Коси Дніпровського та Бузького лиманів

Коса (як рельєф) — довгий мис у водоймі чи водотоку.

На території Очаківського краю розташовано кілька кос, серед яких, звісно, найвідоміша — Кінбурнська. Познайомимося з іншими.

Потапова коса — коса по правому берегу Бузького лиману, розташована північніше Варваровської коси. Назва дана за ім'ям артельного начальника, який проводив лов риби в лимані. Відомо до заснування Миколаєва (до 1774 р.)

Коса Стрілка
Довга трикутна коса, яка завершує правий берег р. Інґул при впаданні її у Бузький лиман. Назва дана за формою коси — як кінчик стріли. Довжина коси становила близько 200 саженів (прибл. 400 м). Назва з’явилася в середині ХІХ ст.; зафіксована у 1847 р. та міститься у лоції 1851 р. Нині основна частина Стрілки зірвана, і через неї проложено фарватер до заводу 61-го комунара.

Коса Велика (Варварівська)
Велика піщана коса на правому березі Бузького лиману, сформувалася через різкий поворот лиману. Первісна назва — коса Велика. Має на карті 1779 р. Назва дала селу — Слобода Велика. Згодом, після появи у села нового назви — Варварівка — і закріплення її, коса отримала нову назву — Варварівська.

Виноградна коса
Назва коси по лівому березі Бузького лиману в районі м. Миколаєва. Нині не існує. Ймовірно розташовувалася в Спаському урочищі у місці стоку Спаського джерела у лиман. Згадується на старих картах та в документах литовсько-польського часу (XIV—XVII ст.). До «Урочища Виноградна коса», здається, відносився увесь ділянка, прилеглий до Спаської балки, названий потім Спасськом. Назва Виноградна коса, мабуть, пов'язана з тим, що на березі росло багато осики.

Ліскова (Осницька) коса
Обширна коса на лівому березі Бузького лиману (півд.-захід Миколаївського п-ва), довжиною близько кілометра. Спочатку назва Осницька коса, Осниця. Ймовірно, це назва була дана запорожцями, які ловили в Лимані рибу, задовго до заснування Миколаєва (до 1774 р.).

Походження цієї назви невідоме, але запорожці давали назви косам та балкам за їх формою, рослих рослин або за іменами артельних начальників. Можливо, назва походить від українського слова «осика» — осина, оскільки в районі коси росло багато осики. Але можливо, й від «осниця» — ось, гостра вершина, адже коса у плані нагадувала трикутне заострення, навколо якого круто повертaє Бузький лиман. Також відоме назва «Осницький кут» (кут). У середині минулого століття коса отримала назву Ліскова, оскільки вона замикала Леськи, що росли поруч. Назва Осницька коса показана на карті 1779 р., а Ліскова — у 1867 р. Нині частина коси зірвана, і на цьому місці побудовано Миколаївський річковий порт.

Павлова (Сиверсова) коса
Коса на лівому березі Бузького лиману, південніше від с. Широка балка. Назва відома до приєднання цих земель до Росії (1774 р.) і дано запорожцями, які ловили у лимані рибу, за ім’ям артельного начальника. На початку 20-х років минулого століття неподалік від коси з'явився хутір Сиверса, чому з часом коса отримала назву Сиверсової. Нині на цій косі знаходиться маяк Сиверса.

Балабанова коса (Балабанівська коса)
Коса на лівому березі Бузького лиману, півдня від Миколаєва. Назва Балабанова коса відома з 1774 р. і дана запорожцями, які орендували у турок ділянки для ловлі риби в лимані. Походить від української назви трави «балабан», яка тут у надлишку росла. На карті 1779 р. називається Балабанова коса, на морській карті 1867 р.— коса Балаб, у лоціях 1851 та 1867 рр.— коса Балабанова. На сучасних картах і в лоціях називається Балабановою косою.

Кривая коса
Невелика коса на лівому березі Бузького лиману, між Балабанівською та Ожарською косами. Назва відома ще до появи Миколаєва (до 1774 р.) і дана запорожцями, які ловили тут рибу за формою коси, яка була зігнута. Назва коси збереглася.

Так виглядала навантаження зерна на Кривій Косі на початку ХХ століття

Після війни у районі коси збудовано новий морський спеціальний порт — Жовтневий.

Спаська коса (Жаборна коса, Жабурна коса)
Довга серпоподібна коса, що відходить від лівого берегa Бузького лиману у районі ділянки Спаського урочища, пізніше що отримало назву Воловий двір.

Назва коси пов’язана з тим, що навколо неї, особливо в затоні, росло багато тину, нитчастки, яку українською називали «жабуриння». Назва відома до заснування Миколаєва. Дано запорожцями, які ловили рибу вздовж берегів Бузького лиману на орендних умовах. Нині назва — Спаська коса, оскільки відходить від Спаського урочища. Згадується у Лоціях 1851 та 1867 рр.

Ожарська (Аржинська, Аржанська) коса
Піщана коса на лівому березі Бузького лиману вниз за течією від Миколаєва. Назва дана запорожцями і офіційно відома з 1774 р. У різні роки назва варіювалася: в акті про передачу земель Росії та в «Лоції» 1867 р. названа Ожарською косою, на карті 1779 р. — Ожирська коса, у Лоції 1851 р. — Аржинська коса, на генеральному плані земель Чорноморських адміралтейських поселень — Аржанська коса. На сучасних морських картах — Ожарська коса. Походження назви коси пов’язане з травою аржанкою (аржанец — рід дикорослого злака), мабуть, в надлишку росла на косі

Русская коса
Розташована на лівому березі Бузького лиману, навпроти Волоської коси. Назва відома до приєднання цих земель до Росії (до 1774 р.). Більш правдоподібне пояснення пов’язане з тим, що тут у вузькому місці між двома косами була переправа: на схід — до Росії (відтак і Руська коса), а на захід — до Волощини (Волосьська коса). У турків до приєднання цих земель коса так і називалася «російська переправа». Серед запорожців, що ловили тут рибу, коса називалася просто Російською.

Волосьська (Волоська, Воложська) коса
Остання велика коса Бузького лиману по її правому берегу перед злиттям з Дніпровським лиманом. Походження назви точно не встановлено, але воно відоме до приєднання цих місць до Росії (1774 р.) і, ймовірно, дано запорожцями, які ловили тут рибу на орендних умовах. Називалася тоді Волоською косою. Згодом на картах були назви Воложська, Волошська коса.

Більш правдоподібна версія, що пояснює назву, пов'язана з напрямами в різні країни: через обидві коси проходила дорога, що з'єднувала Росію з Валахією, тому й виникла назва — від Російської коси — дорога до Росії, від Волоської — в Валахію. На сучасних морських картах та в лоціях називається Волоською косою.

Аджигольська коса
У мису Сари-Камиш розташована довга піщана Аджигольська коса, названа за тюркським «аджі-гол» — «гірке озеро». Назва пов’язана з маленькими озерцями з морською (гірко-соленою) водою.

Кожна з кос, створена природою і відрізняється своєю унікальністю.

С. Кузнець,
державний інспектор з охорони
навколишнього середовища Чорного моря