Штурм Очаківа у грудні 1788 р.
Штурм фортеці Очаків у грудні 1788 року ознаменував остаточне захоплення земель Північного Причорномор'я та їх приєднання до території Російської імперії. Кривавий, з великими втратами штурм став переломним моментом у ході російсько-турецької війни.
До 1788 року фортеця Очаків та прилеглі території залишалися одним із ключових і опорних пунктів Османської імперії в північній частині Чорного моря. Турецький контроль цієї ділянки дуже заважав корабельній ескадрі Чорноморського флоту та гребної флотилії, які базувалися біля Глибокої пристані. До того ж, недалеко, у Херсоні, розташовувалися суднові верфі. А на Кінбурнській косі розміщувалася російська фортеця під командуванням А. В. Суворова.
Що представляла собою Очаківська фортеця станом на 1788 рік.
На сході неправильний, видовжений чотирикутник фортеці, вузьким боком примикав до лиману. Інші сторони фортеці, звернені до степу, мали потужні кам'яні стіни, укріплені земляними та кам'яними валами (ретраншементом). Південна частина фортеці — цитадель — здіймалася над високими берегами лиману.
Фортеця укріплювалась протягом кількох років під керівництвом французьких інженерів, що робило фортецю практично неприступною. 300 фортифікаційних гармат, 30 польових гармат і 20 тисяч воїнів становили гарнізон Очаківської фортеці. З моря фортецю прикривав турецький флот Гасана-паші.
План османської фортеці Очаків, взятої російськими військами 6 грудня 1788 р. У 1790-і роки. Розфарбована гравюра. Австрія
Спочатку була облога
Взяття фортеці Очаків стало одним із найважливіших у російсько-турецькій війні 1787-1791 років.
У травні 1788 р. 50 тис. людей з Єкатеринославської армії переправились через ріку Буг і стали просуватися до Очакова. А. В. Суворов запропонував взяти Очаків штурмом у тісній взаємодії з Лиманською флотилією. Проте Г. А. Потемкін віддав перевагу плану «формальної облоги». Головна ідея плану полягала в тому, щоб спочатку розмістити окремі батареї обложення у вигляді редутів для забезпечення флангів осадної армії, потім взяти передмістя, просунути батареї вперед, з'єднати їх траншеєю і розпочати методичний артилерійський обстріл фортеці, змусивши її здатись.
Більше шести місяців «готувався» Потемкін до взяття фортеці, доки груднева морозна холоднеча та невдоволення Катерини не змусили його віддати наказ про штурм Очакова.
Штурм Очакова
Мокра холодна осінь змінилася лютою зими, яка надовго залишилася у народній пам'яті під назвою Очаківська. Солдати мерзли у своїх землянках, терпіли страхітливу потребу в найнеобхіднішому.
Свідки розходяться. Енгельгарт писав:
Сами́лов же розповідає:
І ось при мінус 23 градуси морозу о 7-й годині ранку розпочався штурм фортеці Очаків.
«Штурм Очакова» Гравюра А. Берга, 1792 р.
«Штурм Очакова 6 грудня 1788 р.» Худ. Я. Судохольський, 1853 р.
«1788. Взяття Очакова» Худ. Полнобродський Володимир Георгійович. 2006 р.
Під час штурму князь Г. А. Потемкін перебував на одній з батарей і спостерігав за ходом його. Коли до нього привели взятого в полон коменданта фортеці, серіаскiра Гусейн-пашу, то генерал-фельдмаршал з гнівом сказав йому: «Твоєму впертості ми зобов'язані цією кровопролиттям». На що він відповів: «Залиш безпідставні докори, я виконав свій обов'язок, як ти — свій; доля вирішила діло».
Фельдмаршал Г. А. Потемкін приймає полоненого турецького пашу після взяття Очакова в грудні 1788 р. (Фрагмент гравюри)
Після штурму Очаків представляв собою жахливе видовище. Трупів противника було настільки багато, що їх не можна було закопати у мерзлу землю, тому кілька тисяч тіл вивезли на лід лиману, де вони лежали до весни, привертаючи до себе хижих птахів та звірів.
Трофеї переможців склали 310 мортир і гармат, 180 знамень. Під час штурму було вбито та померло від ран понад 9,5 тис. і взято в полон близько 4 тис. осіб (не рахуючи цивільного населення), зокрема один трьохбунчужний паша (Гусейн-паша), три двохбунчужних паші та 448 офіцерів. Усього близько 13,5 тис. осіб. У фортеці було захоплено багато зброї, військового спорядження, а також іншого майна.
Російські втрати під час штурму: убиті — генерал-майор, бригадир, 3 штаб-офіцерів, 25 обер-офіцерів, 926 нижніх чинів. Усього 956 осіб. Поранено 119 офіцерів, 1704 нижніх чинів. Усього 1823 особи. Загальні втрати — убиті та поранені — 2779 осіб.
Фортеця Очаків була взята практично за один день. Але не грамотно підготовлений штурм був причиною цього, а відвага та безстрашність російських воїнів.
…На інший день після бою мені було наказано вирушити до російського Очакова й обрати з мечетей турецьких найкращу для перенесення в православний храм.
Увійшов я до міста, заповненого по всіх вулицях трупами різних та різножанрових смертей загиблих; скрізь майже під час мого шляху доводилося переходити через кучи вбитих... Але відвернемося від цього багатоурядного видовища. У місті були три знатних капища, з яких одне ядрами гармат було значно пошкоджено й зруйновано, інше наповнене сухарями; третє обрав я. (Мабуть це сучаснийСвято-Николаївський собор) Прочитавши молитви та окропивши св. водою, поставив іконостас, престол і жертвенник. Коли я це готував, з такою духовною радістю наші солдати, купці та маркитанти, які тут були, піднімали дзвони разом зі мною, привезені з табору, ставили хрести над місяцем на капищі, дзвонили й позначали себе хрестом, казали, що дзвоном дзвонів дух російський оживився: отже православ’я поширюється.
По місту сам князь, у великому супроводі багатьох знатних осіб, ходив; я вийшов назустріч йому у супроводі священників, одягнених у святкове облачення, приніс для целування образ Спасителя нашого та хліб з сіллю, за звичаєм, від давніх часів у Росії прийнятий; привітав переможця такими словами: «благословен, гряди во ім'я Господнє». Потім розпочалася літургія; читав Євангеліє те, яке зазвичай читають на заутрені в день Ваї, як дуже доречне для наших обставин та звичаю міста. Про це вам, високопреосвященнійший, як потрібно, повідомити про місто Очакова.
Вашого високопреосвященства завждишній прихильник Мойсей. 4 січня 1789 року. З міста Святої Єлисавети.
Зруйнування фортеці Очаків
Не можу чи не хотів Потемкін лишати за спиною фортецю, яка у нього «сиділа в печінках» — ми цього не дізнаємося, але його наказ зруйнувати фортецю до основи було виконано. (Незадовго пізніше фортифікаційний камінь був використаний для будівництва будинків та острова Майський). Винятком став лише замок Гасана-паші. (Але пізніше він був зруйнований до основи). Перед Катериною Алексеївною Потемкін виправдовувався наступним чином: «істреблення предмета розбрату, який за укладення миру міг би мати шкідливе затримання у переговорах».
За взяття Очакова князь Потемкін отримав від Катерини II найвищу полководчу нагороду того часу - орден Святого Георгія першої ступені, шаблю, прикрашену діамантами, і 100 тисяч рублів.
Нагороди отримали й інші учасники взяття фортеці. Всій осадній корпус видали додаткове (сверх положенного) піврічне жалування. Рік потому, срібними медалями «За хоробрість, оказану під час взяття Очакова» (встановленими 14 квітня 1789 р.), були нагороджені 15384 нижніх чинів та рядових російської армії, які брали участь у штурмі та взятті фортеці Очаків.
Ітоги штурму та взяття Очакова
У 1791 році за Ясським мирним договором Очаків було приєднане до Росії, що дозволило їй остаточно закріпитися на Дніпровському лимані та в прилеглому до нього краї; забезпечити безпеку Херсона та зменшити вплив Туреччини на Крим.
