Мешканці Кінбурнської коси «подякують» київським екологам за порятунок вовків на їхній території.
Кілька разів в інтернет-виданні освітлювали проблему вовка, а точніше проблему його взаємин із населенням сіл Кінбурнської коси.
Також було опубліковано лист начальнику держуправління екології в Миколаївській області від заслуженого природоохоронника України Борейка В.Є. У цьому листі Борейко В.Е. категорично вимагає заборонити регулювання чисельності вовка на території ПЗФ, посилаючись на відомого миколаївського еколога, який вважає, що вовків на території мало — всього шість особин. Звернення дійсно затримало внесення в це питання холодного розуму, регулювання утонуло в паперовій волокиті, про що у своїй переможній реляції київський еколог Борейко В.Е. повідомив у засобах масової інформації.
Як результат? За даними обліку, проведеного працівниками НПП «Белобережжя Святослава» та лісогосподарського господарства, після випадання снігу та за візуальними спостереженнями чисельність вовка досягає 13 осіб. Тобто сім’я вовка, яку рятував Борейко, уже не сім’я, а цілий клан.
І як результат, лише за період з 15.01.2013 р. по 25.01.2013 р. на території Покровської селищної ради вовками загризено дев'ять собак місцевих жителів і два теляти. Так, вовк відчуває слабкість! Слабкість тварини, якій він не залишить жодного шансу, і те, що зараз безкарно заходить у центри наших населення пунктів, показує те, що він відчуває слабкість уже суто організаційного порядку, коли ніхто не хоче брати на себе відповідальність за вирішення цього питання — регулювання чисельності хижака на території об'єктів ПЗФ. Для довідки питання регулювання чисельності хижаків чітко прописано в законах про тваринний світ (ст.32) і про полювання та мисливське господарство (ст.32, 33), але ...
Але, як сказав один слов’янський поет, і боюся, що в цьому питанні він був правий: « …і безтолково любимо ми і безтолково ненавидимо…». Так, ми можемо зберегти вовка, перетворивши територію Кінбурнської коси на «Заповідник вовків», з київського теплого крісла це дуже зручно зробити, але доведеться відповісти на одне питання — яку ціну ми готові заплатити за це: 82 собак, 14 корів, 19 овець, одного жеребеня, загризених вовком з 2009 року, значну, неучтену кількість рідкісних диких тварин, зокрема занесених до Червоної книги України. Або підемо далі у своєму благородному пориві зберегти вовка і ризикнемо і життям, і здоров’ям людини, маленької дитини? Адже вовків так мало, а нас так багато? Вибираємо!
P.S. У короткий період написання цієї статті вовки загризли ще двох собак у місцевих жителів.
Іванов Г.Г., мешканець с. Васильівка.
