Кінбурнська коса тоне від тонн сміття (ФОТО, ВІДЕО)

Ми не один раз писали про проблеми заповідника «Кінбурнська коса». Ми здійснимо екскурсію по таким місцям, які керівництво парку ніколи не покаже ні журналістам, ні туристам. Це буде подорож Кінбурнськими сміттєзвалищами.

На перший погляд усе логічно: живуть люди, відпочивають туристи. Але часто туристи привозять на відпочинок будівельні матеріали, зайві автомобільні шини, старі меблі тощо? Згрішують, звичайно, але не в таких масштабах. Можливо, це місцеві мешканці? Але чому ж тоді саме вони підняли тривогу, коли забруднення коси набуло загрозливих масштабів? Щоб розібратися, що до чого, у заповідник вирушили члени ГО «Центр антикорупційних розслідувань».

За словами Д. Барашковського, голови ГО «Центр антикорупційних розслідувань», величезне звалище, яке він разом із колегами зауважив на території заповідника «Белобережжя Святослава» взимку, фактично нікуди не зникло. Сміття просто трохи згорнули разом. Але його площа 3 га суттєво не змінилася, і існує цей жах близько 3 років — ось така символіка цифр. Хоча керівництво парку, у особі Ю. Козловського, ще в грудні минулого року, поклавши руку на серце, обіцяло прибрати його. Але ким силами? Один із працівників заповідника розповідає, що дирекція пропонувала керівникам трьох відділень — Покровського, Хуторського та Васильівського, а також їхнім рядовим працівникам вирішувати проблему забруднення за власний рахунок.

«І як ви це уявляєте, — скаржиться чоловік, — якщо зарплата начальника відділення 1500 грн., а рядового працівника — 1000? А ще й сім’ю треба годувати! До нас постійно приїжджають вантажівки, возять пісок, будівельні матеріали ... А в зворотному напрямку вони їдуть порожні. Вони можуть вивозити це сміття. Треба, щоб керівництво з ними домовлялося і вирішувало цю проблему».

Людська праця, автотранспорт, утилізація — сума, необхідна на ці цілі, для звичайних мешканців Кінбурна просто космічна. І за законом вони не зобов’язані цим займатися. Для більшості місцевих мешканців робота в національному природному парку — єдине джерело доходу. А після таких коментарів починаєш думати, що дирекція цим користується, щоб заощадити власні кошти.

А як щодо патрулювання території? «Будемо тут охороняти — викидатимуть сміття в іншому місці», — каже працівник заповідника. Територія дуже велика, і слідкувати складно.

Тому можна припустити, що сміттєзвалища розростатимуться, адже на косі активно зводяться нові бази відпочинку, легальність яких ще треба перевірити. Так само стосується й приватних маєтків.

Що стосується баз відпочинку, то серед численних забудов сміття утилізують лише одиниці. Наприклад, Миколаївська ракета, яка належить державі. Вони уклали відповідний договір, і їхнє сміття вивозиться за межі коси та знищується.

Еколог, голова громадської ради з питань екології при Миколаївській міській раді, А. Деркач так коментує ситуацію: «На Кінбурнській косі проблема сміття загострюється тим, що це півострів, майже острів. Він дуже ізольований. І вивезти тонни сміття через Дніпро-Бузький лиман дуже складно, а везти до Голої Пристані — дорого. Відповідальність за засміченість коси різна: національний природний парк не може відповідати за засміченість населення, бо вони не увійшли до його складу. На території населених пунктів за сміття відповідає сільська рада.

Оскільки основним землекористувачем на Кінбурнській косі є Очаківське лісоохоронне господарство, воно частково займається рекреаційною діяльністю на косі, — також повинно займатися проблемами сміття. З третього боку частина регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» не увійшла до складу національного парку (це близько 2 тис. га суші і близько 1 тис. га акваторії), тому там — спільна відповідальність. Населені пункти відповідальні, лісове відомство, регіональний парк, національний парк.

Сміття накоплювалося на визначених територіях уже досить тривалий період: НПП створено у 2009 році (дирекція створена 3 роки тому), а проблема сміття існує значно довше. Сьогодні, щоб не засмічувати косу, і щоб не утворювалися сміттєзвалища, потрібно:

1) продумати систему збору сміття на пляжах, у лісових урочищах, бажано запровадити роздільний збір,

2) вирішити, як транспортувати,

3) узаконити ділянки, де можна залишати це сміття,

4) його потрібно якось переробляти або вивозити на такі стаціонарні полігони, як у Голій Пристані».

Проблема сміття на Кінбурнській косі, як і скрізь у Миколаївській області, не вирішена. Проте парк разом із громадськими організаціями та учнями шкіл проводять разові акції. Збирають і за можливості переробляють сміття працівники НПП «Белобережжя Святослава». Акції «Зробимо Україну чистою. 2015» та «Я люблю своє узбережжя!» проходять не один раз на рік.

Але проблему треба вирішувати більш радикально. Це не скидає відповідальність з національно-природного парку. Вони могли б бути координатором, і хоч би на основних рекреаційних ділянках цю проблему вирішити, але поки що вони з цим справляються слабо.

За словами Д. Барашковського, для більш гострого обговорення проблеми, згодом буде створена карта сміттєзвалищ Кінбурнської коси. Також важливо з’ясувати, чи всі, хто веде бізнес на косі, мають договори на вивезення сміття.

За матеріаламиzerkalo.mk.ua