Оренда рибопромислових ділянок 100 років тому

На початку двадцятих років минулого століття відбулося певне пожвавлення суспільно-економічних відносин та перехід радянських республік до нової економічної політики (НЭП).

Ця політика передусім мала на меті відновлення народного господарства, зруйнованого під час Громадянської війни та здійснення політики «воєнного комунізму».

За таких умов радянська влада була вимушена відійти до деяких принципів існування капіталістичного суспільства: конкуренція, приватна власність на засоби виробництва, надання в оренду підприємств, кооперація тощо.

У оренду передавалися також рибопромислові угіддя, зокрема Південного Бугу та Буго-Лиману, які після Жовтневого перевороту були націоналізовані та перебували у загальнодержавній власності. Здійснювався проголошений після голодних років Громадянської війни принцип: «У нас мало хліба — його замінить риба!».

Неймовірно, але це факт: передача в оренду ділянок водойм здійснювалася на підставі відкритих торгів! Про це свідчить опубліковане в газеті «Червоний Миколаїв» оголошення Інспекції рибальства Херсонського (Дніпро-Бузького) району — територіального підрозділу Рибного управління Наркомпроду УРСР.

Передбачалося до оренди 16 риболовних ділянок від с. Гур'євка до Аджигола — по правому берегу, і до м. Станіслав (теперішнього Білозерського району Херсонської області) — по лівому. Кожна ділянка попередньо оцінювалася для призначення стартової ціни.

Цікаво, що ділянка по р. Південний Буг від с. Гур'євка до Константинівської батареї (острів Флагшток навпроти мікрорайону Широка Балка м. Миколаєва) виставлялася на торги повністю, єдиним масивом (1). Її стартова ціна становила 1600 руб. (ймовірно, це розмір орендної плати за рік — авт.).
Інші ділянки виставлялися на торги за тонями — місцями, визначеними для промислового лову риби неводом:

Серед старших — представників приморського населення й досі збереглися назви. Цікаво, що тоня «Анютина могила» не що інше, як…. Переделаний варіант назви урочища, поблизу якого ще до революції 1917 року розташовувалося маєток Панютіна (між теперішніми селами Лупарево та Лимани Вітовського району). Можливу букву «п» у народі просто «зникла» і з'явилася «Анюта».

Ймовірно, початкова ціна орендної плати для проведення торгів визначалася залежно від розміру рибних запасів того чи іншого ділянки, а також від цінності рибних порід, які добувалися в даному районі.

Усі бажаючі взяти участь у торгах повинні були подати до районної Інспекції рибальства відповідну заяву, а також наступний пакет документів:

- заставу у розмірі 10% від установленої оцінки ділянки;
- посвідчення особи або завірену копію довіреності з зазначенням місця проживання учасника торгів (довірителя);
- письмове підтвердження того, що у випадку відмови учасника торгів підписати у встановлений строк договір на заторговані ним угіддя, державі надається право звернути уплачений задаток до доходу казни.

Як бачимо, схема проведення торгів досить проста й прозора, без зайвої паперової тяганини, і це — майже сто років тому! Жодних додаткових умов і «підводних каменів». Як наслідок — розвиток промислового рибальства з одного боку, та суттєве поповнення бюджету — з іншого.

Указані торги мали проводитися в місті Миколаєві у приміщенні Миколаївського окружного фінвідділу 20 лютого 1924 р. у «12» год. «00» хв., причому бажаючі взяти участь у проведенні торгів мали право подати заявки навіть у день їх початку до встановленого часу.

На жаль, нам невідомий сам порядок проведення торгів. Цілком імовірно, що вони відбувалися шляхом простого підняття ціни, внаслідок чого переможцем ставав той учасник, який запропонує найвищу ціну. Також невідомі умови договору оренди, а також чи відбулися ці торги. Саме оголошення містить попередження про те, що якщо 20 лютого торги не відбудуться за відсутності бажаючих, на 21 лютого (тобто на наступний день) призначаються вторинні торги на ті самі угіддя.

Ось таким, приблизно, був порядок передачі водних угод для промислового добування водних біоресурсів сто років тому. Як кажуть: все нове — це добре забуте старе ...

Автор статті: Олексій Кравченко

Джерело: Миколаївський базар