Стадіони Очакова. (До 100-річчя Очаківського футболу)

Архітектура стадіонів до та після військового періоду з економічних міркувань була примітивною. Футбольне поле на якому-небудь пустирі, трибуни (а більшою мірою без них) з дерев'яними лавками уздовж схилів, підвищень або штучних насипів — ось простий пейзаж багатьох стадіонів того часу. Їх облаштовували з акцентом на функціональність, і за можливістю з мінімальними витратами.

Пустирів та галявин в Очакові було багато. Один такий великий пустир розташовувався у районі нинішнього БТК. Він і став першою футбольною ареною Очакова. На ньому робив свої перші кроки очаківський футбол. Тут виросло кілька поколінь спортсменів. На цьому стадіоні без паркану цікаві матчі спостігалися абсолютно безкоштовно.

Він не мав конкретної назви. Це на ньому очаківська команда, що носила дещо безліке назву «Стадіон», у 1923 р. провела свої перші офіційні матчі. 19 серпня — «Стадіон» — «Грузчики» Миколаїв 0:3, а на наступний день — «Стадіон» — збірна Миколаєва 0:1.

В подальшому ця спортивна площадка неодноразово ставала ареною футбольних змагань. У повоєнний час вона увійшла до загального комплексу БТК. А для команди «Шторм» (моряки) у подальшому стадіон став домашньою ареною. А в 90-ті роки на цьому полі іноді проводив свої матчі ФК «Артания». Не простає воно і зараз.

Ще одне футбольне поле було в Воєнному містечку. У 40-50-х роках це спортивне спорудження носило назву стадіон ім. Шмідта. Воно майже відразу починалося від центрального входу до Городку по вулиці Шмідта. Поле майже не мало трав'яного покриття і взагалі не мало лавок для глядачів. У подальшому воно зникло. У Городку залишилися тільки гандбольне поле, волейбольний та баскетбольний майданчики, які ще до початку 80-х активно використовувалися учнями ОСШ №2 для спортивних заходів.

Але місту дуже потрібний був центральний міський стадіон. У червні 1948 р. за ініціативи комсомольців Очакова на вільній площі, що примикає до вул. Червоних партизан, було розпочато будівництво нового стадіону.

На місці майбутнього стадіону — пустир. (Фотографія бомбардировки по ньому у 1941 році)

Слід зазначити, що комсомольці Очаківщини були ініціаторами будівництва футбольних полів не лише в Очакові. Так ще 01.02.1948 р. за ініціативи комсомольців с. Куцуруб проведено неділю по благоустрою села. У ньому взяли участь 80 чол. Спеціальна молодіжна бригада працювала над благоустроєм спортплощадки, яку вирішили обустроїти до 23 лютого — до 30-річчя Радянської Армії. За ініціативи комсомольської організації в рибколгоспі «Ларич» с. Покровка на Кінбурнській косі у на початку травня 1949 р. обустроїли стадіон. Правління колгоспу виділило кошти для придбання спортивного інвентаря та форми.

Будівництво стадіонів (скоріше сказати — облаштування футбольних полів) у кінці 40-х — на початку 50-х років масово охопило район.

«Квітень 1951 р. у совхозі ім. Шмідта методом народного будівництва вже закінчено благоустрій стадіону. Силами громадськості очищено майданчик під футбольне поле. Для спортсменів закуплено бутси, м'ячі, футболки тощо.«Комсомолець Очакова» №34 від 26.04.51 р.

«Червень 1956 р. У колгоспі імені Сталіна нещодавно створено футбольну команду та збудовано стадіон». «КО»

«Березень 1957 р. Розпочато будівництво стадіону в колгоспі «Червоний партизан» с. Куцуруб. Для команди закуплено форму». «КО»

«У самому затишному куточку с. Іванівка у 1957 р. силами комсомольців та молоді облаштовано стадіон. Назвали його ім. 40-річчя Великого Жовтня. Стадіон обсаджено деревами, встановлено необхідний інвентар. Правда, немає лавок для глядачів, однак систематично проводяться зустрічі любителів футболу». «КО»

«23.09.56 р. У с. Матросівка на побудованому за кілька днів стадіоні пройшов перший сільський фестиваль «Слава миру і праці». Виступи колективів художньої самодіяльності, спортивні змагання. В кінці відбувся футбольний матч «Слава миру і праці» між командами с. Чорноморка та Очакова». «КО»

Були також обладнані футбольні поля в Парутино, Кам'янці та інших центральних садиб колгоспів.

Ентузіазм наших земляків був настільки великим, що всі свої вихідні вони проводили на будівництві цього спортивного об'єкта. І до травневих свят 1950 р. міський стадіон був готовий.

2 травня 1950 р. відбулося урочисте відкриття нового міського стадіона. У цей день проводилися змагання з легкої атлетики (учасників більше 200). Спортивні заходи завершилися зустріччю футбольних команд міста. З того часу до середини 80-х головна спортивна арена міста мала незмінний вигляд. У комплекс входили футбольне поле, волейбольний майданчик, бігові доріжки, сектор для стрибків у довжину, згодом з'явилися баскетбольний та гандбольний майданчики. Усе це було огороджено кам'яним парканом висотою людський ріст. Єдина трибуна з лавками розташовувалася на північному боці. Рядом був і головний вхід (той же єдиний) з воротами та двома «калитками».

Згодом на стадіоні розмістилися скульптури на спортивну тематику, які раніше розміщувалися у центральному парку міста.

Міський стадіон. 1970-ті роки

І вже значно пізніше, у 70-ті роки у кутку південної трибуни на стику з піонерлагерем «Очаківець» з'явилася калитка, через яку очаківці та гості міста ходили на пляж. А оскільки у нас люди не люблять обхід, їх шлях пролягав через футбольне поле. Через це майже по діагоналі через усе майданчик проходила незаростаюча стежка, що додавала незабутню родзинку загальному вигляду головної спортивної арени міста. Непересічним атрибутом того стадіона став невеликий будиночок з 4-ох кімнат, в яких розміщувалися 2 роздягальні (для господарів і гостей), суддівська та адміністрація.

Гінкулов, Журавко, Павлюгін та Колесников на міському стадіоні Очакова. 1964 р

Протягом майже 40 років на стадіоні проводилися лише косметичні ремонти. Він же з року в рік ветшав. Єдина трибуна на східному боці поступово руйнувалася. Значна реконструкція, яка мала зробити стадіон більш зручним для змагань та навчально-тренувального процесу, була розпочата у 1977 р.

29 жовтня 1976 р. бюро райкома партії та райвиконком прийняли спільне постановлення, в якому відзначалася необхідність реконструкції, і був визначений обсяг робіт для кожного підприємства й організації на цьому об'єкті.

Строк закінчення робіт визначали 30 квітня 1977 р., але все затягнулося до кінця року. Ро «Сільгосптехніка» займалася вкладанням ґрунту під трибуни, вспахало футбольне поле, завезло чорнозем, зосіяло й укатало газон. Промкомбінат обустроював лавки на трибунах, ПМК-11 уклав асфальтові бігові доріжки на 400 метрів, дорожній ремстройучасток — асфальтував сектора, ООМУРКК та АТП-14113 — обустроїли сектора. Також брали участь ділянка старшого виконавця робіт, РЕС, комбінат побутового обслуговування, цех зв'язку, горкоммунгосп, ПМК-196.

 

Другий раз реконструкція стадіону, знову ж методом «народного будівництва», була розпочата в 1985 р. У той період стадіон мав досить непривабливий вигляд і потребував допомоги. Однією з об'єктивних причин затримки реконструкції тоді називали невизначеність з точкою примикання майбутнього греблі Дніпро-Бузького гідроузла. Вважали, що в такому випадку не варто поспішати витрачати кошти, не знаючи достовірно, чи буде на цьому місці стадіон?

Але коли все стало на свої місця, з конця травня 1985 р. розпочалися роботи. У реконструкції брали участь ряд підприємств та організацій міста. ПМК-228, наприклад, займалося облаштуванням футбольного поля та бігових доріжок. Трибуни возводили рибколгосп «Чорноморець» та КБВХ. Водопровід та інші комунальні споруди — ПМК-147 та ПМК-11. огородження стадіону виконувала ПМК-155. Активну участь брали майже всі підприємства та організації міста.

1 травня 1987 р. відбулося урочисте відкриття реконструйованого стадіону. Тепер він мав більш сучасний вигляд. Замість гандбольного поля тепер був тенісний корт. На місці баскетбольного та волейбольного майданчиків виросла двохповерхова будівля, у якій розміщувалися: готель, роздягальні, власна котельня та інші приміщення. Східна (головна) трибуна вміщала 1700 глядачів, а нова Західна — 3260. Здавалося, на відкриття стадіону прийшло все місто. Очаківці сиділи й стояли довкола поля. І хоча погода того дня підкачала, вона не змогла зіпсувати свято. Після урочистої та спортивно-розважальної програми відбулося головне дійство. На полі вийшли «Маяк» Очаків та «Динамо» Київ (ветерани).

Страсти розгорілися з перших хвилин гри. Поле мокре й слизьке, але футболісти обох команд цього якось не помічали. Гострі ситуації супроводжувалися тисячоголосими вигуками болільників, які зливалися в єдиний потужний шум стадіону. Перший м'яч, посилений ногою В. Онищенка, обминувши стінку «Маяка», увірвався у ворота. Ігра загострилась, але очаківські футболісти, хоч і намагаються грати добре, створюють зайву метушню і поспішність, на відміну від спокійної, вдумливої гри киян. Багато можливостей забити м'яч у ворота «Динамо» залишилися нереалізованими. А кияни продовжують впевнено тиснути на ворота «Маяка».

- Вратар — це, нібито, половина команди, - тихо коментує гол Й.Сабо, а третій м'яч, за словами Йожефа Йожефовича, «проспав» захисник «Маяка».

1 травня 1987 р. Відкриття стадіону

У другому таймі ще чотири м'ячі в ворота «Маяка» забили А. Шепель та В. Онищенко.

У ворота «Динамо» перший гол забив В. Фрицьак. Другий м'яч попав у ворота динамівців не без їхньої допомоги. В. Банників, залишивши свої ворота, вирвався з м'ячем майже до середини поля, і одразу біля воріт виникла гостра ситуація. Рятуючи свої ворота, А. Дамін головою намагався відбити м'яч, але він рикошетом увійшов у сітку. З рахунком 7:2 київляни перемогли.

- Я вважаю, що свято вдалося, - сказав тренер команди ветеранів-денамовців Й.Сабо, адже для очаківців це було подвійне свято — відкриття стадіону та зустріч із ветеранми вітчизняного футболу. Голів було забито багато, глядачі задоволені, а загалом ваша команда справляє непогане враження; на полі стадіону можна проводити зустрічі найвищого рівня.

Свято закінчилось. Перший секретар райкому комсомола В. Кибук і редактор газети «Чорноморська зірка» І. Андрющенко вручили кубки кращим гравцям матчу.

А. Белявцев газета «ЧЗ» від 7.5.87 р.

В подальшому наша головна футбольна арена стала місцем багатьох значних подій. На її полі грали ветерани збірної СРСР та ветерани «Чорноморця», «Чорноморець» Одеса, «Металург» Запоріжжя, «Зоря» Ворошиловград, «Евіс» Миколаїв та багато інших. На цьому полі пройшла також єдина за всю історію очаківського футболу міжнародна гра «Маяк» Очаків – «Прогресул» Румунія. Тут грали клуби першої ліги українського футболу. Варто згадати, що одну гру в складі київського «Динамо»-2 на нашому стадіоні зіграв також Андрій Шевченко (у той час ще 16-річний хлопець, якому падали великі надії) і забив один гол в наші ворота. Також арену неодноразово використовували для інших культурно-масових заходів.

У повоєнні десятиліття основним міським дербі були зустрічі міської команди (під будь-якою назвою) з командою військових моряків (пізніше «Шторм»). Але від кінця 50-х років у місті з'явився ще один достойний суперник — команда військових льотчиків «Сокіл». І у них також з'явилося своє футбольне поле. Це стадіон «Сокіл» на території авіаційного гарнізону (ще одна закрита для сторонніх територія). З боку головного входу на ньому були невеликі трибуни. На початку 90-х років на цьому полі часто проводилися матчі чемпіонату України ФК «Артания» — причому воно було «щасливим» для нашого клубу, якщо говорити про результати. Зазначимо, що на стадіоні «Сокіл» завдяки зусиллям майора Віктора Захарченка було встановлено табло (єдине в Очакові). Проте цей період був недовгим, і багато хто не звернув на нього уваги.

Підпорядкованість команд «Шторм» та «Сокіл» військовому відомству не завжди дозволяла проводити більшість матчів на їхніх полях. У цьому випадку завжди рятував центральний міський стадіон. А іноді підмогу підставляла наймолода «арена» міста — поле курорту «Очаків». Воно з'явилося у 1978 р. на місці організації-попередника КБВХ. На цьому полі неодноразово проходили міські змагання. А в останні десятиліття воно стало рідним для Очаківської ДЮСШ. Незабутнє, спливає в пам'яті: як, багаторазово проходячи вулицею Юрасова, можна було чути голос Володимира Моісеевича Безпаленко, який тренував молоді очаківські таланти на цьому полі. І це, незважаючи на пристойну відстань.

Такою виглядає недавня минувшина очаківських футбольних арен крізь час. Зараз багато з них простає в очікуванні, на деяких ледь тліє футбольне життя. Яке буде їхнє майбутнє — покаже час.

С. Кузнєц
Фотографії з архівів М.Журавко, В.Павлюгіна, Е.Шестерищенко,
газети «Чорноморська зірка», ТОВ «СпортМакс» та Інтернет