Очаків. Ніч густіє, загорілися ліхтарі…
Ліхтарі - зірки старого міста ...
Наприкінці XIX — на початку XX ст. Очаків був звичайним провінційним містечком. Лише в його центральній частині збудовано будинки з каменю або цегли, покриті залізом або черепицею. Here тут вулиці та тротуари були вимощені, встановлено перші в місті керосинові ліхтарі для нічного освітлення (їх у місті нараховувалося близько 50).
Горять нічні ліхтарі
І так хоче Бог,
Щоб освітлювали нам вони
У тьмі потрібну дорогу.
Щоб ми не збилися з шляху,
І не звернули туди, де не потрібно,
Щоб всі дійшли додому
Вони цілу ніч світять дружно.
Не проти подякувати їм за їх невтомне чергування,
адже у світі кожному допомогти – це велике мистецтво.
Усі міські ліхтарі,
Напевне, родичі зіркам,
З неба, що блищить у далечині,
Всім, хто повертається пізно.
Ірина Бутримова
З часом форми ліхтарів зазнавали змін. Найкрасивіші ліхтарні стовпи були біля пам'ятника Суворову. Чотири колони зі світильниками за зразком Одеського театру опери та балету виготовили ковалі, майстри Очакова, батько і син Бутурліни І.Ф. та Н.І.
З часом вони зникли, «завдяки» вандалам. Від найкрасивіших ліхтарів міста залишилися лише основи.
Першість суворовських ліхтарів перехопили тонкі ковані ліхтарні стовпи біля музею Судковського. 
І решта нечисленних ліхтарів Очакова непохитні й по-сирітськи скромні.
У зимовому парку... на старій алеї...
Самотній... забутий ліхтар...
Він прагне зробити світліше...
Багато зим переживший, бунтар.
Визволяючи перехожих з рук темряви,
Провожає їх вздовж тополь,
Його Світло... не подібне до інших,
Він набагато затишніший... тепліший...
Гріючи замерзлі гілки,
Він дбайливо тягнеться у далину,
Посилаючи їм Світло дуже літнє,
Хоч у парку гуляє лютий.
І засинає іноді на алеї, коли ясний... і сонячний день...
На засніженій довгій лавці спить його втомлена тінь...
Хтось скажете, що він самотній...
Але в ньому палає нестримний Світ...
Досконалий... і дуже глибокий...
Назавжди... залишаючи... СЛІД...
Лена Макитрюк
Сергій Кузнєць
Фото та вірші з Інтернету
