Анатолій Карпенко - «бунтівний» мер Очакова

Пішов з життя ще один значний очаківець. Військовий «старої закалки», спецназівець, командир, колишній мер Очакова, легендарна особистість.

Народився Анатолій Леонідович у Ленінграді 8 листопада 1948 року. Там же закінчив середню школу.

Свою путь він обрав уже тоді, вступивши до вищого військово-морського училища підводного плавання імені Ленінського Комсомолу. Після закінчення училища рік відслужив на підводному човні Б-70 Північного флоту, його перевели в 17-у окрему бригаду спецпризначення Чорноморського флоту. У ті роки розвідники 17-ї бригади залучалися до виконання спецоперацій державної ваги. І наступні десять років молодий офіцер брав участь у багатьох широкомат масштабних навчаннях — «Захід-73», «Крим-76», «Берег-77».

У 1976 році за успішне виконання завдань під час навчань «Крим-76» командиру розвідувально-диверсійної групи старшому лейтенанту Карпенку достроково присвоєно військове звання капітан-лейтенант, його призначено командиром першого загону.

Квітень 1974 року - особовий склад бригади вперше здійснив десантування в водолазному спорядженні з літака Ан-12.

1975 — здійснив перший вихід із підводного човна на носії «Сирена-У» через торпедний апарат на ходу.

1975 - виконував спеціальні завдання на Кубі та в Арабській Республіці Єгипет.

1978 — у складі групи водолазів-розвідників спільно з групою спецпідрозділу КДБ «Вимпел» забезпечував безпеку радянської делегації на XI-му Всесвітньому фестивалі молоді та студентів на Кубі.

У 1982-1984 роках Анатолій Карпенко навчався у Військово-морській академії імені Маршала Радянського Союзу А. А. Гречко, після закінчення якої проходив службу в розвідувальному управлінні штабу Чорноморського флоту.

Водолазно-розвідники 17-ї окремої бригади спеціального призначення Чорноморського флоту. Найлівший зліва — Анатолій Карпенко. 1970-ті

Знаменосець. У парадному строю Військово-морської академії

З 1987 року — командир 17-ї окремої бригади спеціального призначення Чорноморського флоту (1 січня 1990 року була перетворена на 1464-й окремий морський розвідувальний пункт СПП). Наприкінці 1980-х, під час командування бригадою Карпенко, вона вважалася одним із кращих підрозділів розвідки ВМФ, підготовка якого помітно виділялася на тлі інших частин спеціального призначення.

На «Майському» відпрацьовувалися нові способи доставки водолазів-розвідників у тил противника, випробовувалися нові підводні носії водолазів, засоби повітряного десантування на воду. Крім виконання заходів бойової підготовки на базі бригади здійснювалася підготовка водолазів для групи спецпідрозділу КДБ «Вимпел», ряду інших підрозділів та структур спецслужб СРСР.

5 квітня 1992 року був підписаний Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо будівництва Збройних Сил України», другим пунктом якого передбачалося: «Сформувати Військово-Морські Сили України на базі сил Чорноморського флоту, дислокованих на території України ...».

І вже 9 квітня понад дві третини офіцерського складу та повністю решта військовослужбовців 1464-го розвідувального пункту склали присягу на вірність народові України.

Ось як Анатолій Леонідович Карпенко згадує про це:

Капітан 1-го рангу Карпенко особисто провів значну роботу з підготовки до цього урочистого та відповідального заходу. Приведення до присяги цієї елітної частини Чорноморського флоту вимагало секретності та узгодження з вищим командуванням.

Анатолій Карпенко не тільки привів до української присяги «морських котиків», а й сприяв переходу під український прапор інших підрозділів Очаківського гарнізона; запобіг несанкціонованим діям командування ЧФ щодо вивезення техніки Очаківського дивізіону та консервації кораблів охорони водного району у Кримську ВМБ тощо.

На смузі перешкод. Острів Первомайський

Історія бригади у період командування Анатолія Карпенко має багато прикладів успішного застосування знань і сил спецназу.

На рахунку майчан операція «Захист України», ліквідація великої аварії водостоку в Харкові, численні підводні розмінування (торпеди під Одесою, авіабомби в районі Херсонського елеватора, міни часів Першої світової війни в гирлі Дунаю біля Ізмаїла)

Стрибки. Командир бригади - керівник занять. Початок 1990-х

Анатолій Леонідович був вимогливим і суворим командиром. І справді — він мав свою військову натуру.

У 1997 році, не погоджуючись із курсом нового командування українським флотом, командир 7-ї бригади спецоперацій капітан 1-го рангу Карпенко Анатолій Леонідович подав у відставку:

Після звільнення з військової служби Анатолій Леонідович Карпенко не розірвав зв'язків зі своїм дітищем. Ділився досвідом, надавав методичну та організаційну допомогу новому командуванню бригади, звертався до державного та військового керівництва з пропозиціями щодо створення на базі існуючих в Україні спецпідрозділів об'єднаного антитерористичного підрозділу сил спеціальних операцій.

Карпенко Анатолій Леонідович віддав флоту 31 рік служби, з них 25 років морському спецназу, пройшов шлях від командира розвідувальної групи до командира бригади.

З 2002 по 2006 рік — був мером Очакова

Заботами Карпенко на посту мера були: пошук коштів для міського бюджету, привернення інвестицій, розвиток курортної інфраструктури, будівництво котельні, тепло- та водопостачання в місті, налагодження зручних телекомунікацій та зв'язку. Не забував мер і про культурний розвиток історичного міста південного регіону України — сприяв організації в Очакові арт-пленерів, конкурсів, художніх виставок. Військовий до мозку кісток, він часто не розумів і не приймав виконання наказів, дивувався і обурювався невиконанню завдань.

Колишній комбриг яростно виступав проти тіньової «приватизації» острова Майського комерційними структурами у 2004 році після передислокації бригади з острова на територію Очакова.

Анатолій Карпенко не був схожий на степових та солідних пенсіонерів-воїнів. Спецназівець до мозку костей, він завжди був у русі, не міг залишити військову тематику, намагаючись замінити її чимось близьким. Виходив на катері далеко в море, занурювався з аквалангом, намагався досліджувати прибережні води.

Світла пам'ять!