Козацтво зародилося на Миколаївщині
Козацтво зародилося і поширилося з Миколаївщини. Зародження Запорізького війська відбулося в 1348 році на косі, в пониззі Бузького лиману. Заснував його виходець із Польщі (правобережна Україна тоді належала Польщі) чоловік на ім’я Семен. Від його імені ця коса дістала назву Семенів Ріг, який знаходиться за 30 км південніше міста Миколаєва.
В той час це була місцевість, покрита деревною рослинністю, де водилося багато кіз, кабанів та іншої дичини, і особливо багато було диких кіз. Ватагу близько 100 чоловік і їх отамана Семена, які промишляли і проживали по річці Буг та шили собі одяг з шкіри диких коз, через що їх прозвали Козарaми. Про Козарів, проживаючих на річці Бугу, поширилась слава як про хороших мисливців та стрільців, які не пропускають жодної живої істоти, і де б вона не була — вони завжди її вб’ють. Завдяки цій славі вони були запрошені візантійськими греками для війни з сарацинами (турками). Семен зібрав дві тисячі чоловік і пішов на Дунай, де взяв участь у баталіях проти турків. Після успіхів Козарів у боях греки стали називати їх Козаками. Повернувшись із походу, Семен із козаками поселилися на річці Дніпро. З часом вони стали називатися Запорозькими Козаками.
Про це та багато інших надзвичайно цікавих фактів описує автор історії про Запорозьких козаків князь Семен Іванович Мишецький, який з 1736 по 1740 роки у складі інженерної команди виконував фортифікаційні роботи в останній Запорозькій Січі. За чотири роки перебування в Запорозькій Січі, спілкуючись з козаками-старожилами, зібрав надзвичайно цікаву та ґрунтовну інформацію про історію виникнення Запорозької Січі, і в якому стані вона перебуває, описав звичаї запорожців, описав типографію та місцевість, що належала Січі.
Назва коси (мису) Семенів Ріг зникла з сучасних карт. Але ще не так давно, на карті Томілова 1775р. та інших вона позначалась. Проведеною розвідкою встановлено сучасне місце розташування цієї коси — це південна околиця с. Лупарево (дачний масив) Вітовського району. У радянський час ця місцевість була відведена під будівництво баз відпочинку Миколаївських заводів та під дачну забудову працівників цих заводів. Відпочивальників та дачників приваблювала сюди чудова рибалка. На жаль, славна історія Семенового Рогу несправедливо забута. Жоден із опитаних нами місцевих мешканців та дачників, що проживають поряд або на Семеновому Розі, ніколи не чув такої назви. Мовчать також сучасні історики, географи та краєзнавці. Але факти, донесені до нас сучасником і очевидцем останньої Запорозької Січі, про славні історичні події в наших краях, заслуговують на увагу та пам'ять. Необхідно встановити пам’ятний знак козакам. Учасники козацьких організацій Миколаївщини та України, чисельні нащадки запорожців та туристи обов’язково відвідають цей славний Семенів Ріг, де народився феномен козацтва.
Джерело: Семен Мишецкий. ІСТОРІЯ ПРО ЗАПОРОЖСЬКИХ КОЗАКІВ, ЯКІ ВИБУКАЛИСЯ З ДАВНІХ РІК, ЯКЕ ПОХОДЖЕННЯ МАЮТЬ І В ЯКОМУ СТАНІ НИНІ ЗНАХОДЯТЬСЯ.
Мовою оригіналу:
О КОЗАКАХЪ ЗАПОРОЖСКИХЪ, КАКЪ ОНЫЕ ИЗДРЕВЛЕ ЗАЧАЛАЛИСЬ, И ОТКУДА СВОЕ ПРОИСХОЖДЕНІЕ ИМЂЮТЪ, И ВЪ КАКОМЪ СОСТОЯНІИ НЫНЂ НАХОДЯТСЯ.
Хотя издревле уже оной народъ всегда находился военной и не безъ знанія и въ другихъ государствахъ военное ихъ житіе, однако оные начатія своего никакъ показать подлинно съ котораго году не знаютъ, понеже при ихъ войскЂ и правахъ никакихъ писменныхъ дЂлъ и записокъ, къ памяти достойныхъ, не имЂется; того ради, яко простъ народъ, житіе и пропитаніе всегда въ войнЂ и вольности своей имЂютъ, и никакого начальства надъ собою не имЂютъ, кромЂ Кошеваго и прочихъ Старшинь, о которыхъ здЂ упоминаемъ.
Зачатіе ихъ войску и собраніе учинилось въ 1348 году нижеписаннымъ случаемъ. Вышелъ изъ Польши одинъ человЂкъ, именемъ Семенъ, на устье Бугъ рЂки, въ Лиманъ, на одну косу, которая коса и донынЂ зовется Семеновъ Рогъ, для своихъ промысловъ, а имянно, для битья дикихъ козъ, кабановъ и прочей дичины, и будуча на оной косЂ одно лЂто и пришелъ домой, и какъ провЂдали тамошнее довольствіе ближніе ево сосЂди, то придались къ нему человЂкъ болЂе ста, для оныхъ промысловъ, а оного Семена стали у себя имЂть Атаманомъ, и жили многое время на оной рЂкЂ БугЂ, и сшили себЂ кафтаны и штаны изъ кожи дикихъ козъ, и тако произошли въ великую славу, что славные стали быть стрЂльцы, и прозвали ихъ Козарами.
И какъ Греческій Императоръ, живучи въ ЦареградЂ, съ Туркомъ, а при тогдашнемъ времени прозываемымъ Сарацыномъ, имЂлъ войну и нанималъ себЂ охотного военного люду противъ Турковъ, то Его Величеству внушили, что есть, де, такіе люди, что никакова звЂря не пропустятъ, и гдЂ будутъ стрЂлять, то тутъ и попадутъ, а прозываются они Козары; жилище свое имЂютъ по Бугъ рЂкЂ. И Его Величеству весьма оное понравилось, и послалъ къ нимъ одного комисара съ денежною казною; и какъ оной комисаръ пріЂхалъ на Бугъ рЂку и нашелъ въ комышу оныхъ Козаръ и Атамана Семена, то оному Атаману, Семену, объявилъ, что Его Величество соизволилъ прислать къ нимъ денежную казну, и приказалъ объявить, чтобъ они своими людьми поискъ чинили надъ онымъ непріятелемъ около Дунаю и прочихъ тута мЂстъ. И оной Атаманъ, Семенъ, взявъ деньги, и со всЂми своими Козарами пошелъ рхотно, и пріЂхавши къ УкраинЂ, къ мЂстечкамъ ЛысянкЂ и МедвЂдевкЂ и прочимъ тута имЂющимся городкамъ, и присовокупилъ еще себЂ войска болЂе дву тысячь человЂкъ, и пошелъ къ Дунаю и прочимъ тута имЂющимся мЂстамъ. И пришедщи туда надъ Туркомъ, презъ помощь Божію, въ разныхъ мЂстахъ поискъ учинили, а особливо оные Козары дЂйствительно въ военномъ случаЂ себя оказали, яко то отгнаніемъ у Турокъ табуновъ лошадей и прочей скотины, такожъ и коммуникацію у Турокъ весьма отняли и неукрЂпленные городки, яко то редуты, раззоряли и людей всЂхъ въ плЂнъ взяли, а прочихъ и рубили. И по окончаніи оной баталіи Его Величество своею милостію ихъ пожаловалъ и назвалъ ихъ Козаками, и писалъ объ нихъ къ Королю Польскому, чтобъ ихъ за храбрую поступку подъ своею протекціею имЂлъ и велЂлъ называть Козаками, а не Козарами. И тако оной Семенъ, возвратясь и пріЂхалъ къ Королю Польскому и отъ него получилъ себЂ похвалу и отпустилъ ево, а онъ, Семенъ, пріЂхатчи съ своими Козаками, и сталъ жить на Очаковской сторонЂ, при рЂкЂ ДнЂпрЂ и, особливымъ улусомъ, и послЂ оныхъ Казаковъ много пріумножилось.
Петрович З.О.
