Таємниче місце Кінбурнської коси — Дзіндзик

Самий кінчик Кінбурнської коси (у народі зване «Дзіндзик») — місце, де зустрічаються трохи мутнуваті води Дніпровсько-Бузького лиману й прозоре море Чорного моря.

Народна легенда говорить: на Кінбурні в давнину для попередження мореплавців про небезпеку на кінці коси був встановлений дзвін. У тумані або за вітру він коливався і видавав звук. «Дзінь-дзінь-дзінь». Так попереджав усіх про небезпеку. Чи це правда, чи вигадка — невідомо. Але назва прижилася. Особливо серед рибалок.

Молюски дзвенять під ногами. Ще трохи пройти — й за залишками старого судна буде самий край коси. Практично перед самою кінцівкою — попереджувальні плакати.

Однак це мало кого турбує. Купатися, починаючи з цього місця, також заборонено — дуже сильний потік.

Кінбурнська коса мінлива: ніколи не знаєш, куди вона «махне хвостом» — у бік лиману чи у бік відкритого моря.

 

Колись ще у 70-х це судно розташовувалося з лиманного боку й використовувалося як причал. Тепер воно з морського боку.

Смуга суші з піску, що розділяє дві водні гладі різного кольору та різної «фактури», за визначенням не може не бути красивою. Чудове місце для фотосесій та роздумів.

С. Кузнєць
державний інспектор з охорони навколишнього середовища Чорного моря
Фото з соціальних мереж