Походження очаківських назв. Ставник
Ставник (ставний невод) — снасть відома й широко застосовувана на узбережжі нашого моря, принаймні в останні двісті-триста років.
Ставні неводи — це сітні пастки, при роботі з якими на шляху руху риби встановлюють неподвижну перешкоду — крило.
Риба, рухаючись уздовж крила ставного невода, потрапляє в пастку, вход до якої зручний, а вихід ускладнений. Висоту бокових стінок пасток ставних неводів зазвичай обирають так, щоб вони досягали поверхні води.
Риба, виловлена ставним неводом, не зазнає пошкоджень, і може тривалий час перебувати в пастці. Це є великою перевагою порівняно з іншими знаряддями лову, особливо коли потрібно, щоб риба була випущена живою.
Основні недоліки ставних неводів — це складність встановлення й велика ймовірність руйнування під час шторму. При установці ставника спочатку роблять основу на дерев'янихvaй (гундерах) діаметром 60–80 мм на глибинах, що не перевищують 2,5–5 м, які забивають у ґрунт (до 1 м). Конці свай залишають над поверхнею води, при цьому кожна свая закріплюється відтяжками, кінці яких тягнуться до забитих у ґрунт дерев'яних кілків (чипчикам) або якорів.
Сваї крила та ловушки ставного неводa надійно з'єднують між собою дротом або тонким сталевим канатом. З'єднані таким чином сваї ловушки утворюють жорстку раму, на яку підвішують сетну частину пастки. Верхня частина ставного неводa робиться без плавця і знаходиться над поверхнею води. Щоб була можливість піднімати нижню частину пастки під час перебірки невода, її притягують до свай веревочними кінцями, що проходять через петлю біля основи сваї.
А. Завгородній — Кінбурн. Рибалки
У попередні роки ставників на нашому узбережжі було багато. Тепер маємо лише один — навпроти «Форту Геліоса».
Снасть виходить із нашого сучасного життя, як і сама професія очаківського рибалки.
Ж. Кузнець
Газета «Очаківський тиждень» №56 від 30.11.14 р.
