Його ім’я — океан (Концерт, присвячений творчості Йоганна Себастьяна Баха)
Лягає сум на клавіші органа,
І звук серця пронзає тишу…
Священний звук із фуги Йоганна Себастьяна Баха
зі фуги Йоганна Себастьянa Баха
Безцінний дар святого Себастьяна
Вкаже шлях серцю і розуму…
Лікуватиме страх, він зцілить усі рани…
Поки є музика, я знаю, що вона живе!
У ці святі різдвяні дні, коли в світ прийшов Спаситель, зруйнував смертні віри, дав нам справжнє життя й істину, ми відчуваємо, як Він наповнює нас творчим рухом та силою, щоб жити, діяти, любити, творити.
Міжнародний благодійний фестиваль мистецтв «Українські сезони миру 2016-2017» проходить в Очакові, Одесі, Кракові (Польща), Бухаресті (Румунія) під патронатом Л.М. Кравчука, Управління культури, національностей і релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, Очаківської та Одеської міських Рад, Українського Фонду культури, Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, Катеринославської академії мистецтв, Національного Союзу журналістів України.
Як говорить офіційний і повноважний представник Української Ради миру та організатор фестивалю А.А. Горчаков: «Українська культура та мистецтво сьогодні набули справді світового значення. У своїх проявах вони стали показниками цивілізованості нашої країни, джерелом вирішення найважливіших суспільних та особистих проблем…, що підтримують миротворчі ідеї, сприяють згоді та взаєморозумінню у всіх регіонах України».
13 січня у концертному залі музичної школи міста Очакова в рамках фестивалю мистецтв «Українські сезони миру» відбувся творчий вечір, присвячений видатному німецькому композитору–классику 18 століття Йоганну Себастьяну Баху, який своїм життям і творчістю славив Творця Всесвіту.
Його «Різдвяна ораторія» та «Пасхальна кантата», «Страсті за Матвієм», «Магніфікат» та інші твори втілюють ідеї душевної чистоти та етичного самовдосконалення, закликають до стійкості в боротьбі зі злом, до доброти й милосердя, до самопожертви заради спільного блага, возвеличують людяність на Землі, єдність людини і природи, залишаючи турботу про вищу справедливість, про винагородження за добро і зло, про долі світу. Христос-страстотерпец у Баха виявляється простим, земним, близьким самому собі, терпляче, без жодної зовнішньої героїки здійснює свій життєвий шлях, страждає у земній юдолі, глибоко відчуває, який заради любові до людей здійснює подвиг самопожертви, йде на смерть заради спасіння всього людства. Протирічливі, змінні настрої натовпу, який вимагав страти Ісуса, а згодом злякався власної жорстокості, душевні страждання та фізичні муки зрадженого і покинутого Богочоловіка втілені композитором у музичні образи високого реалізму з відчуттям гострого співчуття і протесту.
Сам Йоганн Себастьян дуже багато страждав. Залишившись у 9 років круглoм сиротою, не маючи наставників і вчителів, він займався самоосвітою, пізнаючи в музиці все, що було до нього, вивчаючи рукописи Пахельбеля, Букстехуде, Фробергера, Бема, Рейнкена та ін.
Ще в юності Бах зіткнувся з консерватизмом і невіглаством чиновників, які за завзятість і ініціативність зухвалого генія оголосили йому дріб’язкову й огидну війну. Бах був надто чесним, простодушним і…геніальним, в ньому не було раболіпства й підлесливості, тому доводилося жити серед заздрості та переслідувань, низьких інтриг і підлої наклепи, що робило життя порядної та прямодушної людини нестерпимим. Рік за роком дріб’язкові переслідування ставали більш грубими та цинічними, і огидна низька цькування довели Баха до відчаю.
Відпочинок він знаходив у сім’ї та творчості, залишаючись скромним, строгим до себе й благожелательним до інших, особливо до музикантів. З чисто селянським упорством він працює, не покладаючи рук, пише клавесинну, органну, скрипкову, ансамблеву, оркестрову музику, створює цикли – «Маленькі прелюдії й фуги», «Інвенції», «Англійські й французькі сюїти», «Партити», «Хорошо темперований клавір», «Мистецтво фуги» та інші. Бах стає неперевершеним клавесиністом та органістом-імпровізатором, на одну тему може імпровізувати протягом двох годин. Він виграє змагання з видатним французьким виконавцем Луї Маршаном, стає придворним музикантом саксонського курфюрста, але це ніяк не вплинуло на його долю, і навіть скромні винагороди не доходили до нього, застрягши в кишенях чиновників.
У тісному сімейному колі, у товаристві вірного друга та дружини Анни Магдалини, дітей та кількох улюблених учнів, Бах знаходив радість та заспокоєння. Він сам навчав дітей гри на різних інструментах, писав кантати, концерти, різні ансамблі для домашньої капели. А дітей у нього було сімеро. Окрім того, Бах був винахідником та знавцем музичних інструментів. Він винайшов п’ятиструнний інструмент альто-помпоза (щось між альтом та віолончеллю), удосконалив орган та клавесин, винайшов клавесин-ліютню. Бах знав мови, володів французькою, італійською, латинською, був освіченим та розумним. Він досягає досконалості у всьому, але як композитор його не визнавали, і навіть синів вважали його музику занадто навченою, а сучасники називали її «старим педантичним хламом», підкреслюючи раціоналістичний початок у його творчості як композитора-поліфониста. Але врешті-решт сила розуму поєдналася з рідкісною силою почуття. Музичний учений і мислитель був водночас одним із найвпливовіших художників, здатних збурити почуття, пронзити серце людини і вселити їй усвідомлення вищої гармонії світу.
Сліпий і прикований до ліжка, він диктував дружині та зятю, своєму учневі, органний хорал «До престолу Твого». У день кончини він знову побачив світ. Смерть великого композитора пройшла непомітно. Незабаром кладовище зрівняли з мостовою. І лише в кінці XIX століття під час розкопок були знайдені останки та перепоховані у церкві Св. Фоми — місце паломництва тисяч людей, що схиляються перед могутнім генієм Баха.
У цьому році виповнюється 367 років з дня смерті композитора. Без його музики неможливо навчання у музичній школі. Тому першочергова задача викладачів — привити любов до музики Баха.
На базі Очаківської дитячої філармонії за участі викладачів Гудкової В.Н., Швец О.А., Саакян М.К., Гудкової І.А., Чудної Н.С., Богатиковой М.М., Домбровської В.А., Кузьміної О.П. було organізовано концерт музики І.С. Баха «Ім’я йому — океан». У концерті взяли участь також учні — Кулай Анастасія, Дубовикова Анастасія, Дамшель Яна, Громченко Кароліна, Стадничук Ірина.
Глядачі занурилися в атмосферу XVIII століття, слухаючи при свічках звучання старовинних інструментів — органа, клавесина, лютні (гітари), скрипки, флейти. Слухачі мали змогу порівняти виконання одного й того самого твору на роялі, органі та в хоровому звучанні (Прелюдія До мажор з 1-го тому «ХТК» у виконанні Богатиковой М.М.), а в заключенні ця ж Прелюдія зазвучала в іншій аранжуванці – скрипка (Саакян М.К.), гітара (Гудков І.А.), орган (Швець О.А.). «Італійський концерт» був виконаний на роялі та клавесині, так само, як і «Менует» з «Нотної тетрадi А.М. Баха», лише джазова обробка відразу перенесла глядачів у 21 століття. Викладачі Кузьміна О.П. та Домбровська В.А. з великим почуттям виконали «Сарабанду» ре мінор з «Французької сюїти».
Трепетно й проникливо звучала флейта у руках Чудної Н.С. і скрипка з аранжуванням Саакян М.К. Молодий, талановитий та дуже творчий викладач Гудкова В.Н. представив вокальні хорали та гімни 11–16 ст. в обробці І.С. Баха у дуеті зі Швець О.А. під акомпанемент фортепіано, органа, гітари, флейти на євангельські сюжети.
Поезія Б. Пастернака про Євангельські події посилила сприйняття музики. Швець О.А. показала майстерність володіння всіма інструментами. У заключній частині в рамках «Антології фортепіанного концерту» фортепіанний дует «Ренесанс» виконав концерт для клавіра з оркестром ре мінор — апофеоз бахівського твору. Композитор не шкодував зусиль, перекладаючи скрипкові концерти Вівальді, Кореллі, Альбіноні, Марчелло та свої власні для двох, трьох і чотирьох клавірів, призначених для синів. До слова скажу, сини Баха ще за життя батька стали відомими музикантами. Філіп Еммануїл — творець фортепіанної сонати, став придворним музикантом Фрідріха II у Берліні, був учителем Й. Гайдна. Іоганн Хрістіан служив органістом у Мілані, а потім у Лондоні після смерті Генделя став капельмейстером придворної капелі. Іоганн Крістоф став камерним музикантом на придворній службі у Бюккенбурзі. І тільки найдорожчий і найближчий духу до батька найстарший син закінчив життя бездомним бродягом-музикантом, продаючи рукописи батька за безцінь.
В.А. Моцарт, познайомившись із баховськими творіннями, вигукнув: «Тут є чому повчитися!» Л. Бетховен із захоплення сказав: «Він не джерелко — він океан!» У цих образних словах найкраще відображено «неосяжну глибину думки та безмежну різноманітність форм у бахівському генії».
Пізнання Баха продовжується й нині. Композитори, виконавці, дослідники ХХ-XXI століть відкривають у ньому нові цінності, нові імпульси для творчості та руху наукової думки. На його творах навчаються музиканти всього світу. Передове мистецтво нашого часу по праву повністю наслідує творчі традиції Йоганна Себастьяна Баха.
Робулєц С.А.,
керівник Очаківської дитячої філармонії
