«Бейкуш» — маленьке диво в українському виноробстві

����На своїй сторінці у Facebook власник і директор виноробні Beykush winery Євген Шнейдеріс дав відповіді на часті запитання які виникають щодо справи «незаконного виробництва фальсифікованої винної продукції»

Що з нами сталося:

1 жовтня 2015 року до нас прибрали слідчі з Очаківського районного УМВС і в рамках досудового розслідування провели обшук. За результатами обшуку у нас знайдено те, що повинно бути знайдене на виноробні: обладнання виноробства та власне результати.

На наше майно накладено арешт, ємності опечатані й залишені нам на зберігання під нашу відповідальність, поки триває слідство. Ми повністю відкрито співпрацювали зі слідством, щоб встановити правду та пояснити, що ніяких кримінальних дій у нашій діяльності немає.

Через 2 місяці після початку розслідування раптом, раптово, у п’ятницю 27 листопада після обіду, до нас приїхала слідча група Державної фіскальної служби (податкової міліції), щоб провести обшук (!), арештувати і вивезти, уже арештоване майно (!!), за яке ми тепер несемо відповідальність перед слідством. Спочатку вони почали виносити наше майно, потім (вочевидь після дзвінка кудись) почали заносити назад. Потім з’ясовували з представниками УМВС, під чий саме арешт наше майно. Врешті-решт, вони порахували, що у нас було: ємності, обладнання, склали протоколи й поїхали.

Потім, у понеділок 30 листопада, на сторінці заступника голови ДФС Сергія Білана у Facebook, а потім у вівторок на офіційних сторінках ДФС України та ДФСУ в Миколаївській області, з’явився звіт про арешт та вилучення фальсифікату й обладнання для його виробництва на суму 12 млн грн. Абсолютна нісенітниця.

Все, що відбувається щодо нас, явно носить заказний характер і завдає величезної шкоди розвитку українського виноробства, підприємництва в Україні та загалом розвитку України як незалежної успішної держави.

У чому нас звинувачують

Собто поки що не звинувачують. Поки триває розслідування, шукають, чи взагалі можливо нас звинуватити в чомусь. Сподіваюся, що до звинувачення не дійде.

Розслідування ведеться за статтями частина 3 статті 191 – заволодіння та заподіяння нами шкоди державному бюджету на суму 394 650 грн і частина 2 статті 204 Кримінального кодексу України – незаконне виготовлення алкоголю.

Що тут мається на увазі?

В Україні діяла програма підтримки виноградарства, садівництва та хмелеводства. Її суть полягала в тому, що існує 1% збору з продажу алкогольної продукції, доходи від якого йшли на компенсацію господарствам витрат на посадки молодих садів та виноградників.

За нашим запитом у 2012 році ми отримали щось близько 80 тисяч гривень, а в 2013 році ще кілька місячних виплат. Загальна сума, отримана нами за компенсацією, склала майже 150 тисяч грн. Зверніть увагу на цифри: витрати на винограднику перевищили 1,5 мільйона, прийнято до відшкодування 310 тисяч, отримали 150 тисяч, а підозрюються у завданні шкоди на 394 тисячі.

Звідки взялася цифра у 394 тис. грн? Для мене загадка.

Тепер розслідування й досліджує, чи був злочинний змова між нами та співробітниками Очаківської РДА з метою привласнення державних коштів.

А як же за версією слідства ми могли завдати шкоди?

Влітку у нас відбувся аудит КРУ. Аудит відбувся упереджено, з явно очевидною метою щось знайти. Перевіряючий знайшов різну нісенітницю, не пов’язану з реальністю. Ознайомившись із результатами перевірки, ми її оскаржили. Наш протест було проігноровано, і справа була передана до слідчого відділу УБЕП.

Тепер перевірку нашого виноградника провели слідчі. Вони підійшли до справи дуже відповідально: слідчі ретельно підраховували кількість лоз, уважно з’ясовували, чи лозо привиті, чи корнесобні. Дуже точно вимірювали відстань між рядами та між лозами в ряду. Загалом виконували свою роботу дуже скрупульозно.

Потім слідчі перевірили, чи відповідають сорти заявленим. За результатами перевірки, за версією слідства, у нас виявлено, що один із посажених сортів, близько 2 % виноградника, заявлений один сорт, а насправді він інший. Ми з цим не згодні, але навіть якби так було, то це не змінює вартості виноградника і не несе шкоди державі. Так що за частиною ст. 191, я абсолютно спокійний.

Що ж таке ст. 204 частина 2?

Незаконне виготовлення алкогольних напоїв… шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, яке забезпечує масове виробництво таких товарів…

Виноробство — це довгий процес, вимірюваний роками. Перший нормальний врожай виноградник дає на четвертий рік після посадки.

Я фактично побудував експериментальну лабораторію, де разом із аспірантами профільних ВНЗ ми почали проводити експерименти, щоб зрозуміти які вина й як ми їх будемо виготовляти.

Ручне сортування винограду

Спочатку ми купували виноград у сусідніх господарств. Пробували різні технології, і спостерігали за розвитком вина з часом.

Лабораторія

Докладніше, із зображеннями того, як усе було, можна прочитати тут: http://beykush.com/history/   

О результатах я постійно писав у соціальних мережах і зараз за нами слідкують понад 6 тисяч людей. Вина, створені в результаті наших експериментів, займали перші місця на всеукраїнських виставках.

Підпільний цех пише листи держорганам, займає перші місця на виставках вин і має понад 6000 підписників у Facebook. У кого з українських виноробних заводів більше?

А який же був у вас умисел, навіщо взагалі ви все це робили?

Ідея полягала в створенні українського трьохгранного вина найвищої якості, українського супер‑вина. Створити продукт, яким могла б пишатися країна. Не просто заробити гроші, а ще й створити щось, чим можна було б гордитися. І таким чином зробити світ навколо себе трішки кращим.

Докладніше про це на нашому сайті http://beykush.com

Навіщо ж вам так багато вина для власних потреб?

Найважливішою операцією у виноробстві є витримка вин у бочках. Одна стандартна бочка — це 225 літрів. З кожного ділянки можна отримати зовсім різні вина – у нас три різні ділянки, на яких посаджено наш виноградник. У нашому винограднику посаджено близько десятка сортів.

Посадка саджанців

Ось уже мінімум 3 десятки бочок, майже 7 тисяч літрів, щоб отримати проміжні дані експериментів. А якщо знати, що деякі вина ми витримуємо не 1 сезон, а 1,5–2 роки, то кількість одночасно зберігаємого вина можна помножити вдвічі або втричі. А якщо знати, що бочки від різних виробників, з різного дуба (французького, американського) по-різному впливають на вина? Ось і потреба таких обсягів.

Що ж ви планували далі робити з таким обсягом вина?

Залишати на витримку, і спостерігати за його розвитком у часі. Я оцінюю потенціал наших вин як 5–7 років, але він може виявитися 30 років і більше. Виноробство, як я казав, — тривалий процес, але надзвичайно цікавий. А наша мета — створити українське супер‑вино.

Витримка вина

Куди ви діли результати ваших експериментів?

Розуміючи, що ми працюємо у країні з дуже дивним винним законодавством (я далі торкнусь цього детальніше), ми шукали різні обхідні шляхи познайомити людей із результатами наших експериментів. Ми брали участь у різних фестивалях, влаштовували дегустації. Дуже багато вина роздавали. Отримати гроші за вино не було самоціллю, але розуміючи, що безкоштовно будь-який напій миттєво набуває відтінків фруктів, бархатистості танінів і тривалого післясмаку, і як мінімум 92 бали за Паркера, ми роздавали його тільки тим, хто зробить пожертву в один із благодійних фондів, які підтримують дітей з онкологією.

Так у вас таки не було ліцензії? Чому?

Нема магазину, куди можна прийти і просто купити ліцензію. Це довгий складний процес погоджень дозволових документів у кількох контролюючих органах — СЕС, МЧС, ОТ, Укрсепро і так далі. І правила, за якими ці погодження проходять, часто прийняті ще Совміном СРСР у 80-х роках ХХ століття. Це створює масу складнощів під час підготовки документів, виходить не тільки дорого, але й складно і довго.
Звісно, перед виходом на ринок ми збиралися підготувати всі документи і отримати всі ліцензії. І зараз цим і займаємося.

І що ви таки нічого не продавали зовсім зовсім?

Скажімо так — ні один, ні інший слідчий орган не пред’явив мені зафіксованих фактів продажу. Вони лише оперують фактом, що на нашому сайті був розміщений інтернет-магазин. Так, магазин був і що? Технічно відлагоджували можливу роботу інтернет-магазину з продажу вина. Але факту продажу, тобто збуту алкогольної продукції через цей магазин ними зафіксовано не було.

І зараз проти вас ведеться произвол і незаконні дії правоохоронних органів?

Найцікавіше, що ні, ніби то й ні. Хоча це й предмет вивчення для наших адвокатів — чи є порушення процесуальних норм. Але поки що, здається, слідство йде у допустимих рамках. У спадок, що дістався нашій країні від тоталітарної системи, наші правоохоронці мають повне право прийти до тебе з обшуком, накласти арешт на майно, і потім розбиратися чи є в тебе якесь порушення чи ні.

Так, а що ви хочете?

Звісно, перш за все я хочу, щоб нас залишили в спокої. Якщо справа дійде до суду, то у мене немає сумнівів, що в суді вона розвалиться — у нас немає ні злочинного умислу, ні змови, ні завдання шкоди нікому. Але сам факт, що замість творення потрібно тепер витрачати час, аби довести, що ти не верблюд — навіщо?

Я не прошу жодної допомоги від держави, я навіть не прошу її виконати свої обов’язки за тією ж компенсацією посадок виноградників. Я лише прошу не заважати. Закрити кримінальну справу та дати спокійно працювати. Якщо у нас є формальні порушення, про які ми не знаємо — вказати на них і ми їх виправимо.

Між іншим, можу запропонувати державі цікавий варіант виходу з ситуації по нашій справі. У випадку, якщо держава знайде можливість легалізувати наші вина, зробити їх доступними для продажу, то я готовий усю дохід від врожаю 2015 року (не прибуток, дохід, всю вартість партії, скільки вони там виявили? 28 тисяч літрів? Перепрошуємо, кількість перевіримо, але порядок приблизно такий) передати надійно зарекомендованим собі, чесним благодійним фондам, які підтримують дітей з онкологією та ДЦП. Або іншим шляхом — після розливу передам усі пляшки з винами 2015 року тим дистриб’юторам, які оплатять вартість партії цього вина не нам, а цим благодійним фондам.

А чи справді в країні дуже мало господарств як ваше?

Так, бо це дорого, довго і як показує практика нервово. Тож малим виноробством у нас займаються лише дуже великі ентузіасти. Безумовно, я хочу отримувати прибуток від цієї діяльності, але до цього ще дуже далеко — поки що лише витрати.

Но якщо економічно все не так радужно як хотілося б, то эмоциональная частина, чувство быть первопроходцев украинском авторском виноделии это то, что меня и всю нашу команду мотивирует работать над этим проектом. Наш технолог Маша ради работы у нас залишила роботу у відомій французькій компанії Lallemand. Відмовилась від кількох пропозицій роботи за зовсім іншу зарплату в Хорватії та в Новій Зеландії. Наш консультант-енолог, літає до нас з Італії, і веде наш проект практично за ціну квитків на літак. Наші співробітники, які живуть у Миколаєві, їздять на роботу за 60 км від дому, і іноді ночують поза домом кілька днів, хоч могли б знайти роботу ближче за аналогічну зарплату. Просто нас усіх прет від можливості бути піонерами у цій справі.

І тут держава повертається до нас своїм лицем і діями, у такій формі дає зрозуміти, що наша діяльність шкодна, і тоді підштовхує мене до думки, що можливо я помиляюся і що важливість всього того, що ми робимо існує лише в моїй уяві. У мене поки немає однозначної відповіді на те, як ми будемо розвиватися далі.

Усі зацікавлені представники преси та загалом співчуваючі ми готові прийняти у нашому «підпільному цеху» на екскурсію. Наша технологиня Маша все покаже, розкаже, завезе на виноградники та організує дегустацію. Хто не може приїхати — можемо в Києві організувати дегустацію для преси, щоб було зрозуміло взагалі про що йдеться, що ми робимо. Покажемо картинки та відео з наших виноградників, розповімо про вина.

Євген Шнейдеріс,
виноробня Бейкуш

Повна версія листа Beykush winery