Так починалися багато очаківських хлопців …

До 100-річчя очаківського футболу

Перші дитячі команди з'явилися у нас у 50-х роках. Будинок піонерів тоді приділяв більше уваги роботі в гуртках, а до масового спорту якось руки не доходили. Цим більше займалися школи. В основному футбольні зустрічі проходили між середніми школами №1 і №2. Частіше у цих матчах перемагали учні другої школи. «Поболіти» за своїх приходило багато учнів.

Однак цього було мало. Футбол тоді був у великій пошані. Післявоєнні тяготи згуртували дітей на вулицях, і хлопці Очакова знайшли свій вихід у цій ситуації. На початку п'ятдесятих років у місті сформувалося кілька підліткових команд, які представляли райони Очакова. Причому слід сказати, що жодний спорткомітет, ні Горком, ні Будинок піонерів до цього не мали відношення. Просто спочатку хлопці стали грати у футбол із своїми сусідами. А потім у них з'явилося бажання перевірити свої вміння у грі з такими ж командами з інших районів. Тоді в Очакові були створені команди: Центр міста, Забалка, район Госпіталю, Чижиківка. Найсильнішою вважалася команда Центру міста. Непогано виглядала команда Госпіталю (так її називали). Найслабкішими були команди Забалки та Чижиківки.

За Центр грали брати Вадік та Володя Пушкаренко, Валентин Назаров («Комар»), Геннадій Доценко, Кардамович («Кардя»), Віталій Туней, Аркадій Пантак, Микола Краснов та ін.

За команду Госпіталю грали Анатолій Гречка (воротар), Сергій Зима («Фондя»), В.Федотов, Микола Колодистий, В. Трояновський.

За Забалку-брати Гроза (Віктор та Борис), Микола Мироненко («Кока»), Борис Бережевський, Михайло Данилов («Миня») та ін.

У команді Чижиківки виступали брати Довгі, Ткаченко Г., брати Петрови Микола та Сергій та ін. Найчастіше зустрічалися між собою команди Центру та Госпіталю. Більшість перемог була за командою Центру.

Причому у цих дворoвих команд були свої «арени». Спочатку пустири та галявини за спрощеними правилами, де ворота позначалися одягом, камінням та пнями. Наприклад, у команді Госпіталю поле було за військовим лазаретом — звичайний пустир на околиці. Перед грою його розчищали, готували. Там же і тренувалися. У команді Чижиківки поле знаходилося прямо в балці.

Усі команди тренувалися, а фактично грали «дома» щодня. Потім надсилали виклик суперникові, і якщо його приймали — гра відбувалася. М'яч могли ганяти від світанку до сутінків. Билися палко, самовіддано, але за всіма правилами, дотримуючись футбольного етикету та лицарського ставлення до суперника. І якщо вже виникали запальні суперечки, головним чином через те, що ворота були без поперечки — доведи: чи був гол, чи не був…

Часті зустрічі між цими командами сприяли розвитку футболу в Очакові та притягували на футбольні поля хлопців повоєнного часу. Найімовірніше, саме за ту багату можливість футболу проявити себе як особистість, та водночас бути в команді, серед друзів та товаришів, хлопці повоєнних років захоплювалися цією грою. Так багато хто грав разом у дитячих та юнацьких командах. Серед тих, хто продовжив грати далі в дорослих міських командах, були Н. Колодистий, А. Колодистий, С. Довгий, Г. Доценко, В. Кардамович, брати Пушкаренко та ін. Звичайно, не всім вдалося сказати своє слово у великому футболі. У кожного була своя дорога. Більшість же обмежилася дворовим футболом.

Н. Колодистий. С. Кузнець
газета «Очаків» №18 від 01.05.2015 р.

P.S. Громадська рада нагадує, що урочистості з 100-річчя очаківського футболу планується провести у травні цього року. Одним із основних заходів буде відкриття фотовиставки, присвяченої історії футболу Очаківщини в Очаківському військово-історичному музеї ім. А.В. Суворова. Про точну дату проведення виставки, а також інших заходів, присвячених славному ювілею, буде повідомлено пізніше.