Прощання з «морським котиком» Олегом Медінським
7 вересня у місті Очаків (Миколаївська область) відбулася церемонія прощання з капітаном 3-го рангу 73-го центру морських спеціальних операцій Олегом Константиновичем Медінським.
Він загинув 5 вересня, у зоні АТО поблизу Маріуполя.
«Великий патріот України, дійсно професіонал, авторитетний військовослужбовець — таким ми назавжди запам'ятаємо Олега Константиновича Медінського. Командування, Військова рада, увесь особовий склад Військово-морських сил Збройних Сил України щиро сумують через важку втрату та висловлюють щирі співчуття рідним і близьким загиблого. Вічна пам'ять герою! Слава Україні!» (Прес-служба ВМС ЗС України)
«Для маленького Очакова (15 тис. мешканців) ми вже втрачаємо вісімнадцятого. Нам це дуже важко. Родини, люди, друзі. Важко … » — з болем прокоментував міський голова Очакова Сергій Бичков.
Після звільнення в запас Олег Константинович, маючи перший дан з карате, заснував спортивно-патріотичний клуб «Майський». Віддавши усе себе вихованню молоді, вимогливий та справедливий тренер виростив багато перспективних спортсменів.
«Він був для нас як другий батько. Зробив дуже багато для нас. І те, якими ми є зараз, — це все завдяки йому.» — розповідає вихованець Олега Константиновича, Влас Карабідис.
З початком російської агресії він повернувся до лав 73-го центру морських спеціальних операцій Збройних Сил України, і до останнього дня з честю виконував військовий обов'язок.
У 2015 році Медінський Олег Константинович був нагороджений Президентом України орденом «За мужність» 3‑ї ступені.
«Коли йдуть свої, не віриться до останнього.
Олег Константинович Медінський, "Усатий", морський котик, 73-й центр, для нас він завжди залишиться з 73...
Останній раз бачили його в Очакові, перед ротацією, привезли один девайс. Жартував, як завжди. А ми — поспішали.
Боляче. Дуже.» (Альона Сивак)
Сину було 47, матері — 68.
Син пішов добровольцем і воював, попри свою військову пенсію спецназу та тренерську роботу. Син — творець, розумник, душа всіх, хто його знав особисто. Така людина, яку обожнюють.
Ушов захищати Україну. Два роки війни.
І загинув.
Пішов як воїн. До Валгалли.
А тут ... залишились ми.
І нам - перемагати.
| «Коли йдуть свої, не віриться до останнього. Олег Константинович Медінський, "Усатий", морський котик, 73-й центр, для нас він завжди залишиться з 73... Останній раз бачили його в Очакові, перед ротацією, привезли один девайс. Жартував, як завжди. А ми — поспішали. Боляче. Дуже.» Сину було 47, матері - 68. Син пішов добровольцем і воював, попри свою військову пенсію спецназу та тренерську роботу. Син - творець, розумник, душа всіх, хто його знав особисто. Така людина, яку обожнюють. Ушов Україну захищати. Два роки війни. З кожною такою смертю ми стаємо сильнішими та злішими. |
Прощання з загиблим командиром відбулося на території Очаківського 73-го центру спеціальних операцій. Поховали Олега Медінського у рідному селі Іллінка Одеського району, де живуть його батьки. Сиріт залишилось троє дітей і двоє онуків.
73-й морський Центр спеціальних операцій був заснований понад 60 років тому. Створений на базі сьомої бригади СПО ВМС України (раніше дислокований на о. Первомайський, а зараз у м. Очаків у військовій частині №1594) Центр спеціалізується на проведенні розвідувальних заходів, диверсій, мінування та розмінування і захоплення об'єктів різного призначення.
