Залишки раю на землі (Володимир Зебек)

Минув рік з часу, як пішов з життя Володимир Зебек (1931–2015) — блискучий живописець, який на піку своєї популярності залишив Москву, майстерню із видом на Кремль і повернувся до рідних країв. Тут, на Кінбурнській косі, у будинку, де спочатку не було навіть електрики, він прожив 40 років, радіючи тому, що може милуватися природою, пити парне молоко, випікати хліб і писати — улюблене море, лиман, квіти... Про дивовижного художника та популяризацію його творчості розповідає миколаївський колекціонер Олександр Ткаченко.

Зебек Володимир Євгенович (18.05.1931–22.02.2015) — живописець, член Союзу художників СРСР (з 1964 р.). Народився у Миколаєві; за батьком — німець. У роки війни був вивезений до Німеччини, де, згідно з архівними даними, працював на ритті окопів. Влітку 1945 р. з частинами Радянської армії повернувся до СРСР; пізніше був відправлений у колонію як зрадник Батьківщини. Вижив завдяки умінню малювати — дуже подобалися табірному начальству його портрети владних осіб.
У 1950–1952 рр. навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва, у 1962–му закінчив Московське художньо-педагогічне училище «Пам'яті 1905 року». У 1958–1965 рр. працював в художньо-виробничих майстернях м. Загорська. З 1965 р. жив у Миколаївській області.  
Ще в радянські часи морські пейзажі Зебека продавалися за досить солідні суми (3–5 тис. руб.), що підтверджується квитанціями з московських художніх салонів. Приходили до нього покупці і на Кінбурнську косу. У 2011 році твори В. Зебека експонувалися на міжнародній ярмарці сучасного мистецтва «Арт-Монако». Персональні виставки — прожиттєві та посмертні — відбулися в Миколаєві у 2011 та 2015 роках.
За ініціативи та за підтримки колекціонера А. М. Ткаченка створені документальні фільми «Божественна кисть художника Зебека» (2014) та «Творець світанків та сутінків» (2015), випущено альбом «Зебек. Романтик моря» (2015).

Володимир Євгенович Зебек — великий романтик. Його живопис одразу знайшов відгук у моїй душі, між нами міцно встановився внутрішній зв'язок. Боюся здаватися надмірно пафосним, але ім'я та рух душі спонукають мене стати збирачем творів одного з найяскравіших мариністів сучасності.

Колекціонування не дає гарантії комерційного успіху, настільки важливого для бізнесмена, але коли присвячуєш цьому заняттю свій час, сили й кошти, воно захоплює, поглинає, стає способом життя, відкриваючи масу нового — зокрема в тобі самому.

Тепер вас цікавить не тільки те, як придбати, але й як зібрати максимально повну інформацію про художника, відшукати втрачене, відновити те, що пошкоджено, і, нарешті, познайомити з творчістю майстра якомога більше людей.

Кажуть, що речі самі знаходять колекціонерів, але й колекціонери якимось містичним чином притягуються один до одного. Величезне враження справило на мене зібрання мого друга, києвлянина Віктора Олександровича Томнюка. Здавалося, його цікавить абсолютно все — від олов'яної посуди та гранованих склянок до мінералів — причому кожен предмет цієї величезної колекції міг стати приводом для його емоційного, насиченого деталями розповіді. Саме Віктор Олександрович відкрив мені шлях серйозного збирання, надихаючи історіями про експедиції та цінні знахідки...

Море відчуттів поглинуло мене, коли я вперше побачив картини Зебека. Вони закликали до себе і визначили, можливо, назавжди, предмет мого колекціонування. Художні достоїнства його творів такі, що відразу стало ясно: цим творам потрібно визнання не лише на рівні приватних колекціонерів. Справитися з таким масштабним завданням наодинці було б складно — тут потрібна була команда однодумців. На щастя, я зустрів людей, закоханих у живопис майстра так само палко, як і я. Разом ми організували першу персональну виставку Володимира Євгеновича, яка пройшла у 2011 році у галереї Миколаївського Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Основу експозиції склали твори з зібрання Валерія Шепеля — друга художника, там же вперше було показано кілька робіт з моєї колекції. Побудовою та презентацією експозиції займалася історик мистецтва, завідувачка галереї Любов Анатоліївна Омельченко, яка змогла захопити публіку своїм незабутнім розповіддю про життя майстра, про його морські пейзажі, натюрморти, абстракції. Виставка мала величезний успіх. Для більшості миколаївців вона стала справжнім подарунком. А для нас — початок великої спільної праці, мета якої — вивчення та популяризація творчості Зебека.

Олександр Ткаченко, меценат, популяризатор творчості В. Зебека

Колекціонер повинен уміти мріяти, мати тонке художнє чуття, бачити завдання, які ставить перед ним колекція, розуміти стратегію її розвитку. Збір картин вимагає постійної турботи, бо від цього залежить їхня збереженість, можливість зберегти для майбутніх поколінь. Одні роботи потрібно покрити лаком, інші — захистити склом, і для кожної знайти гідну «огранку», адже правильно підібрана рама здатна розкрити драматургію твору, підкреслити його достоїнства.

Драматична морська композиція. Оргаліт, зміш. техніка. 37,5 × 47,5 см. Приватне зібрання

Володимир Зебек жив виключно мистецтвом та природою, що його оточувала. Він не дбав про свою популярність і славу, не ініціював проведення власних виставок і тим більше не займався систематизацією своїх творів. Тому було особливо важливо не лише колекціонувати, але й вивчати його живопис, чим я й вирішив серйозно зайнятися.

Великим вдачею стали ранні зебеківські етюди, котрі потрапили до мене у жалюгідному стані — запилені, пошкоджені. Потрібно було попрацювати з ними: відмити, очистити, відновити і «одягнути» в рами, щоб вони розкрили всю свою красу, витонченість і красу. Згодом — на посмертній виставці 2015 року — ці роботи стали сенсацією для всіх поціновувачів творчості майстра.

Володимир Євгенович почав писати їх ще до того, як оселився на Кінбурнській косі. Часом він лише навідувався туди з Москви і створював пленерні шедеври, натхненні цими неймовірно красивими дзвеніще-пустельними місцями — з луками, що пахнуть дикими травами, дзеркальними озерами та безкраїм морем. У них відчувається закоханість Зебека в цей прекрасний і таємничий кут землі, де він протягом багатьох років жив як відлюдник. Я ж, завдяки раннім етюдам та рисункам, відкрив для себе й інших зовсім новий вимір його дару.

Шаланди повернулися... Оргаліт, зміш. техніка. 35 × 50 см. Приватне зібрання

З прозорої лазурі. 1984. Оргаліт, зміш. техніка. 33 × 53 см. Приватне зібрання

Дуже сміливою ідеєю було показати абстракції Володимира Зебека в рамках «Арт-Монако 2011». Ми задумали й здійснили цей проект разом із В. Шепелем, надрукували в Нідерландах альбом репродукцій найвищої якості. Видання вийшло справжнім витвором мистецтва, але існує воно лише в кількох примірниках, один із яких був подарований художнику. Мені розповідали, з якою гордістю він показував його всім своїм гостям...

Дихання морського вітру над сумраком вод. Папір, олія. 81,5 × 122,5 см.

Приватне зібрання Естетичне переживання, яке викликає ця робота, споріднене з відчуттями, які переживає людина, милуючись осіннім морем у ясний сонячний день. Він бачить морський простір, блискітки на поверхні води, відчуває подих вітру, що підхоплює солоні бризки і кидає їх йому в обличчя. Придивіться, і ви помітите легкі штрихи по краях роботи, ніби розкидані свіжим морським вітром. (Л. Омельченко)

Абстракції Зебека — це особлива тема, пов'язана зі зрілим періодом його творчості. Неиссякаєма енергія, яку майстер, за його власними словами, черпав у природі, в результаті вилилася на полотна свободно й розкуто, втілюючись у шедеври космічної сили. Я вдивлявся в них, спостерігав, як потоки фарби, гнані кольоровим вітром, з'єднуються, перетікають з однієї реальності в іншу. Його картини будили моє уявлення, через них я відчував Божественну Всесвіту й молився Творцю, який вложив пензель у тверду руку майстра.

Про абстракції Володимира Євгеновича можна говорити безкінечно, але це не означає, що я або хтось інший побачимо в них ті ж образи, які бачив сам художник. Кожна чутлива людина переживає емоції, що резонують з його власною душею, і всі вони — правильні. І все ж у тлумаченні абстрактних робіт я побачив можливість допомогти глядачеві, використовуючи короткі описи Любові Анатоліївни. Її ліричні есе до всіх без винятку картин моєї колекції чудесним чином розкривають полотна Зебека. Хто-небудь це підштовхне до роздумів, хто-небудь — до діалогу з мистецтвознавцем, але в будь-якому разі наблизить до розуміння абстрактної живопису взагалі та композицій Зебека зокрема.

«Квіти — залишки раю на землі». Пам'ятаючи слова Іоанна Крoнштадтського, важко погодитися з тим, що квітковий натюрморт — простенький жанр. Натюрморти Зебека настільки гарні, що могли б прикрасити найдорожчі палаци світу. Вони написані в кращих традиціях академічного живопису, і водночас у них присутні характерна зебеківська динаміка та сила, ніжність і прозорість фарб, тонкість та гармонійність поєднань кольорів.

Чудова краса квітів у нічному освітленні. Оргаліт, змішана техніка. 46,3 × 70,2 см. Приватне зібрання

Володимир Зебек — художник, якому підвладні були всі жанри живопису: пейзаж та натюрморт, портрет і тематична картина. Але найбільшу славу йому принесли морські пейзажі, що складають, мабуть, найбільшу частину його творчості. Зображуючи загадкові парусники, бушуюче чи умиротворене море, туман світанку або розкіш заходу, художник відкриває нам певний таємничий сенс буття, даруючи широкий спектр емоцій — від сильного хвилювання до елегійної туги. На його маринах можна дивитися годинами, вони освітлені якимось неземним світлом, що йде зсередини полотна. Це світло надії, що проникає у душу й породжує в ній невідомі до цього енергії любові — до живопису, творчості, життя.

Природа коси та могутнє море, яким Зебек міг насолоджуватися просто вийшовши з дому, запахи лісу і трав, будивші в ньому бродягу-моряка та філософа, несли в собі ідею свободи, якою ми, дивлячись на його марини, проникаємося.

У Миколаївському обласному музеї ім. В. В. Верещагіна зберігається всього одна картина Володимира Євгеновича. Було цікаво, чи є його роботи в інших державних зібраннях? Хотілося не тільки дізнатися про це, але й ознайомити фахівців з творчістю майстра. З цією метою був виданий альбом «Зебек. Романтик моря». Його розсилка по музеям і найбільшим бібліотекам дає нам можливість отримувати потрібну інформацію і — що дуже важливо — відгуки мистецтвознавців, художників, цінителів мистецтва.

У 2014 та 2015 роках за моєю ініціативою на миколаївській телевізійній студії були змонтовані два документальні фільми про художника, у котрі увійшли зйомки різних років. В одному з епізодів Володимир Євгенович говорить, що любов'ю всього його життя були лише живопис і природа.

Зебека більше немає, але він назавжди залишився на улюбленій косі, де йому співатимуть птахи, шумітимуть хвилі, миготітиме місяць, освітлюючи дорогу до моря, яке він так любив і так безкорисливо писав...

Олександр Ткаченко
Журнал «Антиквар» № 1–2 (94)
січень — лютий 2016 р.