Очаківські пляжі восени (фоторепортаж)

Ми розпочали нашу прогулянку від баржі. За більш ніж 30 років вона настільки гармонійно «вписалася» в пейзаж пляжної зони, що здається, ніби вона була тут завжди. Завдяки вимитій біля неї мілині, баржа стала своєрідним роздільником між Госпітальним пляжем та пляжем курорту «Очаків» (серед людей «Аллея казок»)

Хвилі вимили вже непогану стежку до баржі, а колись тут були хиткі напівзруйновані мости.

Ті ж хвилі вимили піск, створивши невеличкий острівець для чайок.

А далі — навпаки, вимило піщаний берег крихітну «лагуну».

Навколо ні душі. Незважаючи на вихідний та прекрасний сонячний день — очаківський пляж порожній. Усі зайняті своїми невідкладними домашніми справами.

Неможливо не захоплюватися сріблом води.

І тільки собачі сліди на вологому піску.

Втомлені, після літнього багатолюддя, навіс і закритий кіоск чекають наступного літа.

Рідке у Очакові видовище — прозора вода. На дні здається можна роздивитися кожен камінець, кожну піщинку.

Многокілометровий пляж пуст. Крім шепоту хвиль та крику чайок — ні звуку.

Лодка носом врізалася в обривистий берег.

Чим далі у бік Ольвії, тим уже стає пляж.

Дика олива (лох вузьколистий) із усіх сил стримує руйнування берега своїми коріннями.

А цей кущ акації не витримав натиску вітрів і дощів — здався.

Підйом по широким, рівним плитам пансіонату «Ольвія».

Колоритні очаківські обриви. Глинисті обриви та пагорби, вкриті травою.

Якась дивна конструкція. То чи сток, чи пережиток минулих будівельних робіт. А поруч дивна печерка, зовсім неприродного походження.

Погляд назад змушує затамувати подих від захоплення.

Неможливо не залишитися байдужим до цієї краси. Світання, полудень, захід. У будь-яку пору доби море прекрасне по-своєму.