна праця, настільки радісно описана в «Моіх університетах», може бути прокляттям, і у людей праці погано з солідарністю, і чим тяжчий труд, тим каторжніший, тим менше солідарності. З Очакова він пішов у Бессарабію. …

З ім’ям Горького вулиця прожила майже 80 років. І ось у 2016 р. її знову перейменували. Тепер вона стала вулицею Бориса Фармаковського. Відповідний указ від 21.05.16 р. «Про перейменування об’єктів топоніміки та демонтаж пам’ятників і пам’ятних знаків» підписав голова Миколаївської облдержадміністрації Вадим Меріков.

Указ від 21.05.16 р.

Фармаковський Борис Володимирович (1870-1928) Відомий археолог, спеціаліст з античної археології, археології Північного Причорномор’я та античному мистецтву, член-кореспондент академії наук (1914 р.).

З 1901 по 1915 і з 1924 по 1926 рр. із року в рік проводив систематичні розкопки давнього міста Ольвії та його некрополя, ставши зразком такого роду досліджень.

Розкопки в Олвії

Фармаковський розкрив ділянки оборонних стін у Верхньому місті, цитаделі, Північних воротах, а в самому місті — залишки житлового будинку біля так званого Зевсова Кургана, погребальний склеп під ним, квартал багатих житлових будинків у Нижньому місті, а також дослідив велику частину некрополя, відкривши понад півтори тисячі поховань. Все це дозволило йому визначити межі міста, його топографію, планування, систему оборони, характер міського будівництва, виділити типи поховань. Наукові звіти про розкопки, дослідження різних груп археологічних матеріалів, перший путівник по Олвії, написаний Б.В.Фармаковським, стали вагомим внеском не лише в вітчизняне, але й у світове антиковедення.

Фармаковський Б.В. на фоні розкопу.

На мою думку, перша назва найбільш підходила. Все-таки вона була найближчою до Очакова, була оригінальною (скільки Фанагорійських вулиць існує у світі?). Але повернути стару назву вже не вдасться - у 1994 р. під час розподілу ділянок Фанагорійську назвали за селом Західним. І хоч там не збудовано ні одного будинку, документи на ділянки видані. Сподіваємося, що Фанагорійська вулиця все-таки буде в нашому місті наяву, а не лише на папері.

З історією назв трохи розібралися. Тепер пройдемося по вулиці. Вона бере початок від Таврійської (Свердлова), нумерація від моря.

Єдина вулиця міста, де залишилося брущатне покриття. Асфальт на ній ще доведеться шукати.

«Уулицю Госпітальну (Курортна) від спуску в порт до церкви почали замащувати з початку 50-х рр. У той же час розширили й продовжили укладання мостової по вулиці Перельмана (Міра), а також на вулицях Карла Лібкнехта (50 років Жовтня). Свердлова, Суворова, Бебеля і Горького»

Найкраще брущатка збереглася на проміжку від вул. Спаської до Шмідта.

На вулиці немає ніяких магазинів, підприємств та організацій. Надзвичайно тиха з приватною забудовою, без багатоповерхів у центрі Очакова. Хоча одне двоповерхове приміщення все ж є.

Жовтень 1954 р. На куті Горького та Енгельса добудовується велика двоповерхова будівля для працівників рибзаводу. (КО №865 від 8.10.54)

Це будівля сьогодні (Горького, 15)

За адресою Горького 37А на непарній стороні вулиці знаходиться єдина п’ятиповерхова будівля. 

Жителі вулиці дуже рідко ставали героями місцевої преси. Але були винятки.

Так у ті роки боролися за урожай, виловлюючи гризунів. І школярі були головними у цій боротьбі.

У будинку №5 у 50‑х роках колись знаходився відділ кадрів рибзаводу.

Кут Шмидта-Фармаковського. Сусідство з багато страждальним ДОФом (літній кінозал клубу ім. Шмідта)

Остання частина вулиці, починаючи від вул. Зінченка (Чижикова) контрастно відрізняється від решти. Цей край дуже схожий на Забалку, Слобідку, Низівку – так само, як і вони, він досі чекає кращих часів та благоустрою.

Вулиця Фармаковського — головна артерія, що з’єднує Каратин ( Чижиківку ) з центральною частиною міста. Вона закінчується перед Чижиківською балкою, і багато років її безіменне продовження через кручy було «дорогою життя» для мешканців Чижиківки. Такою вона залишається й сьогодні.

З першого перейменування минуло майже сто років. Старожили вулиці час від часу в розмові називатимуть свою Фанагорійську вулицю. Ось як назва припала до смаку (Бухаріна ніхто не згадує). Якимось по-справжньому очаківським духом просочилася назва вулиці. Але разом із старожилами пам’ять про перше назвi неюходить у минуле. Шкода…

P.S. Слова пісні Ю.Антонова краще й не скажеш про героїню нашої розповіді. Не вірите – пройдіться по ній.

Сергій Кузнєць,
депутат міської ради

Використано: архів газети «ЧЗ»,
фотографії з Інтернету та соціальних мереж,
фото Паші Зубцова та автора