Тиха школа

Йдеться, звичайно, про вечірню школу. Її багато хто пам'ятає за незабутню радянську комедію «Велика переміна», де цілий клас дядьків та тіток просиджував за шкільною партою ввечері, щоб мати можливість працювати вдень.

У Радянському Союзі такі школи називалися школами робочої молоді. А вечірні, бо заняття в них зазвичай починалися о 16-17 годині. Вечірня школа — це школа, де навчалися дорослі люди, які з тих чи інших причин не змогли отримати повну середню освіту у ранньому віці. Після війни до першого класу почали йти діти з 7 років та старші.

У першому класі можна було зустріти і восьмирічних, і дев'ятирічних і старших. Освітніми прагнули охопити майже всіх дітей. Але не всі могли закінчити 10 класів. Багато хто зупинявся на 7-му та йшли працювати. Багатьом у подальшому семирічної освіти здавалося замало. І ось тут на допомогу приходили вечірні школи.

«3.09.56 р. вперше в нашому місті розпочався новий 1956-1957 навчальний рік вечірня середня школа робочої молоді. У 6-10 класи цієї школи вступило більш ніж 100 осіб. У школі відкриті 7, 8, 9, 10 класи, у яких навчається 115 осіб. Серед учнів можна зустріти комуністів та комсомольців. Щоб поповнити запас своїх знань та отримати середню освіту сюди прийшли секретар партійної організації пункту хлібопродуктів Снитко, секретар парторганізації райвідділу міліції Павлыгін, директор маслозаводу Колмаз, працівники та службовці підприємств та організацій.  Тепер 4 рази на тиждень вони приходять на заняття, з великим увагою слухають вчителів, старанно виконують домашнє завдання». (Газета «Колективіст Очаківщини»)

Похвальна грамота за успішне закінчення восьми класів вечірньої школи вручається Любовi Власовiй

Молодь чудово розуміла, що потрібно добиватися підвищення загального освітнього рівня відповідно до вимог швидкого розвитку науки, культури, сучасного виробництва. Вечірня школа мала консультативні пункти в Куцурубі, Козирці, Солончаках, Чорноморці, у яких проводилася систематична та планомірна робота з працюючою молоддю. Партійні, радянські та громадські організації щодня дбали про створення необхідних умов для навчання працюючих, і не тільки молоді, але й людей середнього віку. Усі випускники заочної школи, як правило, після завершення навчання йшли працювати у сільськогосподарське виробництво.

У Солончаках та Чорноморці значно перевиконано план набору учнів. А ось у Ровному, Кам'янці, Парутино, Дмитрівці з боку керівництва совхозів та колгоспів не проявлялася турбота про навчання дорослих. А навчати було кого. Так за даними сільських рад, молоді, яка не навчалася, у Парутино 122 особи, а всього навчалося 15 осіб. У совхозі ім. Шмідта молоді, яка не навчалася — 120 осіб, а в заочної школи не прийшло жодного документа. У Кам'янці не навчалося 75 осіб. Це кінець 70-х.

Незважаючи на все позитивне школа мала невирішені проблеми і головна з них — збереження контингенту учнів. Особливо великий відсів давав рибоконсервний комбінат. Як приклад, на початок 1973 р. з зазначеного підприємства повинні були відвідувати 25 молодих працівників, а на комбінаті з 170 осіб віком до 30 років 98 не мали середньої освіти.

Тема вечірніх шкіл у пресі піднімається рідко. До нині існує думка, що ця форма навчання — для невдачників та двійників. Однак кілька тисяч громадян країни щороку отримували середню освіту в таких навчальних закладах.

Сергій Кузнєць
Газета «Очаківський тиждень» №102 від 28.11.2020 р.