Мис Білі Кучугури

Участок суші, який виступає гострим кутом у море, озеро чи річку називають мисом. Структурно він може бути складеним як корінними породами, так і наносами (переважно піском). Зі своїм утворенням та існуванням мису, головним чином, зобов'язані природним процесам (як правило, ерозії).

Існування на узбережжі в одному місці м'яких і твердих порід призводить до утворення мису. Під дією водної стихії м'які породи руйнуються швидше, ніж тверді. У західній частині Тендрівської коси (територія Херсонської області) розташований мис Білі Кучугури (деякі називають його косою або півостровом).

Він простягається на шість кілометрів із південного заходу на північний схід у напрямку до півострова Ягорлицький Кут, який знаходиться на іншому боці Тендрівської затоки. Висота берегової лінії мису Білі Кучугури не перевищує 0,4 м над рівнем моря. Мис складається з піску та ракушняку. У наших краях його називають піщаними пагорбами й буграми. Звідси й назва мису.

Поверхня західної частини мису низовинна та заболочена, а східної та центральної — слабохвиляста, з незначними піщаними дюнами. На півночі розташовані піски з очеретяною рослинністю, а на заході та півдні — солончаки з пересихающими озерами та очеретовою рослинністю.

Колись мис був значно довший і з'єднувався з материком. За певних природних умов сталося розділення. Проте західна частина того перешийка збереглася. Тепер це мис Білі Кучугури. Нагадуванням про минуле залишилося підводне продовження мису — піщана мілина, що тягнеться через Тендрівську затоку до західної кінцевої частини півострова Ягорлицький Кут.

Жодних споруд на мисі немає — лише маяк Білі Кучугури (висота якого 1,9 м). Мис Білі Кучугури є природоохоронним об'єктом і входить до складу Чорноморського біосферного заповідника.

С. Кузнєць,
державний інспектор з охорони
навколишнього середовища Чорного моря