Людина без меж
Стало доброю традицією для Очаківського військово-історичного музею ім. А.В. Суворова проводити зустречі з цікавими та неординарними людьми, для яких культурно-історична спадщина є відправним пунктом у їхньому житті.
14 квітня відбулася така зустріч із представником давнього, тисячолітньої історії князівського роду Горчакових — Андрієм Горчаковим. В Україні він відомий як меценат, громадський діяч і просвітник. Почесний працівник культури України, член Міжнародної федерації журналістів при ООН та ще 23 громадських організації, кавалер орденів Миру та Георгія Побідоносця, відзначений 126 почесними грамотами та подяками, Андрій Анатолійович також вміщує в собі прекрасну палітру мистецтв: літератури, кінематографа, художньої фотографії та ін. Досягнення в цих сферах відзначені званнями лауреата літературних премій ім. П. Кулиша та К. Паустовського, міжнародних кінофестивалів. У цей день він святкує не лише свій день народження, але й 15-річний ювілей багатогранної діяльності, розпочатої так рано, в 18 років.
У 1987 р. він вперше потрапляє до Очакова і закохується в його історію. Не дивно, що прізвище Горчаков містить у собі назву нашого міста. Прадіди Андрія Анатольйовича, починаючи з X ст., були причетні до розвитку Північно-Чорноморського краю. Адже ця територія була південним форпостом Київської Русі, створеної династією Рюриковичів — предками князів Горчакових. У 1788 р., під час осади фортеці, протягом трьох місяців, біля стін турецької твердині перебував князь Олексій Іванович Горчаков, а прадід — Сергій Дмитрович уже в ХХ столітті був віце-губернатором Херсонської губернії, до якої входила й Миколаївська область. Сергій Горчаков неодноразово відвідував Очаків і робив пожертви для Очаківського Свято-Нікольського військового собору. Ось чому нащадок цього знатного роду не міг залишитися байдужим до нашого давнього міста, віддаючи йому стільки сил для його розвитку та популяризації культурно-історичної спадщини.
Однією з перлин заходу стала книжкова виставка, представленна численними виданнями, що з'явилися на світ завдяки підтримці Княжого Дому Горчакових, які безкоштовно передавалися установам культури, науки та мистецтва. До 160-річчя Р. Г. Судковського вперше вийшов альбом репродукцій картин великого мариніста, які зберігаються у всіх музеях країни «Руфин Судковський. Українське художнє надбання», а також «Короткий історичний опис міста Очакова. 1881 р.» протоієрея Гавриїла Судковського — першого очаківського краєзнавця. До 80-річчя Очаківської центральної районної бібліотеки виходить видання, яке не має аналогів в Україні «Бібліотечна перлина Очаківщини» (2010 р.). В 2011 р. до 400-річчя Емвлії Челебі з'являється книга «Чорноморський вояж Османа», а в 2013 р. — «Очаківська пристань Хетагурова». І, звісно ж, збірник поетичних творів князя Горчакова «До берегів Очаківських». Його торжественні оди, присвячені знаменитим баталіям та не менш знаменитим особистостям; вірші, що відображають неприглядну дійсність та хаос людських пристрастей і невігластва, чергуються у книжці неймовірно легкою пейзажною лірикою та посвятами близьким друзям, соратникам та всім очаківцям, які люблять і творять своє місто.
Однак Горчаков не лише поет і прозаїк, але й кінематографіст. У числі трьох його документальних творів є перший і нині єдиний у світі фільм про історію нашого міста – «Очаків – скарб віків», який зайняв перше місце на Міжнародному кінофестивалі «Кінологос-2011».
У 2010 р. Андрій Анатолійович став засновником єдиного у своєму роді Міжнародного культурного форуму «Очаківський Ренесанс», завдяки якому з давньою історією міста ознайомилися представники інтелігенції восьми європейських країн, де відбувалися заходи.
За 15 років громадської діяльності Андрієм Горчаковим проведено понад 200 благодійних та культурно-освітніх акцій, половина з яких — в Очакові; установам культури та мистецтва якому надається постійна фінансова підтримка.
У цей святковий день прибули привітати свого мецената стипендіати Княжого Дому Горчакових — студенти Миколаївського державного вищого музичного училища: Мурленко Іванна, Громова Анастасія, Сильницький Євген. Тепер вони стали перед нами у новому якості — з малих дітей якось непомітно перетворилися на справжніх музикантів-професіоналів. Анастасія Громова стала лауреатом першої та другої премії Всеукраїнського конкурсу «Провісень» у Кіровограді (2015, 2016 рр.). Євген Сильницький був удостоєний першої премії у Львові, Києві, Миколаєві, Херсоні та багатьох інших. Євген веде активну концертно-благодійну діяльність для ветеранів АТО. Для слухачів прозвучала пісня «Музика врятує світ» на слова Г. Мисанчук, а також пісня М. Магомаєва на слова І. Козловського «Море». Сюрпризом став, наприкінці його виступу, пісня на вірші А. Горчакова та музику К. Тарасевич «Вулички Очакова». Голос А. Громової зазвучав зовсім по-іншому, оскільки вона займається не лише за класом бандури, але й академічного сольного співу у відомої миколаївської співачки О.І. Дідусенко-Палий. І. Мурленко цього року закінчує училище під керівництвом завідуючого фортепіанним відділом В.М. Хохлова та мріє вступити до консерваторії за класом фортепіано.
Її виконали два прекрасних твори: Етюд №5 Ф. Шопена та «Рондо-каприччіозо» Ф. Мендельсона. Учасниця Першого форуму «Очаківський Ренесанс-2010» Жанна Доценко вже навчається в Одеській музичній академії ім. А.Нежданової. Під оплески публіки стипендіати отримали подарунки від свого мецената.
Про необхідність підтримки юних талантів говорила також краєзнавиця Світлана Коржова, подякувавши Андрію Анатольовичу за високий рівень заходів, яких очікують люди, та відзначила якість Горчакова стежити за їх потребами та своєчасно надавати допомогу тим, хто найбільше в ній потребує. Вона звернулася з проханням цінувати та берегти благодійника міста від негативу, заздрості та злоби.
Слова вдячності за моральну та матеріальну допомогу прозвучали з уст голів міської громадської організації інвалідів Л.В. Кальки та товариства Червоного Хреста України Н.Я. Біжко. Членом цього товариства багато років є й А. А. Горчаков, який бере активну участь у благодійних проектах допомоги онкохворим дітям та інвалідам. І цього разу, за доброю традицією, була вручена фінансова допомога цим організаціям. В одному з залів музею відкрилася фотовиставка Червоного Хреста «З віку в вік, навстречу людям», що розкриває багатогранну діяльність очаківської організації протягом десятиліть.
Колектив міської бібліотеки під керівництвом директора А.В. Белої презентував подарунок — справжнє мистецтво майстрів з товариства інвалідів — декоративну акацію, символ Одеси, який став лейтмотивом в опереті І. Дунаєвського «Біла акація». Директор музею ім. А.В. Суворова Ф. І. Вихерко від імені всіх співробітників подарував шкатулку у вигляді лотоса з понтійських раковин. Родина професійних виноділів Корнієнко подарувала колекційне вино «Херес Массандра», врожай 2000 р., як символ початку творчої та громадської діяльності князя з побажанням випити його на 100-річний ювілей. «Це вино, як і Ваші літературні твори, має свою історію, зміст, витончений смак та неповторний аромат», — сказала Олена Григорівна. До привітань також приєднався директор музею ім. Р.Г. Судковського А. І. Кулик, який вручив вітальний адрес другу та меценату музею. Море квітів подарували вдячні мешканці Очакова — В. Седова, В. Холманських, Р. Полосмак та інші.
Після показу відеосюжетів про благодійну діяльність іменинника підсумки творчої зустрічі підвів заступник міського голови Г. А. Белов з побажаннями невичерпної творчої енергії, розвитку креативності. У своєму виступі він підкреслив, що діяльність Андрія Горчакова високо цінується міськими та обласними владними структурами. Громадськістю ж було висловлено побажання надати Андрію Анатолійовичу Горчакову звання Почесного громадянина Очакова, яке давно йому заслужено як істинному патріоту та творцю нашого міста.
З музичними подарунками виступив вокальний ансамбль «Натхнення» під керівництвом Л. Медведєвої. Дмитро Дубовий та Кіра Тарасевич виконали пісні на слова Андрія Горчакова: «Віват, Очаків!», «Ранкова радість» та «Муза». Варто відзначити особливу прихильність очаківських композиторів до поезії Андрія Горчакова, що має витончану мелодійність. Олександр Старовойтов завершив концертну програму піснею «День народження» під загальні аплодисменти.
У своїй заключній промові ювіляр розповів гостям та соратникам про складні будні, копітку працю, що передує кожному заходу, що відбувається на нашій Батьківщині або за кордоном, про ту неосяжну відповідальність за майбутнє, яку він несе на своїх плечах як громадянин і патріот неосяжної України та маленького Очакова.
Мелодія любові до всього й до всіх, що лунає безперервно у благородному серці, гармонійно втілилася у музичний сюрприз ювіляра для його прихильників. «Мелодія любові» (муз. А. Пахмутової на слова Н. Добронравова) була виконана тенором Андрієм Горчаковим, під гучні овації та вигуки «Браво!». По-справжньому, талановита людина, талановита у всьому.
І знову для нашого героя повертаються будні з їхньою скрупульозною спрямованістю на потреби Очакова, Одеси, Миколаєва… Появляються нові думки, а за ними — справи. Як близький соратник Андрія Анатольовича, знаючи цілодобовий режим його громадської діяльності, без вихідних та відпусток, можу сказати, що головне в його житті — безкорисна праця. Справжнім же й тривалим визнанням служать прекрасні плоди життя того, чия ім'я — Людина!
Світлана Робулець,
член-кореспондент
Катеринославської академії мистецтв
