Олексій Сергєєв. З Очакова.

�Народився Олексій Степанович Сергєєв 17 березня 1886 р. у місті Очаков, Одеського повіту, Херсонської губернії. Батько — поручик очаківської фортецьної артилерії, нащадний почесний громадянин Херсонської губернії, Степан Степанович Сергєєв; мати — дочка надвірного радника, Клавдія Олександрівна Герасимова. Хрещений 8 квітня 1887 р. у Миколаївському соборі Очакова.

Батько помер, коли хлопцеві було сім років. Через два з половиною роки його, як сироту, взяли на казенному утриманні до Симферопольської гімназії, яку він закінчив у 1905 р.

Будинок, де народився та провів дитинство Олексій Сергєєв

Після закінчення гімназії він вступив на філологічний факультет Петербурзького університету, але смерть матері позбавила його останньої моральної та матеріальної підтримки, і, залишивши навчання, він уїхав працювати дрібним банківським службовцем у Владивосток, де вступив до Східного інституту.

Тут, юнаком віком вісімнадцяти років, він став свідком героїчних та трагічних подій російсько-японської війни 1904—1905 років. У 1909 р. почав працювати у «Російсько-Китайський банк», який у 1910 р. увійшов до складу «Російсько-Азіатського банку».

У 1917 р., після націоналізації банку, був призначений інспектором «Народного банку Російської Республіки». Згодом працював відповідальним працівником продовольчих органів у Петрограді, Харкові, Києві; у Києві був членом Колегії організаційного управління Укрнаркомпрода, головою та заступником голови правління робітничих кооперативів та їх союзів; будівельник і раціоналізатор кредитної системи СРСР; науковий секретар та завідувач заочно-курсами Госбанку, співробітник економічних журналів та газет; заступник начальника планово-організаційних, фінансових відділів, ревізор у Центросоюзі, у Центральному військово-кооперативному управлінні.

Вважався висококваліфікованим ревізором, особливо у Главцпецторзі, Осоавіахімі.

Сергеєв А. С. за професією банківський працівник, є автором низки наукових праць з банківської справи, співпрацював у журналах «Кредит і господарство», «Розрахункова думка», у газетах «Економічне життя», «Торгова промисловість».

У 1937 р. пішов на пенсію за станом здоров’я, оселився у підмосковному селищі Мамонтовка й зайнявся літературною діяльністю.

24 жовтня 1947 р. його прийнято до Союзу письменників СРСР.

Помер у 1954 р. Похований на Звягинському муніципальному кладовищі (м. Пушкіно).

Є автором двох виданих романів «Варяг» та «Стерегущий», ще кілька книг не були надруковані.

Перший роман «Порт‑Артур» був написаний у 1938 р. і відзначений Президією Союзу письменників СРСР значним грошовим заохоченням. Рукопис був переданий до Літфонду, але з початком війни видавництво евакуювалося, і книга не була видана. Судьба рукопису невідома.

У 1946 р. вийшов роман «Варяг».

Книга була видана видавництвом «Радянський письменник».

Роботу над романом «Стерегущий» закінчити не вдалося.

Ще будучи тяжко хворим, незадовго до своєї смерті у 1954 р., авторові вдалося домовитися про видання роману та погодити з літературним редактором В. Пушковим внесення виправлень та доповнень до книги — згідно з заповітом письменника деякі з глав були доопрацьовані, історичні неточності усунені. Роман у фінальній редакції вийшов після смерті автора у 1957 р. у видавництві «Молода гвардія».

У військово-художній літературі, присвяченій початку XX століття, книга про «Стерегущего» займає своє належне місце навіть після виходу таких загальновизнаних творів, як «Цусіма» А. Новикова-Прибоя та «Порт-Артур» А. Степанова.

За матеріалами Вікіпедії
Газета «Очаківський тиждень» №110 від 07.08.2021