Спогади про Очаків (1916-1917 рр.)

Витяги з спогадів Олени Соломонівни Компанець, оброблені та опубліковані Катериною Компанець про життя єврейської родини в Очакові літом 1916 року.

Олена Соломонівна Компанець (1898–1984) була відомим професором права.

Катя Компанець народилася в Москві у 1946 році. Батько Олександр Соломонович Компанець — відомий фізик із кола Ландау. Виросла серед цих людей, захоплених і відданих своїй справі.

У дванадцять років почала навчатися рисунку і живопису. Займалася живописом, працювала в театрі, виставлялася в Московських салонах, викладала в Заочному Народному Університеті Мистецтв. У 1981 році після еміграції до США живе в Лос-Анджелесі. Займається живописом, пише фрески і допомагає формувати приватні колекції. Написала кілька оповідань.

Багато членів цієї родини були відомими людьми і зіграли значну роль у російській культурі.

"Спогади починаються з опису родини. Мій прадід — Марк Мойсейович Компанець, власник фабрик у Кременчуці, значна фігура в розвитку промисловості в Україні. Далі мій дід Соломон Маркович Компанець — родоначальник російської отоларингології, автор підручників та засновник факультетів цієї галузі в Медичних Інститутах. Потім мій батько Олександр Соломонович Компанець — найбільший фізик-теоретик, творець підручника, автор багатьох книг і великий популяризатор науки." (Є.А.Компанець)

У цій родині була жінка-лікар із першого російського випуску — Євгенія Золотаревська, багато років випускала в Петербурзі журнал «Практичний лікар». Перша російська жінка-юрист — Катерина Абрамівна Флейшиц, якій Пуришкевич присвятив антисемітські вірші. Далі знаменитий китаїст — Ізольда Циперович. Музичний критик і творець музики до постановки «Диббук», збирач єврейської народної музики — Юлій Енгель.

З історії Очакова

...Хочеться ще поговорити про Очаків. Хоч би як коротким було перебування у ньому, воно залишило якийсь помітний слід у нашому житті. У мене є фотографії очаківського життя, і за ними видно, що жили там привільно...

1916р. Сидять: Григорій Абрамович Бердичевський, Шура, Олена Абрамівна. Стоять Марія Мальцева, Лена, Льва Мальцева

Літо в Очакові

Наступило літо 1916 року. ... Григорій Абрамович Бердичевський, чудесна людина чеховського типу та зовнішності, був як лікар-хірург також мобілізований на війну і працював у фортеці Очаків, на березі Чорного моря. Він написав, що влітку оселився на розкішному дачному ділянці, який можна спільно недорого придбати, і щоб ми всі приїхали.

Цей ділянка, дуже великий, був розташований на доволі високій горі, а в надрах цієї гори були порохові погреби. Коли з дачі спускалися по стежині до моря, проходили повз кількох запертих дверей, що вели до погребів, і біля кожної такої двері стояв вартовий.

Сусідів не було, пляж був пустельний, і крім мешканців нашої дачі нікого на пляжі не було. Прямо напроти дачі було добре видно острів Березань — Пушкінський Буян. (З огляду на розташування дачі, можливо мався на увазі острів Майський)

Повторюю, ділянка була величезна. На ній стояло 3 будинки, тобто один був справжнім будинком із кількома кімнатами, з верандою, з вежею. Два інші були маленькими по 2–3 кімнати, дуже «дачні». Звичайно, не з колод, як на півночі. Крім будинків була «людська», сарай простий і каретний та погріб із льодом. Був величезний плодоносячий виноградник на півтори тисячі лоз і навколо крокетного майданчика — розкішні абрикосові дерева, так що граєш у крокет і їш абрикоси. Дача продавалася. Вона належала відставному полковнику Станкевичу, уже немолодій людині.

Навколо маєтку були власні виноградники, обсаджені горіховими деревами. Діти лазили на дерева і збирали горіхи. Потім горіхи складали на якусь башточку, і ще були беседки, в яких висушували виноград для сушіння. Дача була на високому березі моря зі своїм власним спуском, а навколо на кілька кілометрів не було інших будівель. Місто теж було на якийсь відстані, а позаду маєтку була стара зруйнована фортеця — простір для ігор.

В Очакові все ще були молоді, не говорячи про дітей, здорові, добре їли і спали, були злагоджені один з одним — тому життя було добрим. Правда, вздовж берегів Чорного моря курсували два німецькі броненосці «Гебен» та «Бреслау» — і якби вони прорвалися до нашого берега пустити снаряд, ми на наших порохових погребах злетіли б у повітря, — але про таку можливість не думалось. Особливо добре жилося влітку 1917 року. Причин було чимало. Всі одразу з'їхалися разом, вже сталася лютнева революція і якось дуже «оживила» всіх. Виявилися різні політичні погляди, мій дід Соломон Маркович Компанець був за переконанням кадетом.

У той час у «помісті» почав виходити чудовий рукописний політико-сатиричний журнал «Очаківський свисток» з малюнками Ади Енгель. Я добре пам'ятаю обкладинку одного з номерів: справа в тому, що Григорій Абрамович балотувався тоді до міської Думи Очакова від партії Соціал-Революціонерів. І пройшов. Від мого батька чула, що він яке‑то час був міським головою в Очакові.

Був намальований Григорій Абрамович, тримаючий у руках гігантський ріг ізобільності, з якого на Очаків сипалося все, що завгодно: поїзд, трамвай, красиві будівлі. А унизу, під рогом, сходило яскраве сонце, і на ньому були дві букви — С.Р. Збереглася фотографія цього часу, де сім'я Енгелів та мій дід зображують «Ізобільність». Ймовірно, це була улюблена тема літа.

На крокетному майданчику. Зліва направо сидять: Леля Лімбергер, Льва Мальцев, Юлій Мальцев. Стоять: Валя Лімбергер, Олена Абрамівна Бердичевська, Толя Лімбергер, Віра Енгель, Соломон Маркович Компанець, Антоніна Константинівна Хейфець, Марія Никанорівна Мальцева, Юлій Дмитрійович Енгель, Ада Енгель, Валя Компанець, Шура Компанець

У «Очаковському свистку» пам'ятаю вірші на Антоніну Константинівну Енгель. (А.К. Енгель-Хейфець була піаністкою, навчалась у Московській консерваторії за класом фортепіано. Прим. К.К.)

«Штопаю чулки я без претензій,
Уносясь мрією до Островів Мекензі».
Скрябіністка,
Шопеністка,... (далі забула)

Молодь ставила «Сцени з римського життя», у крокеті грали не тільки діти, а й дорослі, і цілий день на крокетному майданчику звучали крокетні терміни; біля неробочого фонтанчика біля нашого будинку розігрувалися «сцени біля фонтану», причому Маріні Мнішек була та сама героїня Віра. Було добре.

(Прим.К.К. Найімовірніше Енгелі провели в Очакові два літа, 16 та 17 років. Григорій Абрамович Бердичевський, його дружина Марія Никанорівна Мальцева та Яків Ісаакович Лімбергер названи найближчими людьми в листі Юлія Дмитрійовича Енгеля нареченої, Антоніні Константинівні Хейфець. Григорій Абрамович Бердичевський, Яків Ісаакович Лімбергер, Наум Абрамович Бердичевський та Юлій Дмитрійович, хоча його батька звали Менахем-Мендель, Енгель навчалися разом у гімназії в Бердянську і були приблизно одного віку)

Шура Компанець в Очакові

Очаковські фотографії зроблені С.М. Компанейцем