Головна
Статті
Культура
Пасквіль на жилеті (відповідь В. Шпильовому)

Пасквіль на жилеті (відповідь В. Шпильовому)

17 черв. 2016 р.

Переклад не завершено

Заснути... і бачити сни?
В. Шекспір

Декілька думок щодо статті В. Шпильового «Замітка на манжеті» у газеті «Очаків» № 22-23 від 3 червня 2016 р.

Так сталося, що останні півтора року я добре був знайомий з «кухнею» підготовки всіх заходів, які проводив А.А. Горчаков, оскільки в них безпосередню участь брала моя дружина Робулець С.А. Але розмова не про «кухню».

Спочатку про жанр. Цитуємо всюдисущу Вікіпедію.

Замітка — найпоширеніший інформаційний жанр. Він повідомляє про важливий факт, подію в громадському житті. Основні його риси — стислий виклад, висока оперативність. Відповідає читачам на запитання: що, де, коли? Не дає аналізу подій, тобто не відповідає на запитання: чому? …/Вікіпедія/

Пасквіль — твір, який містить карикатурні спотворення, наклепи та злі нападки, мета якого — образити та дискредитувати яку-небудь особу, групу, партію, громадський рух тощо. /Вікіпедія/

Нехай читач сам визначає, до якого жанру ближчий твір Шпильового. Для довідки: у М. Булгакова — «Замітки на манжетах».

Тепер про сни. Мені у своєму житті доводилося спати скрізь: на уроках у школі, на комсомольських та профспілкових зборах, в аудиторіях інституту, на флоті, на роботі тощо. Але я ніколи не робив з цього культу. Я просто спав. Якщо людина хоче спати – це її особиста справа.

Тепер про головне. Близько 15 років тому В. І. Усіченко здійснив чудовий проєкт — Очаківський ліцей. Він налагодив зв'язок з Одеським університетом. Приїздили й читали лекції професори університету. Там навчався мій старший син. Він там просто жив. Він був щасливий, а разом з ним я і моя дружина. Щороку Одеський університет надавав ліцею до 30 бюджетних місць, тобто всім бажаючим. Черговий «народний» мер класично знищив дітище В. Усіченка. Хотілося б, щоб хтось поділився спогадами: «а був чи хлопчик», а була чи ртуть? В. Усіченка виїхав. А що залишилося? Залишилися руїни.

Стаття Шпильового шкідлива. Вона, якщо не прямо, то косвено закликає зарізати чергову курку, що несла золоті яйця. Мені не зрозуміла позиція людини, яка написала чудову книгу про Р. Судковського.

Щодо жилета: мені здавалося, що думки В. Шпильового явно не помістилися б на манжетах.

Щодо дітей: у мого молодшого сина — випускний. На жаль, він не закінчив ліцей.

Неможливо закінчити те, чого немає.

Я дивився на щасливі обличчя дітей і думав, що вони кращі за нас. Їм завжди дуже хочеться спати, вони ще не навчилися підковерним іграм дорослих, вони радіють життю і сподіваються, що ми колись станемо розумнішими.

Робулець Ю.Н.

P.S. Думки викладені. Але мене не покидало відчуття якоїсь недомовленості. Потім прийшло розуміння: меморіальну дошку А. Татаренка потрібно помістити на його роботі — мозаїчному панно універмага.

Очаків. Мозаїчне полотно. Автор А. Татаренка

І нехай А. Горчаков розкошелиться на ще одну дошку з написом: «У рідних пенатах місця не знайшлося».

Її треба помістити праворуч від входу, і щоб читаючи її, в душі кожного з нас сиділа думка, що тіні наших предків мають право на це місто таке ж, як і ми.

У висновку поглянемо на мініатюри А. Татаренка, присвячені нашому місту. І можливо, у когось на очах виступлять сльози за минулою молодістю та втраченими надіями.

Джерела фотоматеріалів