Міжнародний пленер в Очакові «Вістники краси»

З 15 по 26 вересня в місті Очакові відбувся міжнародний творчий симпозіум художників – пленер: сеанси живопису на відкритому повітрі. Акція названа «Очаків – український Барбізон» і складала частину програми «Очаковський Ренесанс», автором, меценатом та керівником якої є представник міжнародної організації «Княжий дім Горчакових» в Одесі, заступник голови Одеської обласної ради миру Андрій Горчаков. Проєкт підтриманий Очаківською міською радою та облдержадміністрацією міста Миколаєва.

Ядро творчої групи склали відомі художники Одеси. В Очакові відбулося дарування: учасники пленеру привезли свої роботи, тим самим заклавши основу Очаківського музею сучасного мистецтва імені Миколи Прокопенка. Народному художнику України, одеситу Миколі Прокопенку на святкуванні Дня міста 25 вересня було урочисто присвоєно звання Почесного громадянина Очакова.

Чому ж, однак Очаків: все ж Миколаївська область? Мотиви особисті. Один із представників розгалуженого роду Горчакових наприкінці XVIII століття брав участь в облозі Очакова у складі російських військ. У Очакові зберігалася бабуся Андрія Горчакова, у якої він проводив літні канікули, тож вважає Очаків «Містом дитинства». І чим же погане те, що в наші дні повального роз'єднання дві області дружать одна з одною? Шукати спільну мову найкраще через мистецтво.

Тому культурна програма для Очакова, підготовлена одеситами, виявилася настільки вагомою. Андрій Горчаков, реалізувавши багато пленерних проєктів і активізувавши їх два роки тому спеціально для Очакова, не приховує, що спочатку місцеве населення сприймало привезену бригаду з етюдниками скептично, якщо не сказати – роздратовано: тут голову ламати, де добути хліб насущний, а вони приїхали малювати картини. А тепер очаківчани ставляться до привезених художників прихильно. У День міста Андрій говорив з сцени – народ слухав із зацікавленням. І розгорнуту на площі експрес-виставку розглядали з інтересом. Картини, виставлені на планшетах, стали основою міського музею. Експерти оцінили дарунок (25 художників, по дві роботи) у 580 тисяч доларів, з яких 500 тисяч – вартість 20 робіт, подарованих Миколою Прокопенком.

…У Міжнародний день миру 21 вересня у сесійній залі Очаківської міської ради відбулася зустріч пленерної групи з міським головою Сергієм Бичковим, представниками керівництва міста, громадських та релігійних організацій. Було показано фільм «Ангели миру», присвячений діячам Одеської обласної ради миру, починаючи з її засновника та першого голови, письменника та моряка Івана Гайдаєнка.

А раніше, 16 вересня, «українські Барбізони» устроїли експрес-виставку у Музеї мариністичної живопису імені Руфіна Судковського, у присутності міського голови Очакова, його заступника Гордея Белова, який допомагав групі протягом пленеру, а також Почесного громадянина Очакова протоієрея о. Стефана та представників культурних установ.

Так, чому – Барбізон? Це — від «барбізонської школи»: село Барбізон під Парижем у 1830‑х роках стало місцем збору художників-однодумців, майстрів реалістичного пейзажу. Приемом барбізонської школи, що передбачила прориви імпресіонізму, було створення етюду на пленері із завершенням роботи в ательє. І, якщо вже говорити про нашу «южно‑російську школу», то її засновники не наважилися ризикувати імпресіонізмом; їхня живопис була своєрідним компромісом. «Який імпресіонізм, — зауважив якось директор Музею сучасного мистецтва Одеси Семен Кантор, — це Барбізон!» Ось і Андрій Горчаков дотримується тієї ж позиції у класифікації одеської живописної традиції.

У цей раз у творчому екстазі злилися два проєкти: «Очаківський Ренесанс» Андрія Горчакова та «Арт‑туризм» лауреата нашого газетного конкурсу «Люди справи» Галини Лекаревої-Нікітіної. Її проєкт, реалізований у співавторстві з Віктором Потеряйком, уже 20 років, 6 пленерів пройшли як міжнародні.

ДІЛІМОСЯ враженнями. Старший викладач кафедри образотворчого мистецтва ОГАСА Дмитро Жижин: «Я, по правді сказати, пленер розумію буквально і офіційних заходів намагаюся уникати. Очакова не бачив 12 років: в чомусь розчарований, а в чомусь — нове очарування, навіть закоханість. Люблю очаківські маяки. Вчора їздили на Лагерну косу: дуже романтично! Пісок, порожні павільйони, лох сріблястий, чайки, рибалки… ех, треба б пленера — 14 днів. Дуже ревно ставлюсь до пленерного робочого часу: звик в Інституті ім. Репіна працювати на природі по півтора місяці — придивитися, освоїтися».

Галина Лекарева-Нікітіна: «Пишемо все, що бачимо! Багато диких місць, своєрідні «башенні» глинисті схили, особливий давній дух. Дуже сподобалася екскурсійна поїздка в Олвію! Хотілося б там на пленері попрацювати: стільки артефактів на великій території. Це перспективна тема! А депутати Очаківської міської ради заговорили про співпрацю в проєкті дитячого образотворчого мистецтва, який ми ведемо в Одесі разом із матушкою Серафією у Свято-Архангельно-Михайлівському монастирі».

Художник‑педагог одеської ДМШ №15 Ірина Харитонова: «Вирватися на пленер із регламенту буднів — чудова можливість. Навіть зчеплена негода не зіпсувала свято: ми поїхали на косу Бейкуш у приватну винокурню і там чудово провели час біля каміна за цікавою бесідою. В Очакові з радістю послухали концерт учнів і педагогів місцевої дитячої музичної школи. Від Національного археологічного заповідника Олвії я в захваті».

Галина Мещерякова: «Античність тут оберігають дбайливо. Руїни, фундаменти, черепки створюють об’ємний образ, передають дух давнини. Я на «горчаковському» пленері вдруге. Ось би нам тут, в Очакові, свою базу, наче Дім творчості!».

…Малгожата Хандермандер-Левицка, випускниця Краківської академії мистецтв, проживає у Сілезії, у місті Катовіце. Її батько був викладачем академії, автором об’ємної монографії про Ієроніма Босха. У Сілезії — гори, і Малгожата сумує за морем, а про Одесу, яку знає з 2010 року, каже: «Я б тут жила!» З Малгожатою до нашого пленеру приїхала її подруга Іоланта Пелька-Кетхер та ще одна художниця — Олександра Назим.

І потрібно ж — у Малгожати день народження! Художниці придбали великий торт, і група організувала вечірні посиденьки з привітаннями. Андрій Горчаков «кручувався» містом і приніс gifts: жартівливе «яйце Фаберже», зроблене місцевими майстрами з мушель; нешуточний вишитий український рушник «На щастя, на долю»; і свою книгу «Очаківська пристань Хетагурова» – якраз поруч із пансіонатом, де поселились художники, проходить вулиця імені відомого осетинського поета та просвітителя Коста Хетагурова, який, за словами Андрія, провів у Очакові «кращий рік свого життя».

Загалом це був дуже щедрий пленер. Група поїхала до Миколаєва, де художників гостинно прийняв Російський академічний художньо-драматичний театр ім. Н. Кравченка, у складі художнього керівника, заслуженого діяча мистецтв України та Росії Миколи Кравченка. Спеціально для учасників пленеру розіграли прем'єрний спектакль «Скамейка», за старою однією з однойменних комедій А. Гельмана, яка, виявляється, ніколи не застаріла, тож навіть така «балувана Галя», як ваша покірна служниця, із задоволенням і щирим сміхом відгукнулася на запальну гру Андрія Карая та заслуженої артистки РФ Віолетти Мамикиної.

…На святкуванні Дня народження (524 роки!) Очакова міський голова Сергій Бичков урочисто вручив, як ми вже зазначали, регалії Почесного громадянина міста народному художнику України Миколі Прокопенку. І всім учасникам пленеру – дипломи та подарунки: примірники розкішно виданої книги «Стара николаєвська та Очаківська» – краєзнавчого видання-антології, присвяченого містам Миколаєву та Очакову.

Зі свого боку Андрій Горчаков та заступник голови Одеської обласної ради миру з соціальних питань та благодійності, почесний учасник пленеру, меценат Євген Брилько вручили значки очаківським миротворцям. І очаківці, і одесити побажали Україні якнайскоріше припинити братовбивчу війну на сході та жити в мирі й згоді.

Андрій Горчаков також передав учасникам пленерної групи привітанням міністра культури Євгена Нищука та голови Ради миру України, її колишнього президента Леоніда Кравчука.

…А на подіумному бренді пленеру став «піджак Брилько». Будучи колекціонером і знаючи святковий аспект образотворчого мистецтва, Євгеній Миколайович Брилько, досвідчений виробник, «втерся» до носіїв етюдників у строгій піджаці. І… запачкал піджак масляною зеленою фарбою. Згодитесь – обідно: на початку сильно засмутився. «Чому білою розчином не відтерло?» – спитала я. «Е, ‑ відповіли художниці, ‑ з’їв би білий розчин піджак». І, подумавши, Брилько вирішив: де наша не пропадала, – нехай художники розписують піджак, як Бог на душу положить! Майстри палітри з ентузіазмом взялися за маркери. Так і вийшов Євгеній Миколайович на День міста у розписаному піджазі – Бріоні відпочиває. Очаківське керівництво спочатку навіть подумало, що це нині нова закордонна марка така…

Тіна Арсеньєва
Фото автора