Очаковець у Французькому іноземному легіоні

Французам ми продали тіло,
А душу нехай візьмуть чорти.
Прощай, наша Батьківщина, сміливо
Ми далі рушимо в дорогу…
Легіонерська пісня

Іноземний французький легіон заснований у 1831 році. Це військове з'єднання, що входить до складу сухопутних військ Франції і комплектується переважно іноземцями.

Зафіксовано, що легіон починає говорити по-російськи, коли справи в Росії йшли зовсім погано. За минуле століття це вже сталося тричі: у 1914, 1920 та 1993 роках. У Іноземному легіоні служили генерал французької армії Пешков Зіновій Алексеєвич, генерал-лейтенант Хрещатицький Борис Ростиславович, письменник та анархіст Самуїл Шварцбард, а також майбутній міністр оборони СРСР Маршал Радянського Союзу Малиновський. У складі 1-го кавалерійського полку Іноземного легіону під час Другої світової війни воював із німцями в Африці казачий поет «першої хвилі» еміграції Микола Туроверов. Нинішній 1-й бронетанковий полк Легіона був створений у 1921 році на основі кавалерії розгромленої армії Врангеля. Важко точно підрахувати (до 1934 року точний облік рекрутів у легіоні не вівся), але ряд порівнянь у різних джерелах показує, що із 32 тисяч добровольців-іноземців, які вступили до легіону під час Першої світової війни, близько 4 тисяч були підданими Російської імперії.

Служили у складі легіону й очаківці. Сергій Пантелеєвич, 1902 р.н., уродженець Очакова. Учасник Громадянської війни на боці білих. У 1920 році, у вісімнадцятирічному віці, він разом із залишками армії Врангеля переїжджає до Туреччини, а згодом до постійного проживання у Франції. Діла у нього йшли неважко, з постійною роботою не складалося, перебивався чимось. Враховуючи молодий вік, у 1928 році вступає до Французького іноземного легіону. З 1928 року по 1936 рік проходив службу в легіоні в Марокко, Маурітанії та Сахарі. Учасник активних бойових дій проти рифських племен.

З 1936 року знову проживав у Франції. Після невеликої перерви знову підписує контракт із Легіоном. У 1939 році, у складі французького корпусу знову був направлений до Африки. У його складі разом із американською армією у 1942 році брав участь у боях в Італії, був поранений і поміщений до американського шпиталю. Надалі до кінця війни працював перекладачем.

Після закінчення Другої світової війни указами Президіуму Верховної Ради СРСР певній частині емігрантів було надано право повернення на Батьківщину та отримання радянського громадянства. Розпочалася рееміграція — повернення російських емігрантів на батьківщину. З Франції до 1950 року до СРСР переїхало 3 тис. людей.

Долі цих людей склалися по-різному й часто були пов’язані з трагічними подіями. За повернення на Батьківщину вони заплатили високу ціну: арешти, табори, вигнання.

Повернувся на Батьківщину й Добжіцький. Однак прибувши у червні 1956 року до міста Миколаїв за французьким паспортом, він не квапиться, а згодом відмовляється оформляти радянське громадянство. Наслу на життя довкола, через деякий час подає клопотання про виїзд із СРСР назад до Франції, мотивуючи це своєю хворобою та роботою не за спеціальністю. Незважаючи на матеріальну допомогу та медичну допомогу, надання роботи за спеціальністю, неодноразові роз’яснювальні бесіди працівників Миколаївського облвиконкому, Добжіцький продовжує настоювати на виїзді з СРСР. Знаючи про бажання Добжіцького виїхати, до нього звертався проживаючий у місті Києві Киянченко В.Н. з проханням перевезти його до Франції для видання за кордоном його рукопису антирадянського змісту. Усе це відбувалося під негласним контролем КГБ. Але зробити з Добжіцьким, поки він був громадянином Франції, вони нічого не могли.

Про те, як складалася подальша доля Очаківця-легіонера: виїхав він знову до Франції чи залишився у Союзі — невідомо.

Під зелено-червоним прапором Іноземного легіону з часу заснування до наших днів служило понад 600 000 чоловік зі всього світу. За цей час понад 36 000 легіонерів полягло в бою. На офіційному сайті Французького іноземного легіону про його національний склад сказано, що переважна більшість легіонерів — слов'яни, хоча до лав приймаються чоловіки з усього світу. Майже 15% особового складу зараз — українці.

Сергій Кузнєць
За матеріалами Інтернету