Колгоспний ринок. Очаків

16 черв. 2021 р.

Переклад не завершено

Зараз зима, а скоро буде літо,
Я зберу гроші на квитки
І поїду до Очаківа на базар.
Аркадій Суров

Місце, яке відвідує кожен очаківець і, безумовно, кожен приїжджий. «Центр, ринок, універмаг, пошта». Саме в такому порядку ще зовсім недавно кондуктори міського автобуса оголошували зупинку в центрі. Саме так розподілялися місця відвідування — ринок стояв на першому місці. Прибувати до Очаківа і не відвідати очаківський базар у ті роки — це було неможливо уявити!

Йому стільки ж років, як і Очакову, і протягом усіх цих років він вбирав саму суть морського міста. Навіть відомий Мюнхгаузен відвідував його в одному з його оповідань:

«Але далеко, у всякому разі, вони бути не могли й повинні були ось-ось нагнати мене. У очікуванні я направив свого важко дихаючого коня до колодця на базарній площі, щоб дати йому напитися. Він пив і пив без міри й з такою жадністю, ніби не міг вгамувати жажду. Але справа, виявляється, пояснювалася дуже просто. Коли я обернувся у пошуках моїх людей, то угадайте, милостиві государі, що я побачив? Уся задня частина мого бідного коня ніби зникла; криж і стегна — усе зникло, ніби їх начисто зняли».

Історія базару в більш сучасному розумінні почалася в середині 19 століття.

10 грудня 1843 р. Очаківська міська дума прийняла рішення «Про забудову міської площі торговими лавками» за підписом городничого Бобровникова: «Про виділення на базарній площі чотирьох міських місць під будівництво тимчасових лавок».

«Центр міста — базарна площа, поруч із якою знаходиться єдина в місті церква та до 20 будинків, накритих тесом і соломою. У місцевих лавках можна знайти дещо з необхідного. Але торговці, переважно євреї, очікують днів базару, коли з'їжджаються мешканці навколишніх сіл. У той же час скуповуються й селянські продукти за дрібницями». (Афанасьєв-Чужбинський А.)

Згодом він перемістився на місце, де знаходиться й сьогодні. Після війни, правда, його намагалися перенести на місце, де нині розташований ХПП. Але все повернулося на свої місця. Оживлення в розвитку він отримав у середині 60-х років. Багато хто ще пам'ятає, яким він був до 1960 року.

1960 р.: «Тут стає тісно від нових кіосків, магазинів, павільйонів. Ось новий кам'яний кіоск колгоспу ім. Шмідта (с. Іванівка). Поруч з ним невелика черга. Це продавець Леонід Чоков продає фрукти, кавуни, помідори, капусту, буряки та ін. овочі. Успішно торгує фруктами продавець кіоску «Червоний партизан» с. Куцуруб Леонід Ковальчук. У останній час активно включився в продаж фруктів та овочів колгосп ім. Леніна (с. Парутине). Колгосп будує на ринку новий просторий кіоск. Також будується кіоск та артілі ім. К.Маркса (с. Дмитрівка). Велике пожвавлення біля двох нових критих павільйонів. Уже на вході на ринок покупці читають на колонках цих павільйонів: «Молочний ряд», «Фруктовий ряд», «Овочевий ряд», «Рибний ряд». Ці павільйони спорудили за рахунок контори ринку».

В планах два критих павільйони, м’ясний павільйон, молококонтрольну станцію, вагову та ін. Але були й проблеми. Поряд з продуктами працював керосиновий ларёк. У майбутньому ларёк перенесуть убік (на місце нинішнього промринку). Його одинокий невеликий будинок стояв самотньо до початку 90-х, доки його не закрили контейнерами. Директор контори того часу Леонтій Федорович Пунда. Найкращі працівниці контори — Лідія Трусова та Матрена Кузіна.

У січні 1961 р. КБО відкрив на території колгоспного ринку павільйон побутового обслуговування. У ньому розмістилися майстерня з ремонту годинників та радіоелектричних пристроїв, швейна і кашкетна.

Вересень 1962 р. на ринку зводиться м’ясний павільйон, збудовано 4 критих павільйони на 320 торгових місць.

К 1967 р. для зручності торгівлі були споруджені криті навіси, камери для збереження продуктів, м’ясо-контрольну станцію, вагову, м’ясний павільйон, контору ринку та інші споруди. Площа ринку вперше була заасфальтована. І все це за кошти ринку. На будівництво торговельних підприємств, службових приміщень та благоустрою ринку за період 1961-1967 рр. витратили 93 919 рублів. А раніше коштів не вистачало на оплату комунальних послуг та зарплату обслуговуючого персоналу. Колектив очолював у ті роки Л.Ф. Пунда, працювали збирачка плати за місця Л.І. Трусова, рубщик м’яса В.К. Ницак та ін.

Що тоді було в моді на початку літа 1967 р. — таврійська клубніка, риба, вишня, редиска, огірки, молоденька картопля, всяка зелень: петрушка, кріп, морква, цибуля, часник, щавель, свіжа капуста. Усе те саме, що й зараз. Зникла, напевно, клубніка з Кінбурна. У 1965 р. було продано 78 т м’яса, а у 1966 р. на 43 т більше. У 1967 р. усе більше ставало з’являтися у продажу квітів. Напевно, це знак того, що очаківцям і гостям потрібне не лише м’ясо й молоко, зелень чи фрукти…

Але колгоспи в ті роки торгували слабо. Хоча Очаківський ринок тоді й носив назву колгоспний. У 1967 р. на базарі колгоспи нашого району мали свої кіоски, але в більшості на початку літа продавалося вино, деякі фрукти й овочі… Навіть у приміському колгоспі ім. Суворова (с. Черноморка) крім вишні в кіоску нічого не купиш.

Ізюминкою Очаківського базару кінця 60-х — початку 70-х був Толчок (блошиний ринок), де мешканці продавали все, що завгодно. Розташовувався він на місці сучасних молочного та м’ясного павільйонів.

У вересні 1971 р. новий магазин «Дари моря» був відкритий Очаківським ГорПО на колгоспному ринку. У ньому встановлено сучасне обладнання, яке дає можливість для тривалого зберігання риби та морепродуктів.

У 90-х деякі відкриті ряди замінили закриті павільйони. Будівництво павільйонів продовжилося й у цьому віці.

И всё же очаковский базар — не застывшая достопримечательность, а живой организм в сердце старого города, меняющийся день ото дня и меняющий образ Очакова. Мы не Одесса, но одна из особенностей очаковского базара – нехитрая местная лексика, коммуникация продавцов с покупателями и сервис у нас так же имеется.

Есть ли особый дух у нашего базара и что это такое? Продавцов рынка цей вопрос застает врасплох. Більшість розгублено піднімають руки. Відповідь багатьох звучить банально: «Базар — це робота».

Незважаючи на тяжку працю, на вічне очікування кінця епохи бідності, тут не втрачають здатності посміхатися. За будь-якого уряду, курсу долара і президента. І це, напевно, найдорожче та найтонше блюдо, яке вам запропонують спробувати на очаківському базарі абсолютно безкоштовно.