Серце віддаю людям
Зараз стає все менше й менше людей, які живуть не для себе, а для інших. Причому не лише для своїх близьких, а для всіх тих, хто тебе оточує — вдома, на роботі, і взагалі в житті. Зберегти такий життєвий принцип у наш час, коли з усіх боків нав'язуються прямо протилежні погляди на життя і виховується «егоїзм» — любов до себе насамперед, тобто відвертий егоїзм, дуже нелегко. Але, слава Богові, залишилися ще «останні з могікан»! Анна Вікторівна Біла – директор міської бібліотеки - належить саме до цієї рідкісної категорії.
Жителі Очакова вже звикли, що в бібліотеці вони отримають відповідь на будь-яке запитання, але головне — їм приділять увагу та обслуговуватимуть на максимум, щоб вам захотілося приходити сюди знову і знову. І щодня вас чекає щось нове та невідоме, і не лише нові книги, журнали, газети, а й взагалі цікава вам інформація та просто щирий теплий прийом, ніби ви прийшли в гості до найдорожчої людини. Хіба я не права?
І всім невідомо, чого це варто: робота з 8.00 до 17.00 без перерви на обід, а потім «нічне бдіння» вдома: набір текстів, сценаріїв, статей, звітів та всього того, чого не вдалося зробити на роботі через безперервну чергу відвідувачів, які в бібліотеці — найголовніше, святе, без яких бібліотеки не буде.
І ніколи не згадає, скільки часу вона витратила на вас, відриваючись від невідкладних «директорських» справ, які раніше виконували цілий штат із 29 осіб — 7 у відділі комплектування, 4 методиста, 1 бібліограф, 1 художник-оформлювач, 2 бібліотекарі на абонементі та 2 у читальному залі, плюс технічний персонал. Такою була Очаківська централізована бібліотечна система, у якій разом із районом працювало 43 людини. Тепер Анна Вікторівна і двоє бібліотекарів зводять кінці з кінцями, щоб зберегти ці традиції та саму бібліотеку.
Зазвичай, коли людина повністю віддається роботі, щось не дороблено вдома. Це не про Анну Вікторівну. Дома її чекають домашні тварини — собачка Арчибальд і кошеня з кошенятами, яких потрібно вигодовувати із піпетки, город і домашні рослини, що потребують догляду, не кажучи вже про другу половинку — чоловіка, з яким виростили двох прекрасних дочок Анну та Олександру, які у свою чергу подарували їм чудових онуків — Аврору, Мішу та Машу, як у дитячій казці.
Слід сказати, що мама, дружина та господиня Анна Вікторівна чудова. У неї немає головного й другорядного, все головне. Тому діти самодостатні та турботливі. А як інакше?
Усі пробували «вареннячко з кульбаби-2021 корисне і смачне від Білої Анни, смакуйте сонце з банки»? А помідорчики з морквяною ботвою? І багато-багато чого іншого. Все робиться з душею та любов’ю, і потім дарується від усього серця любимим друзям. А їх у неї ціле місто!
Також був батько Анни Вікторівни – Старчеус Віктор Олексійович – директор Березнеговатської школи, у якій викладав фізику, астрономію, креслення, автодело та багато-багато іншого. Будинок стояв поруч із школою і власне був продовженням школи. Життя у ньому завжди кипіло. Віктор Олексійович добре грав на гітарі та мандоліні. А коли збиралися гості, додавалося фортепіано, баян, балалайка, і утворювався домашній імпровізований оркестр, у якому грали всі. Старша сестра Зоя — на фортепіано та баяні, Антоніна — на фортепіано, Марина і Анна - на чому доведеться. Родина була дуже творчою. Ось звідки в Анни стільки талантів!
Наприклад, свої коментарі у Фейсбуці вона пише у віршах, легко, без роздумів, просто для тренування мозку:
Ніби сонце навкруги, розжовтілися кульбаби…
Повдягались в жовті кепі справжні модниці земні.
Квітнуть в полі й на газонах ці красуні духмяні.
Між соковитою зеленою травою
З’явились перші квіти золоті.
Грає фарбами дівка-весна, заколисує обрій сонце.
Воно спати вже, мабуть, ляга, щоб заглянути зранку в віконце.
Отражается небо в глазури морской,
На полоске заката разгуашилось солнце,
Зацепилось за берег последним лучом,
День подходит к концу…
В помаранчевих смугах заходу мліє сонце, як літера «і».
Моря гладь заспокоїть душу всім очаківцям і мені.
Вот такие поэтические эксперименты «від Білої Анни».
3 листопада Анна Вікторівна Біла святкує свій визначний ювілей. Від щирого серця побажаємо їй зберегти цей творчий запал і вогник, що зігріває всіх навколо, який дає здоров’я, сили не лише оточуючим, але й їй самій. Нехай Господь благословляє всю сім'ю і дає благодать на многая й благі літа!
Світлана Робулець
