Як запорізькі козаки на катамаранах до Кінбурна ходили

Група спортсменів здійснила незабутню подорож на катамаранах по воді, під час якої зібрали ґрунт із семи казачих Січей. Протягом 12-денну експедицію мандрівники долали різні труднощі, але найскладнішими були двометрові хвилі та сильний вітер. Про це повідомляє Індустріалка.

- Експедицію готували близько двох років, - уточнив Станіслав. - 16 січня я приїхав до Дніпра з картою, яка була склеєна з трьох карт автомобільних доріг Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей. Зі мною в експедицію збиралося багато людей, але на 8 липня залишилося лише два екіпажі: катамарана "Золотце", капітаном якого є Олег Пономаренко і катамаран "Хотабич".

Морські вовки привезли до Запоріжжя землю з місць, де раніше стояли Томаківська Січ, Нікітінська, Чортомлицька, Базавлуцька, Нова, Камʼянська та Олешківська Січі, більшість з яких зараз знаходиться під землею.

Експедиція складалася з п’яти осіб. Станіслав був керівником експедиції, капітаном, а за сумісництвом — бортовим лікарем. У житті Станіслав працює анестезіологом.

Капітана катамарана "Золотце" Олега Пономаренка, який працює будівельником, друзі вважають найвідомішим та авторитетним капітаном.

Роман Корнєєв — каталонець, рулевий. Це людина із сильними руками та надійною поставою. Роман працював у харчовій промисловості, і цей досвід його друзі дуже цінують. Зараз Роман працює будівельником.

Олексій Стефанов — матрос. Надійний, міцний хлопець. У експедиції він заводив знайомства з місцевими жителями та забезпечував членам екіпажу зарядку телефонів та зв’язок із зовнішнім світом.

Максим Голанський — матрос, кок.

- Для пошуку кожної Січі ми використовували старовинну карту Боплана, книжку Яворницького та сучасні лоції Дніпра, щоб з точністю до півкілометра визначити, де знаходилися Січі, - сказав Станіслав. - Розпочали експедицію 8 липня у Дніпрі. Звідти дійшли до Запоріжжя. Два дня брали участь у парусній регаті імені Героя України Віталія Антоновича Сацького, а 10 липня стартували з острова Байда.

За словами спортсменів-екстремалів, за таку експедицію кожен із них заплатив близько 3 тис. грн. Катамарани морські вовки збирали власноруч. Усі речі складалися у гідромешки та прив’язувалися в центрі катамарана. Питну воду та частину продуктів брали з собою. Іноді продуктами допомагали місцеві жителі.

- Перша казацька Січ була на острові Байда, - розповів організатор експедиції, капітан катамарана "Хотабич" Станіслав Зайцев. - Наступна, яку ми зустріли по дорозі — у селі Томаківка, там колись був острів, який зараз затоплений. Це було перше місце, де ми взяли землю. Наступною стала Нікітінська Січ у Нікополі. У старій частині міста ми підійшли до пам’ятного знаку, де Богдану Хмельницькому була вручена булава, і також зібрали там землю. Чортомлицькі та Базавлуцькі Січі були розташовані в районі села Капулівка, там є поховання Івана Сирка, ми навіть знайшли місце його першої справжньої могили. Потім ми трохи відійшли від берега, переодягли керманича Романа Корнєєва у спеціальне спорядження, і він занурювався там за землею. Звісно до самої землі Роман дістати не зміг, але мул і ґрунт з того місця ми взяли. Нова Січ за часом існування була останньою запорізькою січчю. Там у нас також було занурення та ми піднімали землю. Після перетину Каховського водосховища, ми дійшли до села Республіканець, на узбережжі якого знаходиться єдине місце незатопленої козацької Січі Кам’янської. Там знаходиться могила легендарного атамана Константина Гордієнка. Після цього ми подолали Новороздільну? Проте перекладаємо: після цього ми подолали Нову Каховку. Через шлюзи ми не перепливали, а розібрали наші катамарани та перенесли їх. У районі Херсона та Олешок (Цюрупинська) ми набрали землю на острові Великий Потемкін. Історики можуть сперечатися з нами, але ми вважаємо, що саме на цьому острові була Олешківська Січ. Після цього ми подолали Дніпро-Бузький лиман. Там живуть справжні пелікані. Далі ми дійшли до Очакова. Одним із найскладніших місць для нас стало перетин Південного Бугу з Дніпро-Бузьким лиманом. Там широка вода, велика хвиля. У цьому місці берегів я не бачив. Саме тут я подумав, чи правильно я зробив, що сюди пішов. Там у нас навіть сталася аварія, порвалося трос, болт "восьмірка" із нержавної сталі та руль. Майже всю ніч ми ремонтували катамаран, а вранці дійшли до Очакова, зателефонували прикордонникам, оформили документи, нам дозволили вийти в 12-кілометрову зону від Кінбурнської коси. На цій косі ми бачили, як солоні води моря зустрічаються з водами Дніпро-Бузького лиману та Дніпра. Кінбурнська коса — це містичне місце. Якщо рано вранці стати у море по пояс у воді і замерти, то через час повз тебе пропливе зграя дельфінів, можна навіть торкнутися спини дельфіна.

Ця експедиція учасників не зупинятиметься. У наступному році спортсмени планують вивчити лівий берег Дніпра, де залишились затоплені старовинні міста, а в найближчому майбутньому обіцяють випустити захоплюючий фільм про свою експедицію.