Хочу жити у казці!

�Наше місто багате талантами! Є співаки та музиканти. Художники та будівельники. Письменники та видавці та інші. Люди, які прославляли, прославляють і будуть прославляти наше улюблене Очаків! Серед цих людей є такі таланти, яких можуть помітити й оцінити небагато. Це пов’язано з їх специфікою.

Ось розповідь саме про таку людину — Оля Милевська!

У наш важкий час людині важко знайти друзів і захоплення. В основному люди самотні, а інваліди й поготово! З дитячих років багато з них відокремлені від суспільства. Вони самі по собі. Батьки, звичайно ж, люблять їх і намагаються зробити їхнє життя комфортним та зручним. Їхній час в основному зайнятий зароблянням грошей для всього цього. Не кажучи вже про ліки, лікування та санаторно-курортне зокрема. Так само й у Олі. Але їй пощастило!

На чудових батьків та родичів. На друзів і сусідів. Оля завжди тягнеться до людей. До спілкування. Вона дуже любить людей. Особливо дітей. У себе в дворі вона організовує ігри для них і грає з ними. Завжди допоможе та захистить. Усі її люблять і розуміють.

Від самотності Оля врятувала себе сама. Вона звернулася до людей. Не всі відштовхують і крутять пальцем біля скроні. Багато хороших людей поруч.

Першими, хто помітив Олю і допоміг їй, була церква Адвентистів сьомого дня, де Оля виявила свій талант малювання та списування. Їй доручили для дитячого відділу малювати малюнки та оформляти стенди. Колишні вчителі її школи стали залучати Олю до малювання картинок для першокласників. Але все це були разові акції без чіткої організації занять. І знову Оля сама знайшла для себе організаторів. Тих, хто її зрозумів, підтримав і спрямував життя у новий напрямок.

Мілевська Оля дізналася, що в місті існує організація інвалідів. Познайомилася з головою Калькою Лілією Валеріївною, і створили клуби за інтересами. Тепер не лише в Олі є місце, де її ідеї втілюються в життя. У Очаківській організації інвалідів багато людей, яких потрібно підтримати. Це вже відомий у місті майстер — Едуард Ковалєв. Про нього ЗМІ розповіли нам у 2014—2015 роках. Людина однією рукою створила свою флотилію з мушель. Його прекрасні кораблики з'явилися на світ не без допомоги Олі.

Кожному в організації знайдуть справу, яка допоможе відволіктися від жорстокої дійсності і зануритися в прекрасний світ фантазій та уяви. Оля знайшла себе у роботі з кольоровим папером. Вона успішно опанувала квілінг та декупаж, модульне орігамі. Багато своїх робіт вона дарувала своїм близьким і людям, які її розуміють.

У квітні Очаківська міська бібліотека представила виставку Милевської Олі «Хочу жити у казці!» Подивитися та оцінити роботи Олі змогли багато мешканців міста завдяки завідувачці Анні Володимирівні Білої.

Такі, як наша героїня, не можуть працювати з колючими та ріжучими предметами, і це ускладнює роботу над виробами, але Оля знайшла альтернативу. Вона створила чудовий кактус без голок. «Гвоздь» виставки!

Багато ідей та задумів у членів інвалідів.

До інвалідів приходять на майстер-класи цілком здорові люди. Не тільки хлопці з сусідніх дворів, але й дорослі! Збираються навіть у вихідні дні, щоб навчати бажаючих майстерності декупажу, квілінгу, модульного орігамі тощо. Приходять мами з дітьми. Сестри з братами. Дівчата, які хочуть зробити подарунок своїми руками для дорогих їм людей.

Ось й замислюєшся: що потрібніше! Нашому місту давно пора мати місце, де майстри могли б ділитися своїми талантами з іншими. Молодь, а найголовніше — діти не мають можливості навчитися чомусь новому. Отримати нові знання та друзів поза школою та сім’єю. Школа не може охопити все. Уроки праці всього 1 годину на тиждень і то, якщо такі є.

Багато років громадськість просить у керівників міста організувати щось на зразок центра для творчості молоді (і не тільки для молоді), де можна було б як раніше приходити на гурток за вибором: «Кроювання та шиття», «В’язання», «Декупаж», «Квілінг» та багато інших.

Мріють інваліди про будівлю без сходів — доступну для візочників, де можна зустрічатися, виставляти свої роботи та створювати нові.

Наша Оля також мріє! Вона мріє про прекрасну казку, де всі люди добрі один до одного. Де є можливість займатися улюбленою справою, не задумуючись про те, скільки коштує сьогодні кольоровий папір.

А. Єремєва