… ЗА ЛЮБОВІ … ДО РОБОТИ
Що таке РОБОТА - місце, час, стан душі, процес, атрибут, відчуття
Мені здається, що РОБОТА — це усе разом узяте і водночас кожне окремо.
Ми вчимося — щоб згодом успішно працювати. Знайти роботу за душею, щоб подобалася тобі і твоїм близьким людям також раділи від цього. Влаштуватися на цю роботу, яка до душі, застосовувати знання з навчання і вже від цього отримувати задоволення — не даремно пройшло цих 5–7 років (студентсько-курсанське життя — окрема тема для розмови).
Як у дитинстві — ким станеш, як виростеш? Моряком, вчителем, лікарем, робітником, водієм, космонавтом. І поступово дитячі примхи перетворюються у підготовку до спеціальності — технікуми, інститути, училища. Отримати диплом — це багато, але не все. Випадково згадується Аркадій Райкін: «Забудьте все, чому Вас учили в …, як кошмарний сон». Після шостого курсу вищої мореходки — вища, заключна ступінь навчання — стаєш звичайним, рядовим, одним із численних четвертих помічників капітана у пароплавстві, і починається все знову. Навчання, воно, миле й рідне, знову вчишся, чому колись лінувався дістати конспект або підручник, чому не вчать у школі та інститутах — таке теж є, але — НАВЧА.
Ось спитати у всіх наших водоплавців, чи пам’ятають вони свою найпершу вахту та першу самостійну вахту, коли тобі довіряють парохід, вантаж, людей тощо — дуже мало людей пам’ятають свою найпершу й самостійну вахту. Це потім… ми багато чого можемо нарасказувати, та й зараз теж. Ось всьому і вчишся — коли подати команду на початок повороту, а перед цим доповісти інформацію капітану, щоб той її прийняв і осмислив, дав «добро» на поворот, а вже потім ти даєш команду рулевому. А якщо капітана немає на містку? Але ти ж знаєш, що Він стоїть у ілюмінаторі в каюті і спостерігає, що репітер гирокомпаса виведено у Нього в каюті
Так вчишся завойовувати і здобувати право на самостійну несення вахти. Навчання і робота — завжди поруч, завжди разом.
Влаштувався на роботу, яка до душі — велика справа. Починаєш рости (у висоту, а не вшир) у власних очах та у кращої половини людства. З'являється заробіток — матеріальна віддача твоєї праці, роботи, і звісно, навчання. Батьки радіють за тебе і пишаються тобою. З першого заробітку — подарунки батькам, якщо є можливість — близьким друзям.
Що ж таке РОБОТА? Дев’ять годин із 24 — на роботі, мінімум годину добиратися туди й з неї, ще годину виділимо на магазин, ринок. Сім годин на сон. Що маємо у залишку — шість годин перебування вдома. Родина, діти, вечеря, підготовка сніданку, спілкування з близькими про РОБОТУ — знову ж таки. Виходить, РОБОТА — половина життя? Або знак!
А якщо не знайшов або не зміг знайти те, про що мріялося, хотілося, прагнуло…
Все одно РОБОТА, як же без неї.
Очаківський поет Юрій Васильович Зіньковський написав таке віршоване творіння:
Залиш думки порожні клопоти,
вчи цю істину, як вірш:
Життя дано нам для роботи
Лише для неї. І не більш.
А ти мені, звичайно, море
Назвеш утіх. Не дивина!
То листя все. Ще квіти, може...
А корінь, корінь бо – вона.
Коли вже зовсім пропадаєш
У тенетах Чорної біди,
Ти до роботи припадаєш,
Як до цілющої води.
Вона — й сни твої вартує,
І дух твій гріє без вина...
Одна вона тебе врятує,
Не час, не ліки — а – вона.
...І налетить, і налетіло!
І день, і рік спливуть, як мить...
Коли без неї важко тілу —
То що про душу говорить!
Яких би втіх не став рабом ти —
Цієї мислі не минеш:
Життя дано нам для роботи,
Лише для неї, і не менш.
Чудовий вірш, який повністю збігається з моїми думками; хотілося б сказати й ділами, але краще з цієї нагоди промовчати.
Так, РОБОТА — це все. І, звісно, й задоволення. Задоволення від того, що знаєш як, робиш так, як треба, і виходить.
А якщо є якісь зриви чи недоробки — вже переживаєш, аналізуєш, свариш себе — що ж ти…
А взагалі-то краще за це й не скажеш словами Юрія Васильовича Зіньковського.
Куликов П.П., начальник ПРДС «Очаків»
Газета «Очаківський тиждень» № 93 від 28.12.2019 р.
