Острів Березань. 1912 р.
У серпні 1912 р. на острові Березань Головне інженерне управління завершило будівництво експериментального об'єкта, призначеного для обстрілу важкою артилерією та дослідження наслідків розриву снарядів на спорудах, що становлять елементи фортів та проміжних позицій.
гаубиця Шнейдера
У центрі Березані була споруджена фортеця-мішень з лабіринтом бліндажів як артилерійський полігон для випробування далекобійної морської артилерії. Так військове відомство вирішило випробувати нові конструкції покриттів казематів, розроблені у 1909 р. На острові збудували комплекс споруд з різного типу покриттів. Одне спорудження — на 17 казематів, інше — кофр.
Березанське тріо
У комплексі був колінчастий сквозник та фрагмент рову з двома типами решіток і ділянкою дротяного загородження. У споруду у квітні–липні були змонтовані броньові башти — прихована Сен-Шамон для 75-мм протоштурмових гармат та Коккеріль на два 150-мм гармати.
10-футовий бруствер з вмонтованою прихованою установкою Фабрициуса
Вид на споруди
Загальна сума витрат на досліди була визначена у величезну для тих часів суму — понад 1,5 млн рублів. Роботи розпочалися у липні 1910 року, а до літа 1912 р. експериментальна споруда була завершена. Саме стрільби проводились у вересні-жовтні 1912 року.
Для організації та керівництва випробуваннями було створено особливу нараду в складі численних представників інженерного та артилерійського відомств, а також Генерального штабу.
Особлива нарада
Керівництво здійснював безпосередньо генеральний інспектор артилерії великий князь Сергій Михайлович. На випробування у якості гостей були запрошені представники французької та бельгійської армій; від останньої прибув професор інженерно-артилерійської академії Дегіз, який у світовій війні був комендантом фортеці Антверпен.
Собственно випробування зайняли рівно місяць, з 10 вересня по 10 жовтня 1912 р. Перші три дні стріляли башти — на дальність, точність, швидкість стрільби. Потім стріляли з найближчого до острова Лагерної коси по баштах та спорудах на острові. Бомбардування велося з відстаней 1860 саженів (з 6-дм гармати вагою 200 пудів), 2180 саженів (з 11-дм міномета Шнейдера) та 3500 (з 6-дм польової гаубиці обр. 1910 р.).
гаубиця Шнейдера
Двічі переривалися на кілька днів для очищення пошкоджень і фіксації результатів. Періодично перевіряли працездатність башт після попадань. Башта Коккеріль востаннє стріляла 20 вересня, Сен-Шамон протрималася майже до кінця, остання стрільба — 6 жовтня. Найбільший практичний інтерес представляла стрільба з гаубиці, яка мала 3 види снарядів.
У результаті випробувань були отримані числові дані дій 11-дм фугасних снарядів по покриттях різних конструкцій. З артилерійської точки зору башти військових не задовольнили.
У 1913 році результати були оформлені у звіт і згодом — у спеціальну тимчасову інструкцію з возведення в фортецях казематованих споруд. Інженерна частина звіту складалася особисто помічником начальника ГІУ К. І. Величко.
Комісія, розглянувши результати стрільб, дійшла висновку, що система загалом витримала випробування стрільбою задовільно. Результати березанських дослідів були оброблені та видані у 1913 р., але ще з листопада 1912 р. Інженерний комітет ГІУ на підставі даних цих дослідів почав розробляти нові конструкції казематованих споруд та деякі деталі фортець, якраз проектованих тоді до будівництва фортеці Гродно та для розширюваних фортець Новогеоргиевськ, Брест-Литовськ і Ковно.
Сергій Кузнєць
Газета «Очаківський тиждень»
№59 від 12 квітня 2015 р.
Використано матеріали Інтернету
