Український Пікассо. Безцінний дар Очакову.
Ім'я Народного художника України, професора, академіка Миколи Миколайовича Прокопенка відоме й цінується у всіх куточках земної кулі. І це не перебільшення, адже його безмежний талант створює не картини, а шедеври, визнані класикою авангардного мистецтва світовими музеями, арт-центрами, міжнародними культурними інституціями. З його майстерні вийшло понад три тисячі живописних полотен. Він працює у станковій та монументальній живописі, у галузі книжкової ілюстрації. Живопис Прокопенка — повнокровний, насичений, потужний, з однієї сторони — опирається на народне українське мистецтво, з іншої — використовує досягнення класичного авангардду. Митець говорить не словами, а мазками.
Створювач неповторного художнього стилю, надзвичайно яскраво виражаючого українську ментальність, він же — художник-реставратор, який відроджує національні святині та шедеври світового мистецтва, «людина-мотор» — та, що постійно працює в підвищеному темпі — такою є Митець.
Понад 400 виставок, з яких 100 персональних шокували й захоплювали, закохували й не відпускали душу того, хто бачить вічність. Його полотна аплодують у Східній та Західній Європі, Північній та Південній Америці, Азії, Африці, Австралії. Усі континенти представлені на географічній карті «українського Пікассо». Так, саме, такий високий епітет їйому подарували досвідчені колекціонери та меценати Франції — країни, де вміють цінувати прекрасне. Інші знаходять спільне з Гогеном, Рубенсом, але продовжуючи традиції великих попередників, творчість художника залишається неповторною, самобутньою, яскраво індивідуальною. По-справжньому він — основоположник нового напрямку в мистецтві.
Провідний учасник міжнародних бієнале, конференцій, майстер-класів, він возвеличує та підносить життя, ставлячи на п'єдестал жіноче начало. Енергія Інь у східній філософії ототожнюється з крихкою половиною людства. Але вона — життєдавниця — це Альфа й Омега космічної гармонії розвитку. «Матір Світy» — так називав жінку Н. К. Реріх.
Його душа та палітра відображають ореол святості тієї, яка народжує і вирощує, підбадьорює та рятує. Непохитною музою для цього циклу картин є дружина Миколи Миколайовича Ольга Юріївна Котлярова-Прокопенко, академік живопису, заслужений художник України. Вражаюче гармонійна сім'я, де кожен — творець прекрасного.
Завдяки престижним аукціонам творів мистецтва твори українського Гені увійшли до приватних колекцій живопису, а також поповнили майнові фонди великих фінансових компаній та корпорацій. У числі шанувальників та збирачів творів Миколи Миколайовича Прокопенка у його рідному місті Одесі називаються ім'я Героїв України, Почесних громадян Одеси, видатних меценатів В. С. Філіпчука та Н.П. Павлюка. Адже придбати частинку вічності — це особливе, ні з чим не порівнянe щастя. Але це лише одна сторона багатогранної особистості художника.
Часи пошуків, розчарувань, змін, у які ми — мешканці двох тисячоліть — рятуємо свої гріховні душі, лише сприяють очорненню та омертвленню всього чистого, гідного, доброго. Але вогнем горьковського «Серця Данко» палає щодня й щохвилини цього дивовижно прозорливого чоловіка, який стверджує, що не сама краса, а усвідомлення краса врятує світ від остаточної загибелі. Потрібно не тільки дивитися та слухати, але побачити та почути поклик прийдешніх віків. Який вердикт вони винесуть нашим майбутнім поколінням залежить багато в чому від нас — нині живущих та творящих. Так мислить наш відомий сучасник.
Благодійна стежка Народного художника почалася тоді, коли про благодійність ніхто ще не помишляв — 80-ті роки. Радянський час на годиннику історії, а наш герой уже передає у дар десятки найдорожчих полотен. Кому? Чиновникам? Ні — музеям, мистецьким галереям, палацам культури. Одним словом — народу. У новітній час, коли доведені до відчаю художники не здатні подарувати жодної власної роботи, Микола Миколайович, як один із небагатьох затребуваних східноєвропейських майстрів живопису, допомагає профільним установам поповнювати свої скарбниці, а юним талантам відкриває перспективи розвитку їхнього таланту в умовах сучасних тенденцій у живописі та колекціонуванні.
Як член Президіуму Одеської обласної ради миру Микола Миколайович Прокопенко слугує прикладом справжнього миротворця, «громадянина світу», яким за суттю можуть називатися всі діячі культури та мистецтва. Адже вони — вісники найвищих цінностей та ідеалів. Рух їхньої кисті — творіння; їхнє слово — вічність. Орієнтири їх не тимчасові, а постійні.
Одним прекрасним вечором, під час моєї бесіди з художником, ми торкнулися історії давнього Очакова. Творча натура його надихнулася унікальною літописом імен та баталій. Того часу ми одразу визначили перший візит нашого героя до сивочолого міста морської слави.
Незавжди дари художника лилися потоком у музей мариністичної живопису ім. Р.Г. Судковського, почесним гостем якого він тепер є. Кожен приїзд маестро — це незабутнє свято для очаківської інтелігенції, яка, на жаль, не часто отримує увагу діячів мистецтва світового масштабу.
І знову плани, і знову ми бесідуємо з Миколою Миколайовичем на тему розвитку культури міста. Народилася ідея створення музею сучасного мистецтва. Це стало б дивовижною подією для нашого часу закриття багатьох закладів культури. Для цих цілей художник готовий передати місту у дар понад двісті своїх полотен — справжній безцінний дар, який буде сприяти розвитку туристичної сфери, адже шанувальники авангардного мистецтва Миколи Прокопенка приїздять на його виставки з багатьох куточків нашої планети (усе про це мною було подано у статті в газеті «Очаків»: «Музей сучасного мистецтва в Очакові: мрія чи реальність?»). За три роки здійснено значну роботу, щоб майбутній музей не залишився поза горизонтом надземних мрій, а перейшов у площину існування. З цієї причини хочу подякувати міському голові Очакова Сергію Миколайовичу Бичкову за розуміння важливості цього проєкту та сприяння його реалізації.
Однак чи може Майстер чекати якогось відповідного моменту, коли його благородне серце прагне благих справ. Уже сьогодні, за проханням княжого дому Горчакових, він передає у дар місту Очаків двадцять своїх картин, внесених до міжнародних арт‑каталогів, загальною вартістю 14 мільйонів гривень.
Ця подія відбудеться на урочистостях з нагоди Дня міста 25 вересня.
Того ж дня, у військово-історичному музеї ім. А. В. Суворова відкриється виставка цих полотен «Я дар свій людям віддаю. Рапсодія відображень» і спілкування очаківців із маестро світової живопису, який нещодавно відзначив своє 70‑річчя.
Народний художник і художник для народу не завжди є тотожними поняттями. Багато хто, хто носить високі звань та регалій, забувають, що вони вийшли із народу, і його розвитку мають служити. Сам факт щедрої благодійності свідчить про те, що Народний художник України, академік Микола Миколайович Прокопенко, вийшовши із народу, присвячує йому кожне своє високе творіння.
Андрій Горчаков
Почесний доктор мистецтвознавства,
професор Міжнародного інституту Ліги культури
і соціальної спільноти.
