Вулиця фельдмаршала Кутузова та перший проспект Очакова (проспект 50 років Жовтня)
Кожне місто у нашому великому та дружньому світі славиться своїми пам'ятками. І, звісно, в кожному з них є вулиця, яку вважають центральною. З першого погляду гостям Очакова стає ясно, що центральною вулицею нашого міста вважається саме ця вулиця. Краще розташування не знайти — одночасно спокій та тиша завдяки пішохідній зоні, і водночас — два кроки до головних пам'яток, магазинів, ринку, банків, аптек і всіх необхідних місць для туристів. Недарма у минулі роки вся вона від початку до кінця входила у екскурсійний маршрут, яким ходили тисячі гостей нашого Очакова.
Вулиця Соборна (50 років Жовтня). З 70-х рр. центральна у нашому місті. Колись перша, та й єдина проспект Очакова.
Працівники цеху благоустрою проводять покіс трави на проспекті 50 років Жовтня
Початкове назва вулиці - Кутузовська. Названа на честь, Михайла Іларіоновича Кутузова. Його ім'я нерозривно пов'язане з нашим містом. 1 жовтня 1787 року він брав участь під командуванням Суворова у битві під Кінбурном. Влітку 1788 року зі своїм Бугським єгерським корпусом брав участь в облозі Очакова (тоді ще не фельдмаршал, а генерал-майор), де в серпні 1788 року вторично тяжко поранений в голову. Михайло Іларіонович вижив і в 1789 році очолив окремий корпус, з яким утримував Аккерман, боровся під Каушанами і при штурмі Бендер.
17 серпня 1920 р. Очаківський ревком у революційному порядку перейменовує Кутузовську на вулицю Карла Лібкнехта. Нове світло часу та нові герої…
Карл Лібкнехт (1871 -1919) — діяч німецького та міжнародного робітничого та соціалістичного руху, один із засновників Комуністичної партії Німеччини. У 1912 році Лібкнехт став депутатом німецького Рейхстагу. Так в Очакові з'явилася ще одна вулиця — депутата Рейхстагу (нагадаємо про вулицю Бебеля). Коли ж Карл Лібкнехт потрапив у немилість — невідомо. У 1959 р. вулиця називалася ще К. Лібкнеха, але до 1967 р. вона носила назву іншого німця — Карла Маркса. Можливо, заміна сталася у 1963 р., до 145-річчя з дня народження К. Маркса. Так сказати, під дату…
Карл Генріх Маркс (1818-1883) - німецький економіст, засновник марксизму.
Але ось настало 1967 р. – рік 50-ї річниці Жовтневої революції. Тоді саме ця вулиця стала проспектом, а також змінила назву на нинішню. Існує думка, що дана вулиця ніколи не була проспектом. Звернемося до Вікіпедії:
«Проспект - зазвичай довга, пряма і широка вулиця у місті.. Основні ознаки проспекту — його ширина, довжина, місце у ієрархії інших вулиць. Зазвичай проспектами називають найбільш центральні вулиці міст».
Підтверджує це і газета «Чорноморська зірка» за 1968 р. в матеріалі від 12 травня «Октябрята на параді».
Телефонний довідник м. Очаків (видання 1982 р.) також доводить нам, що вулиця на той момент (1982 р.) також носила звання проспект. З часом проспект якось непомітно знову перетворився на вулицю і носить це звання зараз.
Перший тротуар посередині вулиці з'явився в 1959 р. Тоді ж її асфальтували, посадили дерева – тополі та акації.
Газета «Чорноморська зірка» 1959 р.
Початок вулиця бере від перехрестя з вулицею Цокуренка.
Відразу на парній стороні знаходиться колишня Суворовська батарея, яка розташована уздовж половини Слобідки. Напроти, по непарній стороні непривабливо тягнеться паркан із плит Очаківського ХПП. Сіре життя забору у цьому році змінили на більш яскраву та привабливу учасники арт-проекту Стріт-арт.
Протягом місяця тривали роботи молодих художників: Сілівонa Кристини, Бородиної Лізи, Дейнеко Вікторії, Титової Софії, Хижного Максима, Данилків Кароліни, Гогіної Дарини, Константинової Настасії, Харитонової Катерини, Медведевой Жасміни, Громового Михайла, Лазаревої Лізи, Казловської Богдани, Хворостиной Анни, Миронової Наташі. 26 липня відбулося відкриття. Організатором цього проекту Сергій Меняйлов, арт-керівник Вероніка Коломієць.
Далі після ХПП розташовуються очаківські «Черемушки». Кажуть, на їх місці сто років тому знаходилося Громадське зібрання, пізніше (у 20-ті роки) клуб ім. Леніна.
Назва «Черемушки» стала кліше-символом шістдесятих. Саме з Черемушок почалася епоха доступного житла для кожного мешканця країни. Головною ідеєю став новий підхід у будівництві – швидкозводимe та комфортне для того часу житло. Такі будинки збудували й в Очакові – комплекс з двох поверхових будинків по вул. 50 років Жовтня. У 1961 р. колектив СУ-2 розпочав будівництво 16-квартирного житлового будинку по вул. К. Лібкнехта. Це й було початок очаківських «Черемушок». Багато чого там не було, та, як кажуть, умови були на дворі. Будівельники значно економили на «неспользной» площі — зменшували простір коридорів, зменшували квадратні метри кухні. Але все одно, мешканцям очаківських «Черемушок» тоді заздрили багато містян.
По парній стороні від Суворовської батареї починаються будинки приватної забудови, які тягнуться, лише кілька разів перервавшись на громадські установи, до самого кінця вулиці. Але цей перший квартал має свою родзинку — непомітний та тихий провулок-тупик (на кілька будинків). Провулок розташований навпроти головного входу до Черемушок.
У середньому наступному кварталі по непарній стороні після приватних будинків розташована ОСШ №1. І хоч її юридична адреса — по вулиці Суворова, другий вхід-вихід виходить на 50 років Жовтня.
кола №1 у 50-х роках минулого століття. Фото з альбома Гвоздевой М.Я.
Усі урочисті шкільні заходи проходять з боку цієї вулиці.
До ювілею школи в жовтні 2014 року квартал між Свердлова та Суворова відремонтували.
Відремонтували й пішохідний тротуар посередині вулиці, частково розібраний очаківцями для особистих потреб.
Тут же, на зелёній зоні, знаходився і перший пам'ятник афганцям, від якого залишився лише невеликий постамент.
Переходимо через вулицю Суворова. Декілька приватних будинків по парній стороні змінюються на чудову будівлю – ЗАГС і банк «Аваль» (50 років Жовтня, 48). 30 квітня 1988 р. відбулося урочисте відкриття Палацу урочистих подій.
З цього дня наше місто прикрасилося ще одним біло-білим спорудженням, виконаним у старовинному стилі методом народного будівництва. Завдяки майстерним рукам майстрів МПМК-1, МПМК-2, рибколгоспу «Чорноморець», КБВХ, комбинату комунальних підприємств, промислового комбинату, ХозРСУ, сільгоспенерго мешканці міста отримали такий прекрасний подарунок.
Навпроти, по непарній стороні, розташовуються залишки колись одного з найпопулярніших сезонних закладів Очакова – літнього кінотеатру «Чорноморець».
Улюблене місце відпочинку очаківців та гостей міста. Лише влітку 1971 р. його відвідало більш як 25 тис. глядачів. Там не лише демонстрували кінофільми, тут також проводилися тематичні вечори. Наприклад, 19.08.1983 р. у літньому кінотеатрі «Очаків» відбулася творча зустріч з письменником Олександром Олександровичем Сизоненко. Але кінотеатр «Чорноморець» у ті часи й зараз – це дві великі різниці.
Поруч з кінотеатром пам'ятник Герою Радянського Союзу Г.Ф. Потемкіну. Геннадій Федорович Потемкін (1923-1943). Народився в Очакові, у сім'ї учасника встановлення радянської влади в місті. Навчився у середній школі № 2. Родина переїхала в Одесу, де він у 1941 році закінчив середню школу. Загинув у бою 18.10.1943 р.
Скульптори Н.Ігнатьєва та Є.Максименко, архітектор В.Пластиков. Пам'ятник представляє собою постамент із каменю-ракушняку, на постаменті піраміда з гарматних ядер, на вершині якої литий орел роботи одеського скульптора Едуарда Б.В. Пам'ятник був споруджений на пожертвування військовослужбовців Очаківського гарнізону та кошти правнука І.П. Горича – голови Херсонської земської управи. Автор пам'ятника – інженер-підполковник Лебедінський, який служив у Херсонському гарнізоні.
У 30-х рр. ХХ ст. пам'ятник знищено, як не представляє історичної та культурної цінності.
У повоєнний період на місці зруйнованого пам'ятника поставили новий.
Перший пам'ятник П.П. Шмідту був відкритий в Очакові 25 липня 1964 р. Автор скульптор Шубін Л.І. Виготовлений він був на Одеському художньо-виробничому комбінаті.
З часом через нестійкість матеріалів пам'ятник почав втрачати естетичний вигляд і в 1982 р. скульптура демонтована, відреставрована і встановлена у вестибюлі будівлі ОСШ № 2.
28.04.1982 р. на його місці був відкритий новий пам'ятник П.П. Шмідту. Відлито його на Чорноморському суднобудівному заводі. Автори-скульптори Макушин Ю.А. та Макушина І.В., архітектор Попова О.П. Пам'ятник зображає фігуру лейтенанта у повний зріст із прапором за спиною. Портретна фігура з аксесуарами встановлена на палубі крейсера біля леєра. Постамент із п'яти блоків рожевого граніту складної конфігурації, що нагадував форштевень корабля. Загальна висота пам'ятника 9,8 м. На основі з гранітних блоків триступенева майданчик довжиною більш ніж 17 м.
Стела й розарій. Відкритий новий пам'ятник Шмідту мав увійти до історичного ансамблю: ДОФ, Музей Шмідта, пам'ятник та пам'ятна стела. Але щось не склалося. Стелу побудували (на місці одноповерхової приватної житлової будівлі). На порожньому місці перед стелою розбили клумби під розарій. З часом трохи розквітли, залишилася лише розмітка та сама стела. Зараз на цьому місці непогано виглядав би квітник, а от фонтан — це було б дуже мило. Затишне й тихе місце.
Кінець вулиці. Ріг вулиці Шмідта
50 років Жовтня, 74. Останній номер вулиці
Наша історична прогулянка колишнім проспектом Очакова завершена, але сама історія вулиці 50 років Жовтня не закінчена. У 2016 році, згідно з Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», вулицю перейменовано на Соборну.
Сергій Кузнєць
Використані матеріали газети «Чорноморська зірка»,
Очаківського порталу, сайту Очаківської міської ради
Фотографії з архівів Загребельної, Павлігина,
Беріна, Божко, Лисенка, Передерія та інших.
