Очаківська цегла

"І сказали один одному: зробимо цеглу й обпалим вогнем.
І стали у них цегла замість каменів, а глиняна смола замість вапна…"
Буття 11:3

На стіні будинку на вулиці Спаській (колишня вул. Енгельса) є непомітне панно: у стіну вмуровані цеглини довоєнного виробництва. Автор Олександр Федорович Дорожинський — мабуть, останній начальник Очаківського цегельного заводу.

Мешканці старшого покоління добре пам'ятають і його дружину, Татьяну Іванівну Дорожинську, завідувачку книжкового магазину «Книги» на вулиці Володарського.

Історії Очаківської цегли присвячено цю статтю. При написанні статті використано сайт.

Ратнер

«Цегла належить заводу Самуїла Анісімовича Ратнера в місті Очаків. Значиться у списках у 1880-ті роки.» Смирнов.

Вдалося виявити завод у статистичному довіднику «Вся Росія 1895». Том 2, Видання А.С. Суворіна, 1895: «Цегляні заводи, прим. авт.: м. Очаків Ратнер Давид; Ратнер Самуїл.»

Цегля С. А. Ратнера знаходили в Асканія-Нова на руїнах замку графа Олександра Едуардовича Фальц-Фейна

Замок графа Олександра Едуардовича Фальц-Фейна

Гершкович.

�

«Враховуючи, що даний екземпляр був знайдений у с. Каховка Херсонської губернії, закінчення клейма "ОЧ" вказує на його виробництво в м. Очаків. Можливо, ним володів той же власник, що й алебастрового та вапнякового заводу у Бахмутському повіті Катеринославської губернії Лазар Яковлевич Гершкович.» Смирнов

У Дорожинського А.Ф є такий екземпляр:

Як видно напис виконано горизонтально

Алопський

Переходимо тепер до найпопулярнішого в Очакові — цеглі Алопського. У каталозі Смирнова її немає. Але є в колекції А.Ф. Дорожинського.

При міському голові Єфімі Андрійовичу Калиниченку було виділено земельну ділянку невідомому Івану Алопському, відставному фельдфебелю, під будівництво цегельного заводу. А через кілька років із цієї цегли збудовано багато міських будівель, зокрема й вражаючий Свято-Троїцький собор, а «Алопський» стане брендом якості та надійності.

Згадки про завод Алопського є в двох довідниках.

1. Цегляні заводи Росії на 1903 рік: м. Очаків: «Коломієць Ісаак Іосифович», «Скриван В. та Алопський І.Г».

2. Довідник усіх фірм, заводів, фабрик і майстерень Російської імперії. Складено за офіційними відомостями Відділу Промисловості Міністерства Торгівлі та Промисловості під редакцією Варзара В. Е. 1912 рік: Херсонська губ. Алопскій, Ів. Гр., місто Кирпич. зав. Одесск. у., м. Очаків, Шосейна вул. Год. произв. 6,600 р. Двиг. кон. Чис. раб. 22.

Для нас представляє інтерес друга інформація. Спробуємо її розшифрувати.

Завод належить міщанину Івану Григоровичу Алопському, який знаходиться в місті Очакові по вулиці Шосейній. Кількість робітників — 22. У виробництві використовується кінна тяга. Найімовірніше має на увазі наступне:

6,6 тис. рублів — річна продуктивність фабрики, тобто вартість у тисячах рублів усієї виробленої на продаж продукції, за оцінкою фабрики, на місці виробництва (без торговельних і транзитних витрат).

Вартість у 1913 році за 1000 штук цегли становила 12–20 рублів, тобто за рік вироблялося приблизно 330 000 шт. При цьому слід враховувати, що робота була сезонною.

Наступна цегла з каталогу Смирнова:

Очак. Зав.

«Цегла вироблена в місті Очаків Херсонської губернії на однойменному заводі. На жаль, встановити однозначного власника заводу поки що не представляється можливим. У 1903р. в Очакові були цегляні заводи Ісаака Осиповича Коломійцева та належавший фірмі "Скриван В. і Алопський І." Крім цього, не виключено, що цей завод належав Городській Управі.» Смирнов.

І остання цегла з панно А.Ф. Дорожинського:

С.М. Арнаутов

Він відсутній у каталозі Смирнова.

Попри довгі пошуки, мені не вдалося його ідентифікувати.

У деяких документах згадується землемір А.Т Арнаутов, який служив у Херсонському губернаторстві на початку 19 століття. Але далі слід обривається.

Протягом тривалого часу я працював на сайтах Аккермана (Белгород-Дністровський), слідуючи за болгарськими купцями братів Арнаутових. Слід виявився хибним. Але я буквально закохався в це місто. Воно має історичну долю, подібну до Очакова. Йому пощастило більше. Завдяки тому, що до 1940 року місто було під Румунією, вдалося зберегти церкви, пам'ятники, історичні будівлі. Збереглася фортеця. Декілька фото Аккермана

Аккерманська фортеця

Напевно, подібною була й Очаківська фортеця.

«Середньовічна фортеця не раз була місцем кіно зйомок. Творчі групи кількох кіностудій працювали тут над такими відомими стрічками, як «Кораблі штурмують бастіони», «Отелло», «Адмірал Ушаков», «За дорогою ціною», «Поема двох сердець», «Рицарський замок», «Граф Монте-Крісто», «Три мушкетери. Двадцять років потому», «Капітан Немо». Було знято понад 150 фільмів».
Кілька фото у стилі червоної цегли.

Будівля кінця 19 століття. Зараз хорaльна синагога

 

На одному з сайтів Белгород-Дністровська є чудові слова: «Минуло понад 100 років. Ми й досі милуємося будівлями, що прикрашають наше місто. І всі вони збудовані з місцевої цегли, виробленої на заводах Прасковії Дикої, Єфимія Працкова, Мошки Пеккера, братів Шойн.»

Нашому місту в цьому плані не пощастило. Фортеця не збереглася. А за такими темпами руйнування історичних будівель, які спостерігаються у нашому місті, старо-цегляний стиль ми будемо вивчати за фотографіями Дмитра Беріна та статтями С. Кузнеця.

Робулець Ю.Н.